Резиденція губернатора Галичини: хто був власником палацу в Буську

Всередині збереглися декоративні елементи та дерев'яні вироби.

У самому серці Буська, на підвищенні біля річки Західний Буг, розташована одна з найпривабливіших архітектурних пам'яток міста — палац Бадені. Сьогодні його фасад вражає вибитими вікнами та обвугленими дверними рамами, які нагадують про страшну пожежу, що сталася тут десять років тому. Проте, уважний мандрівник зможе розгледіти залишки колишньої величі цієї будівлі. Пропонуємо ознайомитися з історією палацу і дізнатися, хто нині піклується про цю архітектурну перлину.

Палац Бадені у Буську має не настільки тривалу історію, скільки разів він міняв власників. Через це майно занепадало, руйнувалося.

Палац на початку XX ст. (листівка з Polona)

Якщо уважно вивчити минуле цього міста, можна виявити, що його територія була заселена ще до приходу русів. З часом Буськ потрапив у власність шляхти Речі Посполитої. У XVII столітті його дідичами стали Яблоновські, а згодом — Мієри, що походили зі Шотландії.

Саме граф Войцех Мієр розпочав будівництво мурованого палацу у Буську. Він був масоном і прихильником антикоролівської опозиції, писав політичні твори. Палац збудували над річкою Західний Буг у 1810 році. Ще раніше там стояв дерев'яний маєток. Новий класицистичний палац був одноповерховим і покритий ґонтом. Згодом добудували другий поверх і бічні флігелі. Войцех Мієр переїхав до Лежайська, а маєток у Буську через борги купив його кузен - дипломат Фелікс Мієр.

Вдова останнього власника з Мієрів 1880 року передала маєток родичеві Казимиру Феліксу Бадені. Він був послом Галицького крайового сейму, а згодом - намісником Галичини та прем'єр-міністром Австро-Угорщини. У Буську він проживав постійно. Новий господар вкотре перебудував палац, додавши йому неоренесансних рис, провів електрику і водопостачання. Ліпниною інтер'єр оздобив скульптор Петро Герасимович. Поруч був великий парк на 8 га, працював млин та сушарня хмелю.

Після цього палац у Буську перейшов у власність Людвіка, сина попереднього власника, а згодом його онука Казимира, який став монахом-домініканцем. Казимір успадкував маєток у молодому віці, тому його опікувала мати Аліція Ельжбета разом із новим чоловіком, ерцгерцогом Карлом Альбертом Габсбурзьким. Вони оселилися в Живці, а палац у Буську слугував їм літньою резиденцією до 1939 року.

У 1939 році більшовицька влада облаштувала палац під офіс райкому партії. Під час німецької окупації будівлю використовували солдати вермахту. Після повторної радянської окупації, у 1961 році, палац був переданий військовій частині. Історичний об'єкт зазнав значних змін: більшість декоративних елементів було знищено, а також проведено багато перепланувань. Згодом Міністерство оборони передало цю нерухомість Міністерству внутрішніх справ, і лише у 2016 році палац став власністю місцевої громади. Того ж року відбулася велика пожежа, яка завдала шкоди даху та перекриттям будівлі.

Збережені елементи декору інтер'єру та обвалена стеля.

Відновлення покриття на зруйнованому даху палацу вдалося здійснити. Активісти місцевої організації "Товариство Бужани" організували ряд толок для приведення в порядок території та самої будівлі. Неподалік було відкрито маленький краєзнавчий музей, де представлені артефакти, знайдені в околицях, а також живе надія на відновлення цієї історичної пам'ятки.

Нині двоповерховий класицистичний палац зустрічає представницьким портиком з аркадою, над яким є балкон, всередині частково збережені дерев'яні панелі порталів, ліпнина, сходи і плитка.

фото ZAXID.NET

Про інші цікаві місця Буська розповідав у матеріалі "Бузьки, річки та княжі місця".