Сергей Грабовский: Кароль Навроцкий – защитник ГУЛАГа и союзник Януковича -- Блоги | OBOZ.UA

Поліція Вроцлава розслідує напад на 23-річного громадянина України, який у вересні 2025 року став жертвою групи підлітків, що заманили його в пастку через фальшивий профіль у соціальних мережах, а потім жорстоко побила і принизила його. Слідство встановило, що зловмисники створили фейковий акаунт, видаючи себе за 16-річну дівчину, яка пропонувала сексуальні контакти, і домовилися про зустріч із чоловіком. На місці зустрічі підлітки напали на українця, побили його, поголили голову та намалювали на обличчі нацистські символи, записавши інцидент на відео для додаткового приниження. Таке повідомлення 1 жовтня опублікували інформагенції. Того ж дня з'явилося інше повідомлення - про те, що у Львові СБУ запобігла одразу двом терактам, жертвами яких мали стати військовики. Агентура російських спецслужб створила фейкові жіночі акаунти в популярній соцмережі, від імені яких познайомилися з потенційними цілями терактів. Двоє воїнів Сил оборони нарізно отримали запрошення зустрітися на локаціях, де були закладені вибухові пристрої. Кіберфахівці СБУ завчасно викрили ворожий задум й убезпечили українських захисників.

Цікаво, чи не так? Хоча стилістика залишається незмінною, польські підлітки не використали вибухівку, але, відповідно до рашистських наративів, вони охрестили українця нацистом. Мені невідомо, чи пов'язані події у Львові та Вроцлаві, але хіба ці молоді люди не нагадують свого роду "путінюгенд" "Надвіслянського краю", як колись називали польські землі в межах Російської імперії?

На війні, як відомо, буває по-різному. Однак у нас є ще одна надзвичайно цікава, якщо не сказати більше, новина. 29 вересня президент Польщі Кароль Навроцький направив до Сейму законопроєкт, який передбачає кримінальну відповідальність за "пропаганду бандеризму" та заперечення Волинської трагедії. Цей законопроєкт пропонує зміни до законодавства про Інститут національної пам'яті – Комісію з розслідування злочинів проти польського народу, а також до Кримінального кодексу. Основною метою цих змін є боротьба з поширенням на території Польщі "неправдивих заяв щодо злочинів", вчинених членами Організації Українських Націоналістів (ОУН) та Української Повстанської Армії (УПА). Це також стосується "інших українських формувань", які "взаємодіяли з нацистським режимом". У пояснювальній записці зазначається, що "бандеризм має для Польщі особливе і болісне значення, оскільки він був спрямований проти поляків, які мешкали на 'східних кресах' і яких вважали перешкодою для реалізації націоналістичних амбіцій України". Зміни до Кримінального кодексу передбачають доповнення статті, яка карає до трьох років позбавлення волі за пропаганду тоталітарних ідей та підбурювання до ненависті.

Тепер давайте зупинимося і розглянемо питання, яке потребує нашої уваги. Що ж таке "ідеологія бандеризму"? Для початку, звернімося до історичних документів, зокрема до постанови Другого Великого Збору Організації Українських Націоналістів (ОУН), що відбувся в квітні 1941 року. Ось кілька ключових фрагментів з програмних засад революційної ОУН (часто називаної ОУН-Б): "Усі українці мають рівні права та обов'язки перед нацією та державою... Власником усієї землі, вод, підземних та надземних ресурсів, промисловості та комунікацій є сам Український Народ та його держава... Українська земля належить українським селянам, фабрики й заводи - українським робітникам, український хліб - українському народові; вільна ініціатива для вільних людей... Забезпечення найменшої зарплати, що дозволяє робітнику та його родині жити гідно; створення здорових умов праці на підприємствах, фабриках і в усіх робочих місцях; надання оплачуваних відпусток та задоволення всіх потреб у сфері здоров'я та культури... Загальне і повне забезпечення соціального захисту для людей похилого віку, а також у випадках каліцтва чи втрати працездатності є основою добробуту народу та передумовою для розвитку всіх членів національної спільноти... [вимога] загального, обов'язкового та безкоштовного медичного обслуговування, а також доступ до всіх досягнень медицини для всього народу" - і так далі.

Невже ж, якщо ви пропагуватимете ці засадничі цілі "бандеризму", вас мають ув'язнити на термін до трьох років? Чи за інше - за програмове твердження, що "тільки вповні Суверенна Українська Держава може забезпечити українському народові свобідне життя й повний всесторонній розвиток усіх його сил"? Чи за інше - "ОУН бореться за свободу всіх народів, поневолених Москвою та їхнє право на своє власне державне життя"? Так, разом із тим програмові цілі ОУН-Б у 1941 році містять немало таких тверджень, які дозволяють кваліфікувати їх як авторитарні. Але ж - світова війна, навіть у Великій Британії планова економіка і жорстка влада...

У серпні 1943 року третій ВЗУН затвердив нові "Програмові постанови", які розпочиналися з таких слів: "Організація Українських Націоналістів прагне до створення Української Самостійної Соборної Держави, де кожна нація матиме змогу жити у свободі у своїй власній незалежній державі. Ліквідація національного поневолення та експлуатації народів, а також система вільних народів у самостійних державах — це єдиний шлях до справедливого вирішення національних і соціальних проблем у всьому світі. ОУН виступає проти імперіалізму та імперій, оскільки вони підпорядковують культурно та політично інші народи та економічно їх експлуатують. Тому ОУН виступає проти Радянського Союзу та німецької "Нової Європи"... Отже, ми проти російського комуністичного імперіалізму та німецького націонал-соціалізму". Чи може заклик до боротьби з російським імперіалізмом стати кримінальним злочином у Польщі? А як щодо інших положень? "За повну рівність жінок і чоловіків у всіх громадських правах та обов'язках, за вільний доступ жінок до всіх навчальних закладів і професій, за пріоритетне право жінок на легшу фізичну працю, щоб вони не змушені були працювати в шахтах, рудниках та інших важких галузях, що може зашкодити їхньому здоров'ю. За державний захист материнства" — чи це також вважається злочином?

Досить. Хочу зазначити, що багато пунктів цих "Програмових постанов" ОУН-Б як за змістом, так і за формулюванням, мають суттєву схожість з Конституціями Польщі та України...

Тепер стосовно співпраці українських націоналістів із Третім Райхом. Вона справді мала місце, проте тривала зовсім недовго. Це підтверджують численні факти. Згадаю лише один короткий документ:

"Спеціальний загін с/5/ц/5/ О.І., 25 листопада 1941 року"

Зовнішнім постам: Київ, Дніпропетровськ, Миколаїв, Рівне, Житомир, Вінниця

Тема: ОУН (Організація українських націоналістів) – Бандерівський рух

Безсумнівно доведено, що рух Бандери планує повстання в Райхскомісаріаті (Україна) для встановлення незалежності України. Усі керівники (активісти) цього руху мають бути терміново затримані, а після детального допиту таємно ліквідовані як злочинці.

Протоколи допитів потрібно надіслати до айнзацкоманди ц/5.

Цей документ повинен бути знищений командофюрером відразу після його ознайомлення.

Сам Бандера був затриманий нацистами 5 липня 1941 року через його відмову відкликати Акт проголошення відновлення незалежності Української держави. Спочатку його утримували у в'язниці в Берліні, а згодом перевели до так званого "генеральського" відділення концтабору Заксенгаузен, де він перебував разом із першим головним комендантом Армії Крайової генералом Стефаном Ровецьким, аж до останніх місяців 1944 року. Тож у яких конкретних актах насильства проти поляків під час війни Бандера міг бути особисто винен?

Щодо співпраці з нацистами, варто згадати про події 23 лютого 1938 року, коли на горизонті вже вимальовувався аншлюс Австрії. Юзеф Бек, міністр закордонних справ Польщі, під час переговорів з "нацистом №2" Герінгом висловив готовність враховувати "німецькі інтереси" в Австрії та підкреслив, що Польща має інтереси в "чеському питанні". У вересні того ж року, коли Судетська криза набрала обертів, польський посол у Берліні Липський доніс до Гітлера позицію свого уряду, який вважав Чехословаччину штучним утворенням. 22 вересня Польща висунула Чехословаччині ультиматум, вимагаючи передачі Тешинської області, де проживали як чехи, так і поляки. 29 вересня польські та німецькі військові домовилися про лінію розмежування в разі конфлікту з Чехословаччиною. А 30 вересня, після оголошення скандальної Мюнхенської угоди, Варшава виставила новий ультиматум Празі, вимагаючи термінової передачі всієї Тешинської області. 1 жовтня Чехословаччина поступилася і віддала цю територію Польщі, де проживало 80 тисяч поляків і 120 тисяч чехів. Це дало підстави Вінстону Черчиллю заявити, що Польща "з жадібністю гієни взяла участь у розграбуванні і знищенні чехословацької держави".

Ось ще одна історія, тісно пов'язана з явищем "бандеризму". У кінці 1940-х та на початку 1950-х років українські в'язні з УПА та ОУН стали ключовою силою опору в таборах ҐУЛАГу. Це визнав навіть Олександр Солженицин, який не був особливо прихильний до України, зазначаючи, як кардинально змінилося життя в таборах, коли до них потрапили "витривалі широкоплечі хлопці". Він описував, як ці міцні молоді чоловіки, які прибули з лісу, оцінили ситуацію, що склалася, спостерігаючи за свавіллям кримінальних авторитетів, які мали владу над в'язнями, і вирішили взятися за справу – наводити порядок. Це призвело до низки повстань у концтаборах. "У нас была бандеровская бацилла мятежа," – писав Солженицин. Результатом цього стало швидке завершення сталінського ҐУЛАГу, що, окрім звільнення сотень тисяч в'язнів (включаючи етнічних поляків), призвело до значних змін у соціально-економічній структурі СРСР, адже ув'язнені були важливим ресурсом для реалізації господарських проектів.

Схоже, що цього достатньо. Свідомо чи ні, проте позиція президента Польщі щодо УПА та Волинської трагедії перегукується з думками російських маріонеток, таких як Віктор Янукович та Віктор Медведчук. Те, що в офіційному документі західну частину України знову (і не вперше) називають "східними кресами", як це було за часів другої Речі Посполитої, коли Волинь і Галичина піддавалися окупації та колонізації, викликає певні роздуми. Адже ці терени не були частиною польських земель, про що свідчив у 1920 році британський міністр закордонних справ лорд Керзон, чітко окресливши від імені Антанти східну межу цих ділянок (приблизно по "лінії Керзона", що наразі формує українсько-польський кордон). І, нарешті, 2 вересня "Газета виборча" повідомила про затримання ймовірного агента-терориста російських спецслужб, що мав при собі дрони, SIM-картки та консервні банки, начинені вибухівкою. Однак, здається, для багатьох польських політиків головними ворогами залишаються минулі та сучасні українські борці за незалежність з "націоналістичним світоглядом". Як зазначав Вінстон Черчилль: "Завжди існували дві Польщі: одна боролася за правду, а інша — за першість у підлоті". На жаль, його слова виявилися правдивими.