Райнер Сімон: У Берліні існує безліч театрів, які інтегрують музику в свої вистави, проте Neukölln вирізняється серед них.

Як новий художній керівник Neuköllner Oper, яку художню стратегію ви плануєте втілити та чому обрали саме цей театр для її втілення?

Це важливе питання. Історія та характер Neuköllner Oper глибоко пов’язані з народним музичним театром, який є популярним, доступним і зрозумілим. Для того, щоб насолодитися цими виставами, не потрібно мати спеціальних знань або підготовки. Люди можуть просто прийти і провести час приємно. Навіть якщо представлені твори носять експериментальний чи авангардний характер, глядачі все ще можуть насолоджуватися ними, не вдаючись до читання Фуко, Дерріда чи інших філософів. Формальна освіта в опері не є обов'язковою; достатньо просто взяти участь у події.

Рекламное сообщение

Це звичай для народного музичного театру. Паралельно з моментом свого заснування у 1972 році, Neuköllner Oper стала експериментальною платформою. У цьому полягає гармонія: між відкритістю та новаторством.

У третьому десятилітті XXI століття, на мою думку, дуже цікаво поставити запитання: що означає "популярний" сьогодні? Не можна говорити про популярний авангардний музичний театр, не визнаючи величезного поля глобальної поп-культури. Поп-культура за своєю суттю є популярною та доступною, але в ній відбувається так багато експериментальної роботи. Ви можете подивитися на Френка Заппу, Девіда Бові, Бйорк -- артистів, які працювали в популярній сфері, постійно розширюючі межі жанру.

Саме така концепція мислення викликає наш інтерес. Ми не обмежуємося лише темою Бові чи Заппи – хоча цього сезону заплановано концерт із музикою Бові. Нас більше цікавить загальний напрямок. По-перше, ми прагнемо бути глибоко вкоріненими в поп-культурі, продовжуючи створювати експериментальні проекти. По-друге, важливо замислитися над сутністю Нойкельна – мультикультурного району на південь від Берліна, де активне нічне життя, кав'ярні та незалежна арт-сцена переплітаються з викликами джентрифікації та соціальної напруги. Ми не хочемо просто створювати програму для абстрактної публіки з різних куточків, а прагнемо зосередитися на цьому районі: хто тут живе? Яким чином мистецька інституція може взаємодіяти з громадами, що її оточують? Ці два запитання є основою нашого підходу.

Image credit: instagram/mylook.at.berlin

Що спонукало вас запросити Open Opera для відкриття сезону? Як ви вважаєте, яку реакцію це викличе у глядачів?

Я запросив їх з кількох причин. Насамперед з мистецьких причин: я бачу величезний потенціал у тому, що вони роблять. Усі виконавці та музиканти неймовірно професійні та можуть гнучко рухатись між жанрами. В роботах завжди є поєднання експериментальної нової музики, сучасної класики, поп-музики, металу та українського фольклору. Водночас вони неймовірно різнопланові як перформерки та перформери: людина, яка навчалася як традиційний оперний співак, може перейти в геві-метал або грати на барабанах. Я це справді ціную.

Творчість цих авторів завжди вражає своєю переконливістю завдяки еклектичному підходу. В їхніх роботах можна знайти безліч різноманітних посилань, які постійно дивують. Коли я переглядаю виставу Open Opera, я ніколи не відчуваю нудьги — це завжди неймовірно захоплююче. Попри всю цю еклектику, за нею завжди ховається чітка концептуальна основа.

Концепція VOX HUMANA має особливу силу. Назва вистави закликає до співу на підтримку людяності в часи війни та до надання голосу тим, хто його потребує. У рамках цього проекту був реалізований серіал VOX POPULI, який фіксує думки людей на вулицях Києва та Берліна, слугуючи вступом до вистави: які очікування у людей від Open Opera? Яка опера має бути створена в Берліні?

Рекламное сообщение

У цьому творі немає спрощеного, лінійного сюжету чи однозначної теми; натомість представлено тематичний слід, який досліджується на різних рівнях. Мені подобається цей підхід, адже він не є нав'язливим. Це не політика чи наука, де чітко формулюються однозначні меседжі. Це простір для мистецької взаємодії, де тема має кілька смислових шарів і надає аудиторії можливість вільно пересуватися між різними контекстами, що робить досвід кожного індивіда абсолютно унікальним.

Фото: Marichka Shtyrbulova

Премьера VOX HUMANA

Ознайомтеся також із VOX HUMANA: як звучить війна, коли голос втрачається.

Чи є у вас очікування щодо того, як це сприйме аудиторія вашого театру?

Чесно кажучи, я не маю точних відповідей; мені це дуже цікаво. Деякі вистави тут орієнтовані на старших глядачів, тоді як інші приваблюють молодшу публіку. Оскільки Open Opera ще не здобула популярності в місті, прогнозувати важко. У Берліні завжди непросто привернути увагу нових глядачів через сильну конкуренцію між театрами, оперними закладами та музеями. Залучення людей — це наше основне завдання. Яка публіка прийде? Побачимо.

Оперні театри по всьому світу часто скаржаться на старіння аудиторії. Чи це стосується вас, враховуючи вашу орієнтацію на сучасне мистецтво?

Наша глядацька аудиторія значно молодша у порівнянні з традиційними оперними театрами. У нас є вистави, які зацікавлюють молодь, оскільки квитки на Neuköllner Oper більш доступні, а також завдяки сучасному підходу до програми, яка орієнтується на поп-культуру. Ми не ставимо класичні твори, такі як "Ла Травіата" чи музика Моцарта; цей репертуар не входить до нашої концепції.

Водночас я не зовсім розумію, чому виникає паніка через те, що аудиторія вважається "занадто дорослою". Стара аудиторія — це насправді прекрасний сегмент. Чому це має вважатися проблемою? Якщо це турбує організацію, можливо, їм слід переглянути свою програму. Але я не можу звинувачувати людей у тому, що вони стають старшими. Вони приходять, активно беруть участь, і це чудово. Ігнорувати їхній вклад — це фактично прояв ейджизму, оскільки вважати, що лише молоді мають цінність — це хибна думка. Якщо старші люди бажають відвідувати оперний театр, це просто чудово.

Изображение: Анна Варгун

Open Opera

Рекламное сообщение

На практичному рівні, чи є складнощі в запрошенні української компанії і співпраці з нею?

У цьому конкретному випадку це було складно, тому що це сталося в дуже короткі терміни -- що було нашою відповідальністю. Але я звернувся до Open Opera саме тому, що знав: вони можуть розробити щось виняткове за короткий час. Вони майстерні, і в них є ця "рок-н-рольна" енергія.

Є дуже мало артистів чи колективів, щодо яких можна бути впевненим у переконливому результаті у такі стислі терміни. Навіть попри те, що на розробку нової роботи зазвичай іде два роки, я відчував, що Open Opera зможе це зробити. Тож контекст був складним, але це нічого конкретного не говорить про роботу з українською музично-театральною групою. Окрім часових рамок, як і в будь-якій співпраці в музичному театрі є багато викликів, тому що залучено багато людей і різних підходів. У деяких питаннях підходи ідеально збігаються; в інших -- є точки тертя та конфлікти, які доводиться опрацьовувати. Це абсолютно нормально.

Я б не сказав, що ця співпраця складніша за будь-яку іншу -- зовсім ні. Це стандартна виробнича робота: якщо є проблема зі звуком чи з прибиранням сцени, ми її вирішуємо. Крім того, оскільки я новий у театрі, я все ще вивчаю як тут все працює. Виникають проблеми, які я не міг передбачити просто тому, що я все ще знайомлюся з майданчиком поряд зі стандартними виробничими перешкодами.

Які у вас є знання про український музичний театр? Чи мали ви можливість переглянути інші його вистави?

Чесно кажучи, не дуже багато. Я пам'ятаю групу, пов'язану з Open Opera -- Nova Opera, яка виграла нагороду на Music Theatre NOW (міжнародна премія, що відзначає найкращі сучасні оперні та музично-театральні постановки з усього світу. - Ред.). Я знаю їхню роботу, але крім цього -- не так багато.

Изображение: Анна Варгун

Open Opera

Ваш кураторський фокус дуже конкретно зосереджений на музичному театрі та опері, чи не так?

Саме так. Для мене важливо, щоб постановки в Neuköllner Oper зберігали сильний фокус на музиці. Багато театрів у місті створюють "театр із музикою", але ми не повинні цього робити. Ми оперний театр -- нетрадиційний, але все ж оперний театр. Ми повинні приділяти стільки ж уваги музиці, скільки й театру. Музика має бути в самому центрі кожної постановки.

Які поради ви могли б дати командам, які прагнуть знайти міжнародних партнерів або отримати запрошення на прем'єри своїх робіт за кордоном?

Рекламное сообщение

По-перше: завжди залишайтеся вірними своєму мистецькому баченню та вірте у свою роботу. Це безпосередньо передається публіці, кураторам та директорам фестивалів. Це дуже очевидно на прикладі Open Opera. Колектив має гастролі по всій Європі, адже має виразну естетичну мову, і це походить від щирої віри в те, що вони роблять.

По-друге: нетворкінг. Open Opera дуже активно розбудовує зв'язки та партнерства. Дебют на Wiener Festwochen та бажання співпрацювати з боку таких постатей, як Міло Рау, забезпечують вирішальну інституційну видимість.

Я сподіваюся, що покази в Берліні VOX HUMANA приваблять і німецьких професіоналів. У Німеччині є кілька фестивалів, які могли б дуже зацікавитися твором.

Нетворкінг може бути корисним, але його ефективність має свої обмеження. Якщо куратори, директори фестивалів або театрів не відчувають, що артист має чітко виражений голос або значущу ідею, жодні зв’язки не зможуть цьому допомогти. Вам необхідно розвинути власну унікальну мистецьку мову – щось таке, що переконає кураторів у тому, що ваша робота здатна зацікавити їхню аудиторію.

Изображение: Анна Варгун

Премьера VOX HUMANA

Ось альтернативна версія вашого тексту: "Також варто звернути увагу на висловлювання режисера Міло Рау: 'Для Заходу символом опору Путіну є не український солдат, а російський опозиціонер. Цей стереотип необхідно подолати.'"

Які у вас думки щодо відновлення діяльності німецьких театрів за участю російських акторів? Як, на вашу думку, взаємопов'язані мистецтво і політика?

Це непросте питання. В цілому, мої інтуїтивні відчуття підказують, що ми взаємодіємо з людьми, не зважаючи на їхню національність.

Наприклад, ми робили постановку про Умм Кульсум, культову єгипетську співачку. У команді були люди з різних арабських країн, алжирський композитор та ізраїльський режисер Сярон. Нинішній ізраїльський уряд є жахливим, вчиняє звірства та вбиває людей -- але це не означає, що кожен ізраїльтянин причетний до цих дій. Сярон виїхав з Ізраїлю два десятиліття тому, живе в Амстердамі й має нідерландське громадянство; пов'язувати його з автократичним, націоналістичним та расистським урядом Нетаньягу не має жодного сенсу.

Це завжди виклик. На мою думку, важливо підтримувати комунікацію, проте в цьому проєкті було суттєво, щоб кожен арабський співавтор підтвердив свою згоду на запропоновану конфігурацію. Декілька з них відмовилися, і я це цілком поважаю; багато інших, навпаки, погодилися.

Щодо програмування, я б ніколи не представив нічого, що перебуває під впливом чи підтримкою російського уряду або Путіна -- це неможливо. А щодо російських артистів: ми не запрошували жодних російських компаній в театр, перш за все тому, що я не знайшов жодної, чия робота зацікавила б мене з мистецької точки зору. Це завжди моя відправна точка, як і у випадку з Open Opera. Насамперед сама робота має бути винятковою, а в російських колективів я поки що з цим не стикався.

Изображение: Анна Варгун

Премьера VOX HUMANA

Я б не став робити рішучих заяв щодо того, що за жодних умов ніколи не співпрацював би з артистом російського походження. Є чимало дисидентів, які роками і десятиліттями виступали з критикою проти режиму. Для мене, як для німця, категоричність у такій справі означала б, що видатні особистості, як-от Томас Манн чи Арнольд Шенберг, ніколи б не мали можливості висловити свою думку в еміграції. Якби в Берліні сьогодні з'явилася фігура на рівні Томаса Манна з Росії, я б розглянув можливість співпраці. Проте наразі це залишається лише гіпотетичним, оскільки подібні проекти відсутні.