Сергій Байдін: Як українські підприємства витримали 1000 днів широкомасштабної агресії -- Блоги | OBOZ.UA

За 1000 днів повномасштабної війни на долю українського бізнесу випало чимало. На початку 2022 бізнеси майже не наймали, а люди не шукали роботу. Загальні втрати України, за оцінками МВФ, складали 35% від ВВП, багато компаній припинили роботу або евакуювалися. До прикладу, із 2022 року по перший квартал 2024 року в Україні закрилося 1261 аграрне підприємство - це один із секторів, який постраждав найбільше.

Але є дані значно оптимістичніші. Попри ракетні обстріли і проблеми з електропостачанням та логістикою, кількість фізичних осіб підприємців лише за останній рік зросла на 12%, а за жовтневим опитуванням НБУ, сам український бізнес позитивно оцінює перспективи своєї економічної діяльності. Підприємці почуваються впевненіше.

Це помітно у новинах, помітно в їхніх історіях. Українські підприємці шукають і знаходять рішення навіть у таких важких умовах.

Українські підприємства виходять на міжнародну арену.

Цього літа я відвідав Маямі, де в моєму районі виявив три заклади, засновані українцями. Ці місця приваблюють не тільки наших співвітчизників, а й місцевих жителів, які приходять насолодитися смачною кавою та українськими сирниками. У ще одній українській кав'ярні, що знаходилася всього за кілька кварталів, готували каву, обсмажену прямо в Києві. Навіть при використанні зерен, доставлених з України, ціна на напій була такою ж, як у місцевих кав'ярнях, а смак вражав своєю неперевершеною якістю.

Це лише одна сота від того, що доводилося зустрічати у світі. Українські бізнеси вже є в усіх куточках Європи та Північної Америки. Як великі, на кшталт "Нової пошти", так і середні - українські мережеві ресторани є і в Польщі, і в Лондоні, і у США. Разом із бізнесом ці 1000 днів ростуть й українські бренди. Вони несуть світу наше бачення якості та клієнтського сервісу, який зазвичай на дуже високому рівні.

Ці дані свідчать про значні зміни: частка компаній, що розпочали діяльність на міжнародних ринках, збільшилась з 4% до 17% у 2023 році. Додатково, 14% підприємств мали намір розширити свої бізнес-операції, а 27% вивчали можливості виходу на нові ринки в поточному році.

Сприяння українцям вже не є ефективним.

Завдяки високому рівню послуг наш бізнес справді непогано почуваються за кордоном. Українські підприємці, особливо представники сервісних бізнесів, культурно набагато більше схожі на американців, ніж на європейців. Тому дорога за океан відкрилася для багатьох підприємців. Як не парадоксально, у Західну Європу заходити не легше, хоч вона і ближче. Усі країни там здебільшого невеликі та монокультурні. Маркетингові канали не такі авторитетні, як у США, а так зване "сарафанне радіо" та спільний контекст вирішують попит.

Для українців на жодному з цих ринків вже давно немає жодних поблажок. Споживачі не проявляють благодійності: ніхто не стане купувати товар чи послугу тільки на основі того, що вони українські. Хоча на початку вторгнення така підтримка була більш поширеною.

Коли українці запускають будь-який сервіс, будь то B2B чи B2C, вони змагаються на одному рівні з місцевими компаніями. Споживачі надають перевагу українським підприємствам серед численних місцевих гравців, які мають значно більший досвід роботи на європейському та американському ринках.

Повномасштабна агресія справила значний вплив на іноземних клієнтів, багатьох з яких охопила паніка. Не всі виявляли підтримку. Незважаючи на те, що українські підприємства, як правило, дотримуються своїх обіцянок (згадаймо хоча б "Укрзалізницю"), замовники слідкують за новинами, переживають через блекаути та зниження продуктивності своїх українських партнерів, що впливає на їхні проекти. Ми стикалися з випадками, коли деякі клієнти забирали свої депозити на проекти, щойно дізнавшись про початок війни. Водночас були й ті, хто відразу запитував, як можуть допомогти, здійснюючи щедрі внески для підтримки української армії через свої бізнеси.

Незважаючи на ці виклики, виявивши нішу і потреби, можна досягти успіху на будь-якому ринку. Це підтверджують приклади таких компаній, як "SkyUp", "Нова пошта", "Rozetka", "Dnipro M" та багато інших бізнесів, які впевнено завоювали свою аудиторію.

Немає місця для жалю, але є підтримка.

Безумовно, жоден успішний підприємець не очікує на співчуття чи жалість у сучасних умовах, проте отримати підтримку або допомогу все ж варто. За інформацією урядових джерел, лише до 2023 року український бізнес залучив 4 мільярди євро від міжнародних партнерів. Ця сума охоплює не лише прямі інвестиції, а й гранти, покриття кредитних ризиків та страхування від воєнних загроз.

Це — значна праця українських бізнесменів. Щоб отримати таку підтримку, потрібні не лише переконливі аргументи та високий рівень професіоналізму, а й здатність вміло презентувати свої проєкти на міжнародній платформі. Кошти заробляються тільки за реальні результати, за вміння адаптуватися до змін, брати на себе відповідальність і досягати поставлених цілей. Для українських підприємців вимоги ще вищі, адже вони виконують цю роботу в умовах обстрілів.

Протягом року повномасштабного конфлікту українські підприємства знайшли способи скористатися міжнародними тендерами та закупівлями. Наприклад, компанія "ТК-Домашній Текстиль" за 1000 днів уклала нові контракти і вийшла на ринки країн Балтії, Данії, Грузії та інших. Вона співпрацює з одним з підрозділів ООН в Україні, що дозволило розширити виробництво та налагодити випуск нових видів продукції, включаючи дитячий одяг та взуття. У рамках цього гуманітарного проєкту було створено дитячий одяг для мешканців регіонів, що розташовані близько до зони бойових дій.

Участь у міжнародних тендерах та залучення інвестицій від закордонних партнерів, зокрема з США, сприяє створенню нових робочих місць і забезпеченню зайнятості для сотень українців, включаючи тих, хто був змушений переїхати внаслідок конфлікту.

Люди прагнули стати частиною чогось значущого.

На початку вторгнення мало хто з моєї команди міг зосередитися на роботі. У перші тижні всі думали тільки про безпеку - свою та близьких. Постійно дивилися новини, відчували сильне бажання вплинути на події, зробити щось корисне, а не просто сидіти за роботою. У багатьох прокинувся героїчний дух, і це було абсолютно природно.

Бізнесу треба було знайти баланс між цією імпульсивністю та методичною, щоденною роботою, яка не мала зупинятися. Важливо було дати команді відчути, що ми також частина спільної боротьби. Ми вирішили працювати ще більше, щоб заробляти і спрямовувати частину доходів на донати. Це значно допомогло.

На сьогодні значна частина нашої команди ще не змогла повернутися до того рівня мотивації, який існував до початку повномасштабного вторгнення. Деякі люди відчувають потребу в ізоляції, уникнення спілкування та навіть виходу на вулицю, особливо ті, хто мешкає поблизу зони конфлікту. Ми прагнемо підтримувати всіх учасників команди, принаймні на емоційному рівні. Для цього організовуємо різноманітні інтерактиви, онлайн-ігри та спортивні заходи. Наша команда завжди знає, що ми поруч і готові прийти на допомогу. Завдяки таким ініціативам бізнес продовжує функціонувати, а команда залишається згуртованою.

COVID підготував нас до нових викликів та змін.

Більшість IT-компаній на момент початку вторгнення вже мали досвід роботи в дистанційному форматі. Протягом 1000 днів ця тенденція тільки зміцнилася. Хоча у світовій спільноті вже більше року тривають розмови про масове повернення до офісів після пандемії COVID, в Україні понад 65% спеціалістів у сфері IT працюють виключно віддалено, тоді як лише 5% перебувають в офісі. Не всі мають можливість забезпечити безпечне укриття для постійної роботи, а також не всі працівники готові виходити з дому, особливо в містах, що розташовані ближче до зони бойових дій.

У моєму бізнесі одним із найбільших челенджів були блекаути зимою 2023. Якщо COVID підготував нас до нових викликів та змін. нас до онлайн-роботи, то до відключень по 12 годин, на жаль, ніхто готовий не був. Наша робота дуже залежить від дедлайнів, а наші клієнти - за кордоном. Мало хто розумів як це - працювати без світла, але шукати виправдань чи втрачати змовлень ми не хотіли.

Тому за останніх 1000 днів ми змінили та посилили дуже багато операційних процесів. Наприклад, всі папки робочих проектів постійно та автоматично синхронізуються з хмарним сховищем. Якщо у розробника у Одесі блекаут, збережений на хмарі проєкт підхоплює його колега з Тернополя.

Також всі онлайн-зустрічі у нас автоматично записуються, та за допомогою AI робиться транскрипт, тож якщо хтось не має змоги підключитися до групового дзвінку, він має змогу передивится його пізніше, а якщо не вистачає швидкості Інтернет-зʼєднання, то хоча б прочитати текстову вижимку.

І це дало свої результати! Ми не лише подолали минулий зимовий період без суперечок та штрафів від наших клієнтів, а й значно посилили нашу команду та вдосконалили внутрішні процеси.

Українські IT-фахівці завжди займали провідні позиції на європейській арені: на сьогодні в Україні налічується понад 1600 аутсорсингових IT-компаній, які співпрацюють з тисячами іноземних замовників. Вибір українців знову ж таки зумовлений високим рівнем обслуговування, надійними спеціалістами та, звісно, конкурентоспроможними цінами.

Що я можу порекомендувати українським компаніям, які шукають виходу на міжнародні ринки:

Що чекає український бізнес далі? Щодня він розвивається у непередбачуваних обставинах і ситуація може змінитися за дуже короткий відрізок часу. Та попри це, ми налаштовані набагато позитивніше. У нас вже є досвід виходу на нові ринки, ми вже долали надважкі виклики і можемо рухатись далі.