Роман Ясіновський: Мені важко зрозуміти, в чому полягає сенс простих комедій у нашому кінематографі.

В бесіді з РБК-Україна актор поділився своїми переживаннями, розповів про важливих для нього людей і те, що його хвилює та болить в даний момент.

На прем'єрі Роман з'явився в компанії своєї доньки Варвари...

Звісно, я дуже ціную час, проведений з донькою, і прагну максимально використовувати кожну хвилину, незважаючи на те, що робота в театрі іноді ускладнює це. Ми багато спілкуємося, переглядаємо фільми та вистави, намагаємося разом виходити на прогулянки. Я не хочу вказувати їй, ким бути, але завжди готовий підтримати вибір, який вона зробить сама.

Що цікавить вашу доньку?

Вона – дівчина з творчим талантом. З захопленням читає книжки та обожнює співати. Малює для власного задоволення. Хоча ще не визначилася з майбутньою професією, я сподіваюся, що обере таку справу, яка принесе їй радість.

- Якщо вона вирішить стати акторкою, ви не заперечите?

- Ні, якщо вона справді цього захоче, адже знає, що це непростий хліб. Варвара бачить, що це нестабільна робота. Але це буде її вибір, і вона сама за нього відповідатиме.

Роман Ясіновський разом із донькою (зображення: прес-служба)

- Раніше вона у будні жила з вами, а на вихідних у мами, вашої колишньої дружини-акторки Вікторії Литвиненко. Як зараз?

Все залишилося без змін. Від мого дому їй справді ближче до навчального закладу, тому в будні вона проводить час зі мною, а на вихідні їде до мами.

- Що зараз відбувається у вашому особистому житті? У вас є кохана?

- Ні, у мене немає коханої зараз.

Які представниці жіночої статі вам імпонують?

Важко дати однозначну відповідь. Мені хотілося б зустріти людину, яка була б поруч, розуміла б мене, і я зміг би зрозуміти її. Щодо симпатій, на мій погляд, це або складається, або ні.

Так, проте певні особливості все ж явно вказують на те, чи є ця людина твоєю, чи ні...

- Мені б хотілося, щоб та людина, з якою б я провів решту свого життя, розуміла мою віру в Бога. І щоб було розуміння моєї професії. Я прагну відкритості та розмов про те, що подобається, а що ні. Бо замовчування це погана практика, веде до непорозуміння і віддалення.

Чи має значення, щоб ваша обраниця була акторкою, або ж це не так істотно?

- Ні, це не має значення. Головне, щоб вона була собою. Не люблю сучасної тенденції, коли люди прагнуть слідувати трендам, бо це модно. Хочеться, щоб це йшло від душі, щоб була захопленість, а не просто наслідуванням, бо всі цим зацікавились.

Ясіновський у ролі свого персонажа з серіалу "Служба 112" (зображення: прес-служба)

Що для вас означають гроші? Ви більше схильні до накопичення чи ж витрат?

Гроші відкривають нові можливості. Якщо людина здатна думати не тільки про власні інтереси, а й про світ навколо, фінансовий добробут завжди знайде шлях. Я задоволений своїм життям і намагаюся максимально використати всі можливості, що випадають на моєму шляху. У мене є деякі заощадження, які дозволили мені придбати квартиру на околицях Києва, і зараз я займаюся ремонтом. Я прагну бути чесним перед собою та іншими, тому маю достатньо грошей для своїх потреб: працюю в Національному театрі і сплачую податки за свої кінопроєкти як приватний підприємець. У мене немає секретів.

Чи приходять гроші в потрібний момент?

- По-різному буває. Траплялися періоди, коли не було грошей, а потреба в них існувала велика, але все складалося. Не мрію про замки, літаки, пароплави, я мрію про прості речі: щоб моя дитина була щасливою, щоб рідні були здорові.

Гроші не можуть зрівнятися з часом, проведеним із дитиною чи коханою. Якщо мені запропонують високооплачувану, але нудну роботу, я віддам перевагу спілкуванню з близькими. Однак, якщо ця робота принесе користь і поліпшить наше життя, я, звичайно, оберу її. На щастя, у мене є достатньо коштів для своїх потреб.

Які ролі ви готові залишити?

Іноді, коли переглядаєш сценарій, усвідомлюєш, що він тебе не зачіпає. Я не вбачаю жодної глибини в тих примітивних комедіях, які нині заполонюють наш кінематограф. Це просто марнування часу. Все, що ми робимо в житті, повинно мати значення, адже життя занадто коротке, щоб присвячувати його безглуздим речам.

Як ви справляєтеся з відключеннями електроенергії?

Як і багато інших, я користуюсь повербанками та світлодіодними стрічками. Розумію, що скаржитися на державу немає сенсу, адже у нас є противник, який це все організовує, і наше завдання — перемогти його. Моя підтримка військових і благодійні внески — це те, що я можу зробити. Прагну прийняти це як невід'ємну частину нашої воєнної дійсності.

Ясіновський поділився своїми поглядами на актуальний стан кінематографу (фото: прес-служба)

Який епізод у цій війні видається вам найжахливішим?

- Для мене найважче - це втрата людей, яких я знав: Юра Філіпенко, Вася Кухарський та багато інших друзів-акторів. Я не можу до кінця сприйняти, що їх немає, вони для мене живі. Ці прощання, похорони та усвідомлення - це найскладніше.

Хлопець, який мешкав у селі всього лише за кілька будинків від моєї бабусі, теж загинув. Я добре пам'ятаю його з дитинства... Війна забирає найцінніших, справжніх українців. Але найбільше болить те, що є люди, які закриваються у своїй оболонці і вважають, ніби війни не існує.

- І нам треба зараз вистояти...

Так, наша нація повинна зберегти своє життя та ідентичність, адже наша багатогранна культура піддається атакам з боку ворога, який прагне її знищити або привласнити. Я вивчав це питання і виявив, що близько 30-40% слів у російській мові мають українське походження. Українська мова виявляється більш спорідненою з давньоруською, ніж російська.

Це історичний аспект, який росіянам не вигідно визнати. Я особисто перекладав свої монологи з російської на українську для постановки "Антігона", прагнучи дистанціюватися від російської культури. До 2022 року цю виставу виконували українською, російською та французькою мовами, а після початку повномасштабного вторгнення залишили лише французьку та українську версії.

На старті війни ви займалися волонтерською діяльністю. Як усе розпочалося?

Спершу я прагнув потрапити до військкомату, але набирали лише тих, хто вже мав військовий досвід. Спочатку я вивіз своїх рідних у безпечніше місце, а потім повернувся до Києва з наміром вступити до армії. Коли мої спроби не увінчалися успіхом, я вирішив написати в соціальних мережах про свій великий досвід водіння та готовність допомагати з евакуацією. Невдовзі люди почали звертатися до мене з проханнями вивезти їхніх батьків з небезпечних територій. Таким чином, я почав організовувати виїзд людей до кордону. Згодом мій знайомий священник, отець Михайло з Львівщини, зателефонував і запитав, де я перебуваю та чи можу перевезти автомобіль з Городка до столиці. Якраз у той момент я був у Львівській області, тому охоче погодився.

І почав з заходу перевозити авто в Київ, а звідти людей вивозити не тільки в автомобілях. Не хвалюся, але й зараз переганяю автівки з Європи для наших військових. Не вважає це волонтерством, це моя особиста робота, адже зараз кожен з нас має щось робити для військових і країни. Нам треба вистояти і перемогти, я і зараз це роблю.

У вас безліч здібностей та професій: ви актор, педагог, диригент, водій, менеджер, продюсер, вокаліст...

В Біблії є притча про таланти, яка передає важливий урок. Одного разу господар вирішив поділитися своїми ресурсами з слугами, надаючи кожному талант — певне майно. Перші двоє слуг виявилися розумними і примножили отримане, за що були щедро винагороджені. Натомість третій слуга, побоюючись ризику, закопав свій талант у землю і залишився в рабстві. Ця історія наголошує на важливості розвивати свої здібності та використовувати їх, а не ховати в бездіяльності. Тому я прагну активніше шукати свої таланти і реалізовувати їх у своєму житті.

Для мене суть існування полягає в тому, щоб приносити користь, дарувати радість і тепло оточуючим. Я прагну працювати на повну силу, щоб моє життя мало значення не лише для мене, а й для інших.

Яка порада прийшла б на розум, якби я міг звернутися до свого 20-річного "я"?

- Я б точно порадив собі юному більше працювати над собою. А ще б порадив думати, перш ніж щось робити... Проте в цілому, не став би нічого міняти кардинально, бо задоволений своїм життям, тим, що дав мені Бог. От тільки війна мене бентежить...