"Реставратори, подібно до лікарів, не можуть дозволити собі помилок."

У межах Львівського тижня скульптури доцент Львівської політехніки доктор архітектури Олег Рибчинський провів екскурсію реставраційною майстернею і розповів, як старі скульптури та інші цінності рятують від руйнації. Над відновленням давньої спадщини працюють студенти старших курсів під керівництвом викладачів. Найскладніші роботи є їхніми магістерськими роботами.

Кафедра архітектури та реставрації була заснована лише 17 років тому, і сьогодні вона є єдиним навчальним закладом в Україні, що спеціалізується на підготовці фахівців у галузі відновлення кам'яних та дерев'яних об'єктів. Наразі реставратори працюють у приміщеннях колишнього Палацу справедливості, розташованого на вулиці Князя Романа, 1-3, де раніше функціонував суд. Вражаюча скульптура Феміди від Антона Попеля та гіпсові леви роботи Леонарда Марконі в холі надихають реставраторів на відновлення давніх традицій мистецтва. ZAXID.NET відвідав ці майстерні та розкриває деталі про цінні артефакти та виклики, з якими стикаються у їхньому порятунку.

Статуя Феміди, створена Антоном Попелем, розташована у холі будівлі.

Найбільші експонати у майстерні наразі — це скульптури з вежі домініканського монастиря, розташованого в Підкамені. Їх представлено у трьох дерев'яних фігурах, які мають покриття з мідних листів і сягають висоти понад 3,5 метра. На жаль, четверта скульптура зламалася у 2011 році, впавши з вежі, і залишилася лише купа мідних листів. З того часу фахівці намагаються відновити три інші фігури, серед яких можна побачити Святого Домініка та Яцека Одровонжа, хоча останній позбавлений голови.

Олег Рибчинський розповідає, що скульптури датуються 1769-70 роками, і припускає авторство Антона Осинського. "Це унікальна технологія доби пізнього рококо, застосована виключно в Підкамені, в цьому монастирі", - наголошує реставратор.

Олег Рибчинський біля скульптури святого Домініка з монастиря у Підкамені

Дві трохи менші за розмірами деревʼяні скульптури привезли з церкви у Тернополі, однак зʼясувалося, що вони походять з костелу у Судовій Вишні, якого нині вже не існує. Вони дуже знищені деревоїдом, над ними зараз працюють студенти політехніки.

Дві дерев'яні скульптури виявили у сміттєзвалищі. Хтось намагався "відновити" їх самостійно: на них були прибиті цвяхи і намотаний матеріал. Вірогідно, ці скульптури походять з костелу черевичкових кармелітів. Раніше він знаходився неподалік від корпусу політехнічного університету, а згодом на його місці збудували в'язницю, де утримувався Іван Франко. Від костелу до наших днів дійшла лише одна північна стіна з фресками, а решту розібрали для облаштування парковки.

Скульптура з зниклого храму кармелітського монастиря у Львові.

Олег Рибчинський демонструє, можливо, перший в Україні відтворений фрагмент церковної підлоги XII століття з Буська, якою колись ступали князі. Археологи виявили керамічні плитки трикутної форми. Під час реставраційних робіт хіміки дослідили їхній склад і виявили, що поливка містить фосфор, що надає плитці флуоресцентних властивостей.

"У XII столітті українські ремісники вже володіли технологією підлоги, що мала здатність світитися. Додавання деревного попелу або риб'ячих кісток, багатих на фосфор, до поливи забезпечувало цей ефект. Я також аналізував фрагменти керамічної плитки XII століття з міст Рівне, Львів, Звенигород та Олешків. Ці підлоги мали аналогічну композицію, як, наприклад, у соборі Сан Марко у Венеції. У той час існували значні візантійські впливи, і велика увага приділялася художньому оформленню церков", - ділиться своїми спостереженнями Олег Рибчинський.

Унікальна підлога церкви XII століття в місті Буськ.

Мозаїку підлоги з птахом посередині відтворила реставраторка Тетяна Рупа. За деякий час її можна буде побачити у музеї археології ЛНУ.

Ще одна мозаїчна підлога церкви - магістерська робота однієї з найталановитіших студенток кафедри Юлії Пужак - з Олешківської ротонди XII ст. та авторського розчину. Фрагменти керамічних плиток цієї давньоруської церкви знайшли в селі біля Івано-Франківська і зберігали в обласному музеї. Однак під час переїздів вони загубилися. Юля Пужак, використовуючи фото, рисунки, обміри археологів, відтворила фрагмент підлоги. Робота студентки присвячена ідеї "реставрації втраченої памʼятки", каже Олег Рибчинський.

Відновлена мозаїчна підлога Олешківської ротонди.

В університетській майстерні відновлюють чимало робіт з Бережан. Зокрема, тут рятують дві понищені скульптури авторства Йогана Пфістера з королівського червоного мармуру, які стояли в каплиці-усипальниці Сенявських у Бережанах.

Рельєф, що зображує Юрія Сенявського, який помер у дитячому віці, зазнав навмисних пошкоджень у радянський період. На ньому відсутні ніжки, а обличчя скульптури має численні ушкодження. На кафедрі було створено гіпсову копію цього рельєфу, а надалі планується виготовлення нової скульптури з іншого матеріалу.

"Ця каплиця Бережанського замку, безсумнівно, вважалася однією з найвишуканіших у центрально-східній Європі в XVII-XVIII столітті, і навіть до початку Другої світової війни", - підкреслює викладач. Проте з сумом зазначає, що "культура XX століття" призвела до багатьох втрат і ушкоджень.

У майстерні також знаходяться станції хресної дороги, які раніше були частиною парафіяльного костелу в Бережанах, що згодом був перетворений на спортзал. Окрім того, тут є дерев'яна скульптура з бернардинського монастиря. Виготовлена з липи, вона оброблена левкасом, позолотою та поліхромією, і, ймовірно, використовувалася на казальниці. За стилем роботи доктор наук висловив припущення, що автором є Франциско Оленський, учень Йоганна Георга Пінзеля. Студенти провели стабілізацію, підклеювання та закріплення деревини. Проте, ще залишилося багато роботи, зокрема, необхідно усунути наслідки деревоїдів, що потребує приблизно року додаткових зусиль.

Олег Рибчинський розповідає, що в Європі фах реставратора прирівнюють до фаху медика. "Ми так само не маємо права на помилку, як і лікарі", - каже доктор архітектури.

Протягом трьох років студенти здобувають знання, накопичують досвід і створюють копії. Лише на четвертому курсі їм дозволяється займатися відновленням старовинних скульптур. У кожному випадку ухвалюються індивідуальні рішення. Спочатку проводиться очищення оригінальних творів від бруду, а також аналізуються елементи на предмет їх первісності чи вторинності. Нічого не знімається без попередньої підготовки.

Олег Рибчинський зазначає, що кожен об'єкт аналізується окремо, і рішення про його реставрацію ухвалюється індивідуально.

"Реставратор має на меті допомогти людині усвідомити історію пам'ятки. Незалежно від того, чи вона позитивна, чи містить складні або трагічні моменти, це все є частиною її біографії. Адже, якщо пам'ятки не викликатимуть емоцій, то навіщо вони нам?" — резюмує Олег Рибчинський.

Ще одна неповторна скульптура, що була врятована в майстерні політехніки, - це Скорботний Христос із села Нижанковичі. Про її збереження ZAXID.NET повідомить пізніше.