"Сервіз з витонченими ліпними квітами "Тет-а-тет" вражає своєю елегантністю", — зазначила колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк.

-- Чайний сервіз "Тет-а-тет" Тернопільського фарфорового заводу створений не для урочистих застіль -- він народжений для двох, для розмови навпроти, для паузи між словами, для тепла, яке не потребує свідків, -- говорить Людмила Карпінська-Романюк. - Форма тут м'яка за силуетом -- немов притишений подих. Чайник ніби присідає до рівня чашок, не домінує, не підкреслює себе, а входить у діалог. Ручка-дужка утворює замкнене коло, жест обіймів. Свічник-підставка додає ще один вимір -- світло знизу, як внутрішнє тепло розмови.

-- Краса!

Декор "Золоте намисто" виступає не просто як прикраса, а як певна інтонація. Ніжна мережа з крапок і ліній, елегантний зелений відтінок та стримане золото – все це викликає асоціації зі старовинними коштовностями. Це намисто наповнене теплом. Воно поєднує в собі форму, ритм і тишу, створюючи гармонійну мелодію.

-- Квітка на чайнику неначе звістка про весну.

Ця деталь не лише доповнює композицію, а й виконує роль невидимого центру, створюючи тактильну та смислову паузу. Квітка виникає там, де рука зупиняється, і саме її беруть в руки з обережністю, майже з ніжністю. Вона маленька, округлої форми, з м'якими пелюстками, без різких контурів. Це не точне зображення рослини і не розкішна прикраса — це скоріше спрощений символ квітки, втілення життя та тепла. Золота крапка в центрі виконує роль світлового акценту: вона ловить світло, реагує на рух і тихо підкреслює жест.

Ця квітка, завдяки своїй формі, гармонійно відображає назву сервізу. "Тет-а-тет" символізує розмову між двома людьми, а квітка на кришці виступає як мовчазний третій співрозмовник, що підтримує ритм бесіди. Вона об'єднує всі елементи, створюючи цілісність, не дозволяючи об’єму "розпадатися". Без неї кришка залишалася б лише утилітарною; з нею ж вона набуває завершеності та "живості". Квітка створена для тих, хто насолоджується чаюванням удвох. Таким чином, сервіз відображає камерність моменту, коли двоє людей сидять поруч, а їхній світ зосереджується на чашках, сполучених руках і світлі, що оточує їх.

Які приховані аспекти реалізації цієї концепції?

Сутність полягає в тому, що квітка виліплена, а не просто намальована. Це вираження майстерності, відчуття дотику майстра в матеріалі. Кожен виріб має свої унікальні нюанси, з невеликими варіаціями, що надає йому особливу привабливість. Ліплення надає сервізу людське вимірювання, створюючи враження, що предмет зберігає спогади про дотик свого творця.

-- Що відомо про авторів?

-- За делікатною формою стоїть Дмитро Павлусик (1939 -- 2021) -- людина, для якої фарфор був не матеріалом, а мовою. Провідний моделювальник вищої категорії, один із фахівців, що стояли біля початків Тернопільського фарфорового заводу, він пройшов шлях від майстра гіпсоливарної дільниці до ключової постаті художньої лабораторії підприємства.

Дмитро Павлусик, що виріс у селянській родині на Тернопільщині, змалку усвідомив, що таке праця, адже його дитинство припало на важкі повоєнні часи. Досвід роботи в шахтах Донбасу, заняття столярством та навчання у сфері ліплення моделей - все це допомогло йому сформувати унікальне сприйняття форм: простих, функціональних і без зайвих деталей. Перші професійні навички він здобув на Баранівському фарфоровому заводі, де вивчив традиції формотворення початку XX століття. Саме там у нього виникла любов до сплющених об’ємів, зібраних структур і форм, які "міцно тримаються на столі". Співпраця з художницею Марією Терещук, яка займалася декором, перетворила його форми на завершені образи, що вирізняються стриманістю, інтелігентністю та глибиною людяності. Марія Терещук, талановита майстриня українського фарфору, навчалася в Косівському училищі прикладного та декоративного мистецтва (1962-1966), а згодом продовжила навчання у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (1966-1971) на факультеті художньої кераміки. У 1977 році вона почала працювати на Тернопільському фарфоровому заводі, де залишалася до його закриття. Її творчість зберігається в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї та в багатьох приватних колекціях.

Додам, що Дмитро Павлусик особливо пишався своїми творчими досягненнями – тими формами, які дійсно стали знаковими для тернопільського фарфору, – зазначає Людмила Карпінська-Романюк. Серед них можна виділити чайний комплект "Тет-а-тет", столовий сервіз "Світанок" та кілька видів чашок, в яких форма та функція злилися в ідеальній гармонії. Усі ці вироби були представлені на численних виставках та користувалися великим попитом – в епоху, коли споживачі прагнули до справжньої краси, речей з характером і культурною цінністю.

Як ви вважаєте, який основний сенс ліпного декору в посуді?

Це мова дотику. Такі сервіси звертаються не тільки до зору, а й до пам'яті рук. Ліплені елементи завжди відчутні — вони запрошують до дотику, до того, щоб провести пальцем, відчути тепло випаленої глини та людської праці. Тут важлива не надмірна декоративність, а витонченість: квітка не "додається" до форми, а органічно виростає з неї, повторюючи її ритм і підкреслюючи силует.

Ліпний декор Дмитра Павлусика -- спадкоємець європейської традиції камерного фарфору, але водночас і дуже український за своєю інтонацією. У ньому немає холодної парадності -- натомість є домашність, увага до дрібниць. Кожна пелюстка зліплена вручну, кожен листок зберігає індивідуальність жесту, і саме в цьому -- його цінність.

У сервізах з ліпним оформленням предмети, здається, втрачають поспіх. Вони не призначені для швидкого використання чи масового споживання. Це речі, які створюють атмосферу — для бесід, тиші або щоденних ритуалів. Ліплення тут символізує особливу увагу до людини і дому, де краса перебуває не на відстані, а поруч з нами. Сервіз з ліпними квітами "Тет-а-тет" вражає своєю елегантністю.

Ранніше колекціонерка та дослідниця історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про образи їжаків у творчому доробку вітчизняних митців.

Читайте ще: "Люди зазначають, що навіть через екран можуть відчути запах моїх квітів", — ділиться майстриня керамічної флористики Юлія Олійник.

До речі, запрошуємо читачів "ФАКТІВ", які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Нещодавно у музеї відкрито зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам'ятається на все життя!