"Могутня Україна – це запорука безпеки для Словаччини." Інтерв'ю з європейською депутаткою Луцією Яр - noviny.sme.sk

Пропонуємо вам поділитися новою ідеєю, створити блог або зв'язатися з нашою редакцією за адресою: ukraine(собака)spectator.sk.

Слідкуйте за нами в соцмережах: Facebook | Instagram | Telegram

Словацька євродепутатка Луція Яр впевнена, що допомога Україні є також вкладом у безпеку самої Словаччини.

У березні євродепутатка відвідала Київ, де провела зустрічі з представниками українського уряду та оборонної промисловості. Яр наголошує, що Словаччина не може стояти осторонь оборонних рішень ЄС, навіть якщо уряд Роберта Фіцо віддаляється від Києва й зближується з Москвою.

Коли Європа вкладає ресурси в забезпечення своєї безпеки, в цей процес має бути залучена і Україна, і Словаччина, оскільки це відповідає стратегічним інтересам обох країн, підкреслює вона.

Яр представляє політичну силу Progresívne Slovensko в рамках фракції Renew Europe, активно підтримуючи Україну в Європейському парламенті. Вона обіймає посаду заступниці голови Бюджетного комітету та є членкинею Комітету з оборонних питань.

Політикиня підкреслює, що європейська інтеграція України відкриває нові можливості для розвитку східних регіонів Словаччини, охоплюючи сфери енергетики, транспортної інфраструктури, освіти та спільних оборонних ініціатив.

"Я хотіла донести українському народу, що Словаччина продовжує бути їхнім партнером, оскільки вони щодня обороняють не лише свою країну, а й нашу," - підкреслила депутатка після свого візиту до Києва.

У розмові для "Новини зі Словаччини" Луція Яр пояснила, як майбутнє України в ЄС може вплинути на Словаччину -- від безпеки до розвитку регіонів.

У своєму списку "ТОП-10 з першого року в Європейському парламенті" ви написали, що допомога Україні є водночас допомогою і для Словаччини, особливо для східних регіонів. Що може конкретно принести Словаччині інтеграція України до ЄС?

Отже, я розглядаю інтеграцію України до Європейського Союзу як значну можливість для Словаччини, особливо для східних регіонів. Коли Україна буде готова приєднатися до Союзу, її прогрес принесе користь і нам.

Наприклад, Кошиці чи Пряшів мають потенціал стати важливими вузлами для нових торгових маршрутів, логістичних центрів та інвестицій, що з'єднуватимуть Європейський Союз з Україною. Наші компанії могли б налагодити партнерство з українськими фірмами в таких сферах, як сільське господарство, енергетика та інформаційні технології. Це, в свою чергу, могло б створити нові робочі місця, зокрема для молоді, яка наразі покидає цей регіон.

Одночасно ми б отримали більш потужне та захищене оточення. Братислава завжди мала перевагу завдяки своєму стратегічному положенню неподалік від австрійського кордону. Ми усвідомлюємо, що коли наш сусід процвітає, це приносить користь і нам. Це також стосується українців на заході держави.

Які аспекти співпраці наразі найактивніше сприяють розвитку партнерських відносин між Україною та Словаччиною?

З огляду на мою діяльність у Європарламенті, я передусім маю згадати оборону. Цього року я була в Україні й бачила, з якою швидкістю там розвиваються оборонні технології. У Словаччині ми також маємо багато компаній і стартапів, які працюють у сфері оборони. Багато хто вже сьогодні співпрацює з українськими партнерами, оскільки вони можуть тестувати свої розробки безпосередньо у бойових умовах.

Україна володіє унікальними знаннями та досвідом у створенні та впровадженні новітніх технологій дронів, які можуть бути корисними для словацьких збройних сил. У цій галузі Словаччина має великі можливості для взаємного співробітництва з Україною.

Потужною причиною для поглиблення співпраці служить енергетичний сектор — через територію Словаччини проходять основні маршрути постачання газу та електричної енергії. У перспективі ми можемо спільно розвивати відновлювальні джерела енергії та укріплювати зв'язки з українською енергетичною мережею. Також спостерігається активний розвиток транскордонних перевезень та освітніх програм, а туризм демонструє великий потенціал. Українські студенти, які навчаються в наших університетах, вносять свіжі ідеї, відкритість та талант.

Не менш значущим є також обмін знаннями в сфері когнітивної безпеки. Нам потрібно докладати зусиль для того, щоб європейці змогли ефективно протистояти фейковим новинам та дезінформації, що надходять з Росії та інших ворожих режимів.

В середовищі часто виникає думка, що допомога Україні обходиться за рахунок інтересів словаків. Чи поділяєте ви цю точку зору? І чи можливе, що така підтримка принесе вигоду і для Словаччини?

Ця точка зору відлунює в суспільстві завдяки розповсюдженню урядовими політиками, а також, на жаль, євродепутатами з партій Smer та Hlas. Це аналогічно до того, як німці чи французи могли б стверджувати протягом багатьох років, що розвиток Словаччини та інших країн Центральної Європи відбувається за їхній рахунок, оскільки ці країни є чистими отримувачами з європейського бюджету. Проте це не відповідає дійсності.

Кожен євро, що інвестується у відновлення України, відкриває нові можливості для наших компаній, створює робочі місця для наших громадян і забезпечує нові ринки для словацької продукції. Крім того, варто відзначити, що українці мужньо захищають не лише свою державу, а й весь східний фланг Європи.

Схід Словаччини має найбільше вигоди з наших позитивних стосунків. Ми прагнемо покращити інфраструктуру, зокрема дороги та транспортні вузли, які є важливими як для бізнесу, так і для повсякденних поїздок. Підтримка України водночас слугує інвестицією в нашу власну безпеку: чим сильнішою є Україна, тим спокійніше почувається Словаччина. Це важливо усвідомлювати всім нам, незалежно від нашого регіону.

Європейська Рада ухвалила нові рекомендації, що стосуються поетапного завершення тимчасового захисту, який буде тривати до березня 2027 року. Яким чином Європейський парламент аналізує ці пропозиції, і які з можливих рішень можуть виявитися найзначнішими для українців, які перебувають у Європейському Союзі?

Тимчасовий захист має обмежений характер, і, безумовно, рано чи пізно його термін закінчиться. Ми, звичайно ж, усвідомлюємо це, але в Європарламенті прагнемо, щоб цей процес проходив справедливо і з чітким розумінням його етапів.

Багато українців у Словаччині чи в інших країнах, куди вони приїхали через війну, уже збудували своє життя. Цілком природно, що вони повинні мати можливість залишитися, працювати, вести бізнес чи навчатися без зайвої бюрократії. Важливо, щоб ми сприймали їх не як гостей, а як внесок у наші громади та економіку -- адже вони нею вже є.

З довгострокової та демографічної перспективи словацька економіка не зможе прогресувати без імміграції робочої сили з інших країн. Водночас, українці, які планують повернутися додому після закінчення війни, також потребують підтримки. Адже без освічених та талановитих людей неможливо створити нову, потужну та європейську Україну.

Ми маємо розробити механізм, який забезпечить можливість безперешкодного переходу на інший легальний статус — тимчасового чи постійного проживання — для тих, хто працює, навчається або має сім'ї в нашій країні, за умови виконання відповідних критеріїв. Важливо, щоб кожен мав змогу уникнути ситуації, коли він залишиться "в юридичному вакуумі".

У Словаччині зараз мешкає більше 130 тисяч українців, які отримали тимчасовий захист. Чи може їхня наявність стати вигідною як для українців, так і для місцевих спільнот?

Звичайно. Я вважаю, що країни, які приймали іноземців і змогли створити для них умови для розвитку, є багатими країнами -- культурно й економічно. Усі мають розуміти, що українці приїхали до Словаччини не для того, щоб користуватися соціальною системою. Навіть якби ми подивилися на це питання лише з суто фінансового чи навіть "цинічного" погляду, то, за аналізом урядового Інституту фінансової політики, сьогодні українці вже сплачують до словацького бюджету через податки й відрахування більше, ніж отримують із нього.

Українська культура, яка має багато спільного зі словацькою, а ще більше — з русинською, займає особливе місце у моєму серці завдяки моїй бабусі. Вона не лише збагачує наше життя новими художниками та соціальними ініціативами, а й відкриває нам чудові місця, де можна насолодитися смачними варениками. Все це є важливою частиною культури та взаємного спілкування.

Ви займаєтеся розробкою законодавства, що має на меті захистити меншини від дискримінації та проявів ненависті. Спостереження за різними ситуаціями в країнах свідчать про те, що війна та міграція викликають чутливі суспільні реакції. Як ви вважаєте, яку реакцію демонструє Словаччина на наявність великої української громади? Який вплив можуть мати політичні заяви на цю ситуацію?

Більшість словаків відреагували з величезною солідарністю й емпатією, особливо в перші місяці війни, і багато хто не втратив цього людського ставлення й сьогодні. На жаль, політичні заяви, сповнені злості та упереджень, здатні швидко послабити це розуміння. Якщо до цього додати складну економічну ситуацію, яку створює уряд Smer своєю невдалою консолідацією, деякі словаки легко повірять у вигаданого ворога. Слова лідерів визначають тон усієї спільноти. Тому важливо, щоб замість поширення страхів ми зміцнювали те, що нас об'єднує.

В Україні ретельно аналізують дії прем'єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо, який явно демонструє свої симпатії до Росії та висловлює негативні оцінки щодо підтримки України. Як це може позначитися на позиціях Словаччини в Європейському парламенті та в рамках Європейського Союзу?

На політичному рівні в ЄС ні Роберта Фіцо, ні наш уряд ніхто не вважає ані надійними, ані гідними довіри. Наші партнери просто від самого початку не розраховують на Словаччину. На жаль, усюди навколо -- навіть тут, у Брюсселі -- можна почути, що Словаччину сприймають як троянського коня Росії.

Ми спостерігали це, наприклад, під час перших зустрічей щодо ініціативи Комісії, яка передбачає створення нової "стіни дронів". На ці переговори спочатку були запрошені представники всіх країн-членів, які мають спільний кордон на сході, за винятком Словаччини та Угорщини. Саме такий образ має Словаччина в рамках ЄС, що стало результатом політики уряду Фіцо. В умовах нинішньої ситуації це, безумовно, є серйозною загрозою для безпеки словацьких громадян.

Коли ви взаємодієте з людьми в різних куточках Словаччини, які думки про Україну вони найбільше висловлюють?

Особисті зустрічі тільки підтверджують мою думку, що голоси в інтернеті, у коментарях і дискусіях можуть бути дуже помітними, але не відображають думку більшості. Я спілкуюсь з людьми по всій Словаччині, які, хоч і висловлюють свої побоювання, водночас демонструють емпатію. Звичайно, іноді трапляються й критичні висловлювання — в таких випадках я намагаюся спокійно обговорити ситуацію і зрозуміти, що стоїть за їхньою реакцією.

Зазвичай виникає нерозуміння, чому питання безпеки України є настільки критично важливим для нас. Я рідко зустрічала людей, які не реагували б на жодні аргументи чи емоції. Навіть ті, хто скептично налаштований або втомлений, здатні зрозуміти ситуацію — особливо якщо вдається залучити їх до обговорення подій в Україні таким чином, щоб вони могли уявити, як це відобразиться на їхньому власному житті, і запитати їх, як би вони діяли на місці своїх сусідів.

Вас обрали головною представницею Європейського парламенту для ведення переговорів про так званий "Оборонний омнібус". Яка основна мета цієї ініціативи і яке значення вона може мати для Словаччини, зокрема в контексті співпраці з Україною в оборонній галузі?

Підтримка України та інтеграція української оборонної промисловості в більш широку європейську промислову структуру є складовою частиною ряду спільних оборонних програм, які зараз розробляються, і на які Європейський Союз покладає сподівання в найближчій перспективі.

Йдеться, зокрема, про систему спільних позик SAFE та програму підтримки оборонної промисловості EDIP. У Європі добре розуміють, що необхідно якнайефективніше зміцнити й доповнити оборонні спроможності Союзу, аби бути готовими до загрози з боку Росії. Україна має в цьому процесі абсолютно ключову роль. Як членкиня Комітету Європарламенту з питань безпеки та оборони (SEDE) я безпосередньо беру участь у цих підготовчих роботах.

Щодо законодавчого пакету "Оборонний омнібус", його основною метою є зменшення бюрократичних бар'єрів та адаптація норм ЄС до актуальних вимог безпеки. Частини, над якими я працюю, покликані спростити процеси оборонних закупівель і отримання експортних ліцензій між країнами-членами, а також пришвидшити дозвільні процедури для оборонних проектів. Наразі ці складні процеси часто discouraging companies from participating in tenders.

Малі та середні підприємства мають бути наділені реальною можливістю конкурувати за контракти, які раніше були доступні лише "крупним компаніям".