Різдво не зародилося на Півночі: хто позбавив Туреччину Святого Миколая - Українська газета Час

Демре, Туреччина - Поки тисячі туристів заповнюють пляжі Анталії, всього в 150 кілометрах від них розташоване місто, яке могло б стати всесвітнім символом Різдва. Проте цього не сталося. Ми вирушили до Демре, аби дізнатися, чому батьківщина Святого Миколая залишається поза увагою масового туризму, а світ продовжує вірити в міф про Санта-Клауса з Лапландії. Червоний костюм, сани, північні олені – все це вигадки. Справжній Миколай жив під палючим сонцем Лікії, серед пальм та античних руїн, де досі можна знайти його сліди.

Якщо звернутися до будь-кого з питанням про Туреччину, ми, напевно, почуємо, що це ідеальне місце для комфортного та доступного відпочинку за системою all inclusive. Проте, мало хто знає, що саме Туреччина є рідною землею Святого Миколая.

Щоб відвідати місце, де з'явився на світ Чудотворець, спочатку потрібно дістатися до Анталії, скориставшись автобусом чи літаком. Від Анталії можна продовжити подорож на автомобілі або автобусі до невеличкого містечка Демре, яке розташоване за 150 кілометрів від цього популярного курорту в Туреччині. Це місто відоме своєю історією, адже тут знаходиться стародавнє місто Мира, рідний край Святого Миколая.

Так-так, Святий Миколай, який приносить дітям подарунки 6 грудня.

Отже, ви можете звернутися до будь-якого екскурсійного бюро, щоб забронювати тур "У країну Санта-Клауса". А поки редакція RFI Українською запрошує вас на віртуальну подорож до міста, де з'явився на світ і проживав Святий Миколай. У Туреччині його називають Ноель Баба, що в перекладі означає "Батько Різдва".

Миколай з'явився на світ у 270 році після Різдва Христового в маленькому грецькому селищі Патара. Це древнє лікійське містечко знаходиться на території сучасної Туреччини, приблизно за 78 кілометрів від відомого курорту Фетхіє в районі Каш.

Маленький Микола з'явився на світ у родині заможних і віруючих лікійців, які тривалий час мріяли про дітей. З самого раннього віку хлопець глибоко захопився християнськими ідеями, і вже у 19 років вирішив присвятити своє життя служінню Богу. Він проводив дні в церкві, а ночі віддавав молитвам і читанню священних текстів. Його дядько, єпископ Патарський, помітив здібності Миколи і спочатку зробив його читцем, а потім призначив своїм помічником, підвищивши до рангу священника. У той час Лікія була частиною Римської імперії, і в ряді її регіонів християнські громади активно розвивалися. Одна з таких утворилася в лікійському місті Мира, куди і призначили молодого Миколу на посаду єпископа.

Його шанували та любили, адже він здійснював справжні чудеса, завдяки чому вже за життя отримав статус святого.

Також Миколай мав велике бажання радувати людей подарунками. На Різдво бідні родини Мири Лікійської знаходили біля своїх дверей золоті яблука, смаколики та різноманітні іграшки. Довгий час мешканці міста не підозрювали, хто ж залишає їм такі щедрі сюрпризи, і лише випадково дізналися, що це був єпископ Миколай.

На заході Демре, у самому центрі стародавньої Мири, височіє всесвітньовідома церква Святого Миколая. Турки називають її Баба Ноель Кілізе, що означає Церква Санта-Клауса. Офіційно це Меморіальний музей Святого Миколая.

Церкву побудували в IV столітті, незабаром після смерті Чудотворця. Будівля пережила чимало важких часів, була неодноразово зруйнована і перебудована.

На даний момент вона включена до попереднього переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як неповторна історична пам'ятка, що вшановує життя Святого Миколая.

Ця церква має складну історію. Спершу її знищив землетрус у 529 році, після чого на цьому місці була зведена базиліка. Проте вона не змогла дожити до сучасності, оскільки у VII столітті араби її розрушили. Лише через століття на цій території виникла нова церква у формі хреста. Римляни також побудували поряд християнський монастир. У 1043 році візантійський імператор Костянтин Мономах провів реставрацію цього храму.

Наступний землетрус змінив русло річки Мирос, внаслідок чого монастир і церква святого Миколая, що опинилися на його шляху, були повністю заповнені водою та мулом. Лише невеликий фрагмент дзвіниці храму залишився на поверхні. Протягом багатьох століть церква та монастир залишалися похованими під землею, поки їх не знайшли, не розчистили та не відновили.

До речі, над будівлею встановлено захисний купол, який охороняє її від зовнішніх факторів. Водночас сама церква знаходиться значно нижче від поверхні землі – майже на 6 метрів.

У цілому, церква Святого Миколая являє собою простору залу, увінчаного величним куполом, з двома меншими приміщеннями по обидва боки. Стіни храму оздоблені яскравими фресками, що датуються XI-XII століттями, а підлога викладена елегантною мозаїкою.

В кінці простора зали розташований напівзруйнований саркофаг, в якому колись зберігалися мощі святого Миколая. Сьогодні ж він порожній, і це вже окрема оповідь.

Святиня захована за товстим оргсклом, яке всіяне відбитками рук та лобів паломників. Деякі з них вдаються до хитрощів, намагаючись закинути за скло записки з бажаннями або фотографії тих, за кого вони просять.

До речі, щоб потрапити до церкви, спочатку слід пройти через металошукач, подібний до тих, що використовуються в аеропортах. Крім того, необхідно придбати вхідний квиток, вартість якого становить 17 євро. Ці кошти Міністерство культури Туреччини використовує для реставрації, охорони та благоустрою території церкви.

Найкраще відвідувати храм у зимовий період, коли туристичних натовпів значно менше. Поблизу церкви знаходяться Античний дім та Іконний центр Святого Миколая, де можна придбати освячені ікони.

Поруч розташовані численні магазини, де можна знайти сувеніри, ікони та книги різними мовами, присвячені Святому Миколаю Чудотворцю.

Поруч із церквою є два пам'ятники Чудотворцю. Один із них розташований у парку Святого Миколая -- Noel Baba Meydan, буквально Площа Отця Різдва.

Обидва пам'ятники виконані в єдиному ансамблі.

Варто сказати, що над проєктом пам'ятника, де Миколай постає в образі оточеного дітьми старця, протягом п'яти років працювала група турецьких скульпторів. Вони намагалися добитися найбільшої історичної подібності, тобто відтворити образ людини, яка могла жити в ті часи на території Малої Азії, а також відобразити побут і звичаї тієї епохи.

Цю статую турки жартують, що можна назвати пам'ятником Нейлу Амджену, що в перекладі звучить як дядечка Миколи. Вона була урочисто відкрита напередодні початку 2009 року.

Десятиметровий бронзовий пам'ятник зовсім не нагадує традиційного Санта-Клауса, і ще менше він схожий на християнського святого. Це пухкенький літній чоловік у сандалях, з довгою бородою, оточений дітьми, які тримають у руках подарунки. Скульптори одягли його в легку літню сорочку, характерну для чоловіків Анатолії, а також у широкі шальвари, популярні в часи Османської імперії.

Автори прагнули максимально відійти від традиційного образу Чудотворця з дзвіночком. В результаті вийшов справжній турецький Санта, який жив неподалік узбережжя і рятував кораблі, що потрапили в біду. Цей аспект його життя пам'ятають мусульмани, які вважають Святого Миколая покровителем моряків. Одного разу, звернувшись до Аллаха з молитвою, Миколай втихомирив бурю і врятував корабель, що опинився на межі загибелі. На ринках Анталії до сьогодні можна знайти медальйони з його зображенням, які рибалки надягають на шию перед виходом у море.

Варто зазначити, що до церкви Святого Миколая звертаються і місцеві мусульманки, адже вони вважають Чудотворця захисником сімейного життя, який сприяє народженню дітей.

Ось який він, Святий Миколай — Баба Ноель — справжній Чудотворець, котрий користується великою повагою як у християн, так і у мусульман.