Які події відбулися під час святкування 25-річчя Української правди, і кому Томаш Фіала готовий передати її у власність?

Зараз я вам усе розповім, аби ви не наготували гроші передчасно.

На святкування 25-річчя "Української правди" ваша Антоніна безбожно запізнилася. Як це з нею зазвичай і буває. Вся у справах, знаєте. Поки звозила свою Сарочку до грумера, поки писала для вас текст про батл між Євгеном Глібовицьким та Олександром Ткаченком, поки обирала підхожий костюм і думала, чи взувати рожеві лодочки, -- високоповажне панство вже почало без мене.

Як ви можете помітити, фуршети на заходах мене зовсім не приваблюють — вдома у мене є достатньо їжі на сніданок, обід та вечерю.

І ось, приходжу. Від лодочок бог спас, бо стільки було сходинок підніматися, що не дійшла б. Було все в Музеї війни, просто під Батьківщиною-матір'ю. Спілкування гостей зробили на початку дійства, а тепер усі чемно сиділи за довгими столами і слухали, що їм говорять зі сцени.

Я вирішила придивитися до гостей, і, оглядаючи столи, натрапила на свою керівницю!

Наталія Лигачова скаржиться Оксані Романюк на те, що вона прийшла пізно і не встигла нічого побачити.

Наталя Львівна прийшла вчасно і вже допитувалася у месенджері, де це я волошкаюся. Вона ж устигла з усіма перефоткатися, допитати представника Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Ігоря Солов'я про скандальний ролик і знайти вигідне для споглядання сцени місце разом з Оксаною Романюк з ІМІ.

Місця поблизу них вже не залишалося, тому Наталя Львівна запропонувала мені сісти далеко-далеко до головного редактора сайту та журналу NV Віталія Сича. Біля нього ще була вільна позиція, тож я вирушила її займати. Але поки я йшла, Сич перемістився в іншу частину кімнати. І згодом я зрозуміла, чому так сталося. Ось погляньте, хто опинився поряд.

Пан Віталій не зміг витримати енергії та жартів пана Дмитра. Тож мені довелося стати слухачем.

Ой, до речі, у 2008 році я придбала для тітки золоту піраміду ю-шинсе в Запоріжжі. Тітка Зоя була справжньою фанаткою Дмитра Ілліча і була впевнена, що ця піраміда принесе їй удачу. Але чомусь це не спрацювало. Якось я розповім вам цю жахливу історію, адже все відбувалося у підвалі.

А тим, кому не вистачило місць, довелося влаштуватися на сходах.

Насправді, Роман Романюк, який отримав титул "антизірка" світової журналістики, разом зі своїм колегою Романом Кравцем з "УП-2", вели вечірню програму. Якщо щось уточнити, то саме Роман називає свого колегу "антизіркою" у своїх випусках, а не я.

На сцені відбувалися різноманітні події — смолтоки з видатними особами, зокрема, головна редакторка "УП" Севгіль Мусаєва спілкувалася з правозахисницею Олександрою Матвійчук.

Також на сцені виступали письменники та письменниці з "УП", які презентували кілька відеоматеріалів, що розповідають про історію цього видання.

Дочка Георгія Ґонґадзе, Нана, яка наразі мешкає в Сполучених Штатах, створила відеозапис.

Тетяна Даниленко проводила інтерв'ю з людьми на вході.

Слід зазначити, що під час вистави на сцені, публіка у залі не зупиняла своїх розмов, і багато хто з присутніх не звертав уваги на події, займаючись власними важливими справами. Врешті-решт, Мустафа Найєм змушений був звернутися до всіх із культурним зауваженням.

Але я вам скажу, що на подіях такого формату це відбувається постійно. Бо, будьмо чесними, люди прийшли не розмови зі сцени слухати, а на світську тусовочку. Полялякати одне з одним. А якщо їм майже не дають такої можливості -- вони її однаково знаходять.

Тиша, здається, охопила лише два моменти. Перший — коли Мустафа розпочав бесіду з Оленою Притулою, співзасновницею "УП". І це не дивно: вона є постаттю легендарною та загадковою, рідко з’являється на публіці і, як правило, уникає інтерв'ю.

Вона ділилася своїми спогадами про те, як разом з Георгієм Ґонґадзе вирішили створити інтернет-медіа, описала перші етапи їхньої роботи та провела аналіз діяльності всіх президентів, за винятком Кравчука. Ми вже працюємо над розшифровкою цієї захоплюючої історії для вас, дорогі читачі!

Публіка з великою увагою слухала Томаша Фіалу. Власник "УП" з 2021 року та генеральний директор Dragon Capital, на запитання Мустафи Найєма, вирішив прокоментувати одне з найбільш обговорюваних питань: чи планує він продаж "Української правди"? Чутки ходять різні. Для цього Фіала навіть піднявся зі свого місця за столом.

Мустафа Наєм: Томаш, можна спитати тебе? Мені кажуть, що "Українську правду" хочуть купити. Питання перше: чи продаєш ти "Українську правду"? Чи дійсно були такі пропозиції? Щоб це чули ті, хто стверджують, що деякі люди хочуть купити "Українську правду" за проханням інших поважних людей. Щоб ми просто зрозуміли. І Олена це знала, і редакція.

Томаш Фіала: Добрий вечір, дякую за ваше запитання. Коли Олена зв'язалася з нами з цими ідеями, ми провели роздуми і обрахунки. (Сміх у залі.) Ви ж розумієте...

М. Н.: Торгувалися? Скажіть чесно.

Т. Ф.: Ні, ми, до речі, не вели переговори щодо ціни. Певен, що якби Олена захотіла, вона могла б продати "Українську правду" за вищу суму, але...

М. Н.: То ти дав менше, ніж треба, правильно? Менше, ніж це коштувало? (Всі далі сміються.)

Т. Ф.: Ні, гадаю, це справді так. Це ж не актив підприємства. Як ти знаєш, ми займаємося журналістикою та медіа з 2014 року. Це рішення ми ухвалили ще в лютому 2014-го. В той час Янукович ще перебував десь на Сході України або в Криму, коли я зателефонував своєму другу Віталію Сичу з пропозицією повернути "Корреспондент". Я сподівався, що він більше не буде потрібен Курченку. Але, на жаль, я помилився.

Тоді Віталій висловив ідею створити щось нове з нуля. Я мав повну довіру до його моральних та журналістських якостей, вірив, що він зможе успішно керувати своєю командою, і мені не доведеться втручатися в цей процес. У мене і так вистачає роботи. Проте я помічаю, що в Україні дійсно існує брак незалежних медіа, і це суттєво відрізняє нас від успішних країн Центральної та Північної Європи. Вся медіа-простір в Україні контролюється олігархами, що є серйозною проблемою.

М. Н.: От тепер і тебе почали іменувати олігархом. Вибач, будь ласка.

Т. Ф.: Вони здатні на це, але спочатку варто звернутися до Вікіпедії, щоб дізнатися, хто такий олігарх. Олігархом називають особу, яка має тісні зв'язки з владою і використовує ці зв'язки для власного збагачення. Якщо ж розглянути мою бізнес-кар'єру та активи, виявиться, що жоден з них не пов'язаний із владними структурами.

У цей момент Дмитро Гордон жартує, звертаючись до Соні Кошкіної, яка сидить навпроти: "Ось і ще один у мінусі". Соня не може стримати усмішку.

М. Н.: Чи плануємо ми продаж "Української правди"?

Т. Ф.: Ні, "Українську правду" не продаємо. (Оплески). Я би був щасливий, якби зміг її втримати 21 рік, як Олена. Сподіваюся, що нам це вийде.

Це, безумовно, складна ситуація, як ви вже зазначили. Багато представників влади не мають уявлення про принципи незалежної журналістики і вважають, що я можу щодня стежити за 200 або 180 журналістами. Я не маю ані бажання, ані можливості займатися цим.

М. Н.: І що з того? Ми не зацікавлені в продажу. Не намагайтеся нам запропонувати придбати "Українську правду"! Чи не так? Уникайте пропозицій.

Т. Ф.: Єдиним реалістичним варіантом для продажу "Української правди" є співпраця з професійним міжнародним медіа, яке має перевірений досвід роботи на світових ринках щонайменше 25 років. Я готовий розглянути можливість залучення такого партнера, але це не є моєю особистою метою чи потребою.

Можливо, це справді могло б підвищити якість "Української правди". Якщо знайдеться видавець із Західної або Північної Європи, готовий до співпраці, теоретично це може бути здійснено. Проте в Україні немає видавців чи інвесторів, які мають досвід 25 років у володінні незалежними медіа.

Отже, таємниця більше не є таємницею.

Перед тим, як поділитися з вами кількома світлинами, хочу розповісти цікаву історію. Я слухала усіх цих людей на сцені і не могла зрозуміти, чому вони постійно згадують якогось Сєвочку. Зацікавившись, я почала думати: хто ж цей шановний Всевлод, про якого так багато говорять у редакції? Сєвочка тут, Сєвочка там.

Я вирішила звернутися до Наталі Львівни – вона ж завжди в курсі всього. Наталя Львівна глянула на мене з цікавістю і промовила: "Лєна, це ж Севгіль!". Потім, чомусь, запитала: "Скільки тобі років, Лєна?"

Боже, допоможи! Це просто вражає. Що ж, маємо принаймні дві новини на вечір: Фіала вирішив не продавати "УП", а Севгіль - це насправді Сєвочка. Ось, ознайомтеся з її новим інтерв'ю для "Детектора".

Джамала та Севгіль Мусаєва

Що ж, все наче розказала. Дивіться фотки.

Скандально відомий Олексій Гончаренко також відрізняється великою сміливістю. Він не вагається з'являтися на публіці серед людей.

Ось, дивіться, він пішов. Мабуть, скасовує наступну партію кружок від своїх "Гончаренко-центрів". І, напевно, це вірне рішення, адже до ідеалу в естетиці йому все одно не дістатися.

Наталя Львівна щось вивідує у Ярослава Железняка за чашечкою кави. Я сподіваюся

Були фотки і поза приміщенням. Мені найбільше сподобалася ця.

Денис Бігус і Віталій Кличко

Роман Кравець та Сергій Жадан. Або роблять селфі, або телефонують комусь.

Головна редакторка "ТаблоID" на "Українській правді" Тамара Кудрявченко уважно слухає, на відміну від декого. Інтерв'ю з нею у нас теж було.

Подібно до Митрополита Епіфанія

Сергій Притула спішить і ледь встигає вітатися з людьми

А тепер оголошуємо конкурс! Давайте придумаємо оригінальну назву для цього знімка. На мою думку, Соня щойно розповідає Андрію Садовому смішні історії від Дмитра Ілліча, аби поділитися ними та не тримати все в собі.

Михайло Ткаченко і Юрій Ніколаєв.

Марія Берлінська та Андрій Оністрат

Виконавча директорка Amnesty International в Україні Вероніка Вельч та режисер і військовий Олег Сенцов

Мустафа Наєм та Світлана Заліщук

Яніна Соколова, можливо, має для Томаша Фіали кілька ідей стосовно порядних співінвесторів з трек-рекордом 25+

Та й тут із Тимофієм Миловановим, бачу, теж йде серйона розмова.

Василь Байдак організував аукціон і старано намагався зацікавити присутніх.

Тетяна Ніколаєнко з "Цензора" когось намагається зафільмувати. Треба буде у її сториз заглянути

Павло Клімкін говорить без жодних нотаток.

Євген Клопотенко - зазирає в свій телефон.

Ось і знімок команди "Української правди". Фрагменти.

"Антоніна" та "Детектор медіа" також висловлюють свої щирі привітання колегам з "Української правди". Бажаємо вам сил, витримки та обов'язково відзначити ювілей у 50 років не менше, ніж на висоті. Сподіваємося, що хтось з нашого видання також завітає, щоб зробити репортаж про цю подію.

Фото: Ігор Васильєв, Олександр Ратушняк