Шукали Євангеліє під загрозою зброї: як працівники музею захищали спадщину від загарбників.

Окупанти завдають шкоди, нищать та розграбовують нашу культурну спадщину. Українські музеї опинилися під загрозою з боку ворога. Яскравим прикладом є музей Григорія Сковороди, розташований на Харківщині. Цей заклад став мішенню для російських військових, які завдавали йому шкоди шляхом прямих ракетних атак.

Та, попри пошкоджені приміщення, музеї живі: евакуйовують свої колекції, доглядають за ними в інших містах та влаштовують пересувні експозиції.

У ніч проти 7 травня 2022-го росіяни прямим влученням "Калібру" поцілили в будівлю Національного музею Григорія Сковороди в Сковородинівці. Музейна споруда вигоріла дотла. Чи не єдине, що вціліло в садибі Ковалівських, де свої останні дні жив український філософ, - його гіпсова скульптура.

Ганна Ярміш, керівниця науково-освітнього підрозділу Національного літературно-меморіального музею Григорія Сковороди:

Дякую Богу за те, що він його врятував. Справжній Сковорода буде охороняти все навколо.

Деякі елементи колекції безповоротно зникли.

Наталія Мицай, керівниця Національного літературно-меморіального музею Г. С. Сковороди:

Частина експонатів знаходилася у сховищі, в той час як інша була підготовлена до евакуації і, на жаль, була знищена під час пожежі.

А це Ізюмський краєзнавчий музей імені Сібільова. На початку війни опинився на лінії вогню.

Галина Іванова, керівниця Ізюмського краєзнавчого музею імені М. В. Сібільова:

Дістатися сюди було неможливо через постійні ракетні атаки, артилерійські обстріли та авіаудари. З цієї причини співробітники протягом місяця не могли потрапити на це місце, оскільки ситуація залишалася надзвичайно небезпечною.

Навіть під час обстрілів у перші дні війни співробітникам вдалося врятувати та заховати найцінніший артефакт – напрестольне Євангеліє, яке налічує понад три століття.

Галина Іванова, керівниця Ізюмського краєзнавчого музею імені М. В. Сібільова:

Його кілька разів намагалися знайти, але ми не розкривали інформацію про його місцезнаходження. Це залишалося суворою таємницею. Після деокупації його одразу ж вилучили. Оскільки воно вбрало вологу, на ньому з’явилася пліснява, тому ми були змушені звернутися до реставраторів.

Окупанти вкрали колекцію самоварів. Приходили й до музейників.

Прибули чеченці та почали вимагати від працівників музею, навіть наставляючи на них зброю та вимагали: "Покажіть нам підземний шлях до Святогірська". Працівники відповідають: "Це всього лише легенда". На що ті заперечують: "Ні, ви обманюєте". Ми знову стверджуємо: "Це всього лише міф".

Про істинні цінності музею колаборанти розповіли окупантам. Водночас, експонати вдалося захистити від пограбування завдяки самовпевненості російських загарбників.

Галина Іванова, керівниця Ізюмського краєзнавчого музею імені М. В. Сібільова:

Тому що вони вважали, що весь музейний фонд він буде належати росії. І навіть отут поруч посадили блокпост, поставили, посадили туди військовослужбовців, які охороняли будівлю і не дозволяли нікому туди заходити.

Співробітників установи дозволили заходити, щоб виконати прибирання. Вони скористалися цим шансом і непомітно приховали цінні речі.

Галина Іванова, керівниця Ізюмського краєзнавчого музею імені М. В. Сібільова:

Тільки співробітники приходили й влітку працювали, діставали, сушили. Ну, в будівлі, розумієте, в ній два прямих прильоти, впала стеля, повністю посипався дах. І тому доводилося тут багато працювати для того, щоб все зберегти.

Після звільнення Ізюма 90% експонатів місцевого краєзнавчого музею було евакуйовано. Дорогоцінні картини та порцеляна наразі зберігаються в секретному місці. А в пустих залах музею тепер створено виставку, присвячену окупації. Місцеві жителі приносили експонати для неї, зриваючи триколори з будинків і збираючи все, що залишилося, просто на своїх подвір'ях.

Ось фото їх письменник-пропагандист Захар Прилепін. Оцей Оплот його. Ось він разом з нашими колаборантами.

Тут і форма окупантів.

Народне ополчення Донбасу, ви ж розумієте? Воно таке скромне, навіть дещо нещасне. А для всіх закордонних гостей я завжди на каві вказую на Черевик, Москву. Щоб потім не було розмов, як на Донбасі, що у нас тут нічого немає.

А найцікавіший експонат - це оця казка, в якій у нас написано номер банківської картки. Так, він написав номер банківської картки.

Після визволення Ізюма, з гори Крем'янець вивезли й половецьких баб 10 століття. Одну росіяни таки встигли знищити.

Світлана Шекера, журналістка:

За легендою, половецьких баб розбивати не можна, дуже погана прикмета. Так воно і сталося, після того, як першу бабу розтрощив російський снаряд, довго на Ізюмщині окупанти не протрималися.

Ізюмський краєзнавчий музей і досі без опалення та з єдиним вцілілим вікном. Нині основна експозиція - це документування сучасних воєнних злочинів росіян. І експонатів дедалі більшає.