Сигнал для глобальної спільноти про важливість пам’ятати Україну: на Варшавському кінофестивалі відбулася прем'єра фільму "Вічник", що розповідає про карпатського мольфара.

Презентація фільму "Вічник" на Варшавському кінофестивалі. Фото Світлани Мялик

Актор Данііл Мірешкін висловився: "Я на службі вже близько трьох років, і ці два дні зйомок – це єдине, що я пережив за цей час."

Як для вас поєднуються війна і зйомки? У багатьох з початком війни життя кардинально змінилося, багато хто забув про професію...

Даніїл Мірешкін: Я на службі вже майже три роки, і ці два дні зйомок стали для мене єдиною можливістю повернутися до своєї попередньої професії. Це для мене особливе і радісне співпадіння, і я сподіваюся, що воно буде приємним і для творців фільму, а також для глядачів у майбутньому.

Якою є ваша роль у цьому фільмі і що ви хотіли нею сказати?

Даніїл Мірешкін розповідає: "Головний герой говорить про мого персонажа, що він став для нього втіленням України". Це і стало тією метою, яку я поставив перед собою — створити сміливого, харизматичного, а часом навіть зухвалого героя. Саме такими я уявляю сучасних українських військових. Вони здатні на неймовірні вчинки, для яких потрібні не лише сила і відвага, але й певна зухвалість.

Який у вас військовий позивний?

Даніїл Мірешкін: Мій псевдонім – "Культура". У цьому контексті все склалося чудово.

Чому прем'єра фільму проходить саме у Варшаві? Ми спостерігаємо тут не лише українців, а й численних поляків. Якою мірою цей фільм може розкрити правду про війну?

Даніі́л Мірешкін висловив свою думку про фільм, зазначивши, що він не говорить про війну безпосередньо. Хоча можна зробити певні висновки, які натякають на цю тему. Польща, як найближча до нас країна, прийняла велику кількість біженців і активно підтримує Україну. Зараз ми переживаємо дуже складний етап війни, і багато хто вважає його вирішальним. Я не зовсім впевнений у цьому, відверто кажучи. Але навіть якщо це справді так, нас чекають найважчі місяці, що вимагатимуть максимальної мобілізації, єдності та взаємодопомоги. Тому створення та підтримка цієї єдності і взаємодопомоги є вкрай важливими в даний момент.

Ви сказали, що це не завершальний етап війни. На якому етапі цієї війни, на вашу думку, ми зараз?

Даніїл Мірешкін: Питання не лише в нас або в Україні. Хоча зараз військові дії в основному відбуваються на нашій території, Росія... Ви коли-небудь стикалися з агресивними особами в школі? Вони продовжуватимуть свої дії, поки відчуватимуть, що можуть це зробити. Якщо їм не чинити опір, вони будуть намагатися захопити все, що зможуть — і в Україні, і в інших країнах. Де б не з’явилася можливість, вони не зупиняться. Тому надзвичайно важливо надавати рішучу протидію, адже це єдиний меседж, який Росія здатна зрозуміти, на жаль.

Даніїл Мірешкін — актор театру та кіно, а також військовий. Зображення надане Світланою Мялик.

Актор Павло Текучев зазначив: "Виграти таку роль – це справжня мрія для кожного, хто займається акторською майстерністю".

Ви -- головний герой. Як прийшла ідея, щоб ви знімалися у фільмі? Як вам запропонували це?

Павло Текучев: Це питання краще адресувати режисерові. Мені надали можливість пройти проби, які я успішно завершив і почав чекати на результати. Потім отримав дзвінок з новиною про те, що мене затвердили. Це рішення було ухвалене досить швидко, як, власне, і багато інших рішень, що стосуються цього фільму.

Яке послання ви прагнули донести через свій персонаж у фільмі?

Павло Текучев: Я думаю, що найкраще про це скаже моя роль у фільмі. Тут не хочеться, знаєте, казати розумних слів, тому що 9 місяців було витрачено на знімання цього фільму і дуже багато вкладено душевних сил і мрій акторських, тому що отримати таку роль - це дійсно мрія для будь-якого актора. Це дуже глибокий, комплексний матеріал. Хотілося небанально розповісти історію боротьби людини, яка пережила дуже багато тяжких епізодів, але залишила в душі віру і з цією вірою пройшла все життя.

Яка найбільша важкість випала на вашу долю?

Павло Текучев: Найважче було тримати лінію цього персонажа протягом такого довгого періоду, тому що знімання постійно відбуваються не по історії, не за хронологією, а розірвано. І тут ми граємо початок, там ми граємо кінець. Це може бути перший знімальний день і протягом пів години ти граєш початок і кінець цієї історії. Це для мене було, мабуть, великим викликом.

Наскільки мені відомо, цей фільм вже демонструвався на Одеському кінофестивалі, чи не так?

Павло Текучев: Так, фільм вже був показаний на Одеському кінофестивалі. Зараз у нас світова прем'єра і за декілька місяців вийде в прокат в Україні і в світі.

Яка основна мета демонстрації фільму у Варшаві?

Павло Текучев: Я не вважаю, що це запит конкретно спрямований до Польщі, адже ця історія може бути важливою для будь-якої нації. Мета фільму — підкреслити силу та незламність українського духу, але робити це не через призму сьогодення, а використовуючи універсальні історичні мотиви, які не пов'язані з сучасними переживаннями, про які вже, мабуть, встигли втомитися говорити люди.

Павло Текучев, актор театру імені Лесі Українки, зіграв роль Андрія у стрічці "Вічник". Фото надане Світланою Мялик.

Режисер Іван Ніколайчук зазначив: "Доти, поки живе любов і світло доброти, ми продовжуємо своє існування".

Шановний Іване, мені видається, що через історію однієї особи ви вдалось відобразити всю долю України.

Іван Ніколайчук: Створення цього фільму виявилось досить складним, оскільки книга, на основі якої ми працювали, має безліч різних аспектів, і з неї можна було б зробити пʼять фільмів, кожен із яких задовольняв би різні вподобання. Моя мета полягає в тому, щоб зняти не історичну стрічку чи романтичну історію, а фільм, присвячений людині та її місії. Це особливо актуально в наш час, адже ми живемо на крихкій межі між любов'ю та ненавистю, добром і злом. Лише поки існує любов і добро, ми все ще маємо шанс на існування.

Для мене було важливо створити не просто якісний професійний фільм, а передати цей важливий меседж. Тому в деяких аспектах я змушений був йти на компроміси щодо кольорів та інших деталей, щоб зосередити увагу на головному посланні: людина здатна пройти через надзвичайно важкі випробування і залишитися при цьому людиною. Це і було моєю головною метою.

Фільм знімався 48 знімальних днів або майже 12 місяців, тому що пори року різні. Сценарій писався більше 10 років.

Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Польща Василь Бондар: "Це дуже сильний сигнал для світу про те, щоб не забували про Україну"

Пане Василю, які ваші враження після перегляду фільму?

Василь Бондар: Це дуже глибоке переосмислення історії і сучасності України. Мені здається, що фільм дійде до розуміння значно пізніше. Ми зараз переживаємо тільки емоцію, а розумом ми це осягнемо трохи пізніше, коли вдумаємося в кожну зі сцен, що хотів би режисер цим показати. На мою думку, тут показано якраз сучасний період нашої історії, тільки в такому стисненому вигляді, де є і проблеми з Угорщиною, де є і проблеми з самоідентифікацією, де є і проблеми релігії, де є і проблеми війни, де є проблеми росіян з їхніми концтаборами і насадженням ідеології, де показують, як грабують села і закривають церкви. Тобто тут є все, від чого сьогодні Україна потерпає, тільки в іншому вимірі. Мені здається, це дуже сильний переказ, сильний сигнал для світу, для європейської спільноти про те, щоб не забували про Україну. І саме цей артистичний підхід, артистичний погляд на сьогоднішню важку дійсність якраз і переказує для світу той меседж, що допомога Україні сьогодні - це найкраща гарантія їхній же власної безпеки.