Шість чудових грузинських стрічок 2000-х років

На жаль, грузинське кіно рідко з'являється на наших екранах. Проте в цій країні створюють якісні фільми, які займають помітні позиції на міжнародних кінофестивалях. У світлі того, що світ знову звертає увагу на події в Грузії, ми пропонуємо вам заповнити цю прогалину та ознайомитися з кількома видатними грузинськими стрічками.

2000, режисерка Ніна Джорджадзе, у ролях У головних ролях: Нуца Кухіанідзе, Шалва Іашвілі, П'єр Рішар

14-річна Сибілла приїжджає на літні канікули до тітки з великого міста та потрапляє у дивовижний, спокійний та спекотний світ, де приховане від сторонніх поглядів романтичне життя маленького містечка. Лише через тиждень дівчина завойовує увагу свого ровесника Мікі, але водночас закохується в його батька.

Ніна Джорджадзе співпрацювала з українськими кінематографістами, створюючи спільні проекти. Одним з таких фільмів є "1001 рецепт закоханого кухаря", в якому Україна активно долучилася до виробництва. Крім того, режисерка представила стрічку "Моя русалка, моя Лореляй", яка також має українське походження. У її творчих планах була й картина, присвячена Лесі Українці.

L'Heritage, випущений у 2006 році, став режисерським дебютом Гели Баблуані. У фільмі зіграли актори Гела Баблуані, Темур Баблуані, Станіслав Мерар і Сільві Тестю.

Троє французів разом з перекладачем вирушають до Грузії, щоб відвідати замок, що дістався одному з них у спадок. Сідаючи в автобус, який направляється до гірського села, вони починають розмову з випадковими попутниками — дідом та його онуком. Під час бесіди стає відомо, що старший чоловік має намір добровільно піти з життя, щоб покласти край тривалій ворожнечі у його родині. Французи опиняються свідками й учасниками цієї драматичної події.

У 2013 році під керівництвом режисера Левана Когуашвілі вийшов фільм, в якому знялися Андро Сахварелідзе, Ія Сухіташвілі, Кахі Кавсадзе, Марина Карцивадзе, Арчіл Кікодзе та Вахтанг Чачанідзе.

Головним персонажем є 40-річний Сандро, викладач історії з Тбілісі, який все ще живе з батьками. Його мати давно мріє про онуків, але у Сандро не складаються стосунки з жінками, яких він і його друг Іва знаходять через сайти знайомств. Після чергового невдалого побачення, Сандро нарешті зустрічає Манану і закохується в неї. Але незабаром стає відомо, що Манана заміжня, і її чоловік невдовзі виходить з в'язниці за умовно-достроковим звільненням. Сандро вирішує зустрітися з Тенґо, чоловіком Манани, біля стін в'язниці, щоб поговорити "по-дружньому", але в результаті змушений виправдовуватися, назвавшись таксистом, якого Тенґо наймає для поїздки. Тож усі троє вирушають у подорож містом Тбілісі.

Картину представили на Одеському міжнародному кінофестивалі.

2014 рік, режисер Заза Урушадзе, у провідних ролях Лемберт Ульфсак, Елмо Нюганен, Георгій Накашидзе та Міхаель Месхі.

Дія фільму відбувається у селі, в якому мешкають переселенці з Естонії. Раптом у їхнє спокійне життя вривається абхазька війна, і всі жителі тікають, рятуючись від жорстокої і кривавої різанини. Головний герой Іво вирішує залишитися в селі, щоб встигнути зібрати врожай мандарин. Якось Іво доводиться дати притулок двом пораненим солдатам, які воювали один з одним. Вийшло так, що чеченець і грузин опиняються в одному будинку поруч один з одним. Іво лікує обох і дбає про кожного з них. Під час фільму, головний герой намагається зрозуміти, яка зі сторін, що беруть участь у війні, має рацію.

У 2015 році стрічка отримала номінації на премії "Оскар" та "Золотий глобус" в категорії "найкращий фільм іноземною мовою".

На жаль, режисер Заза Урушадзе покинув цей світ у 2019 році, не доживши до 56 років. Його останнім проектом став український фільм "Антон та червона химера".

2019 рік, режисер Леван Акін, у ролях Леван Гелбахіані, Бачі Валішвілі, Ана Джавакішвілі, Каха Гогідзе, Ана Махарадзе та Ніно Габісонія.

Героями цього фільму (зображеними на головному знімку) є артисти грузинського танцювального колективу. Центральний персонаж, Мераб, якого зіграв актор Леван Гелбахиані, здобув кілька нагород за цю роль, походить із сім'ї, де мистецтво танцю передається з покоління в покоління. Він не може уявити своє існування без танців і глибоко закоханий у свою партнерку, мріючи про те, щоб потрапити до основного складу ансамблю. Проте, одного разу на репетиції з'являється новий танцівник, що стає каталізатором подій. Сюжет розвивається на кількох рівнях, ведучи до вражаючого фінального танцю.

Фільм був представлений на "Двотижневику режисерів" у Каннах і здобув перемогу на Одеському міжнародному кінофестивалі.

2020 рік, режисерка Дея Кулумбегашвілі, виконавиця головної ролі - Ія Сухіташвілі.

Після підпалу церкви Свідків Єгови, очолюваної її чоловіком, Яна опиняється наодинці вдома, зіткнувшись із власною кризою ідентичності та депресією. Це трагедія, що висвітлює її спроби звільнитися від патріархальних структур, які оточують її: сім'я, релігія та суспільство.

"Початок" — дебютний повнометражний фільм Деї Кулумбегашвілі, який був запланований для участі у фестивалі Канн, що скасували через пандемію. Незважаючи на це, стрічка була представлена на фестивалях у Торонто та Сан-Себастьяні, де "Початок" здобув вражаючі чотири основні нагороди, що є рідкісним досягненням у сучасній фестивальній практиці. Фільм отримав "Золоту раковину" за найкращий фільм, а також нагороди за режисуру, сценарій та виконання головної ролі Ії Сухіташвілі. Це стало справжнім тріумфом для грузинського кінематографа.