Сім українських документальних стрічок, присвячених добровольцям.

П'ять українських стрічок, що з'являться в кінотеатрах у березні, за версією ZAXID.NET.

14 березня в Україні святкується День добровольця. Ця дата була обрана, оскільки саме 14 березня 2014 року перші п’ятсот добровольців, які брали участь у Майдані, вирушили на підготовчу базу в Нових Петрівцях, а потім – в зону бойових дій. "Усі йдуть на фронт", – залишили вони запис на наметі Майдану.

Ми підготували колекцію з семи документальних фільмів про волонтерів, які були зняті українськими кінематографістами протягом 11 років російсько-українського конфлікту.

2015 рік. Режисери: Леонід Кантер, Іван.

Ця картина зображує мужність тих, хто захищав Донецький аеропорт. Оборона тривала 242 дні, поки зрештою під безперервними ударами танків будівля аеропорту не зазнала руйнувань.

Ідея зняти те, що відбувається в одній із найгарячіших точок війни, з'явилася у режисерів відразу після Майдану. Вони тричі їздили в Донецький аеропорт і більше двох тижнів під обстрілами фіксували реальність. Були у Пісках та на тренувальній базі.

2017 рік. Режисерки Марія та Анастасія Старожицькі.

У фокусі документального фільму "Війна химер", створеного режисерками Марією та Анастасією Старожицькими, лежить особиста наративна лінія. Мати і донька втілили в життя унікальний стиль оповіді, який поєднує в собі відвертість і стриманість.

Фільм розповідає про війну, любов і втрати, знятий самими учасниками цих подій. У центрі сюжету - пара: молодий чоловік та дівчина. Він став добровольцем, а вона повернулася до місць, які нещодавно пережили війну. Він опинився в Іловайському котлі і втратив своїх найближчих товаришів, тоді як вона, мандруючи через зруйновані міста, намагається усвідомити природу війни та любові. Обидва герої чесно діляться своїми переживаннями під час бойових дій, виходу з оточення, спробами почати спільне життя та новою подорожжю на фронт. Цей фільм – це глибоко особистісний погляд на сучасність.

2018 рік. Кінематографісти: Леонід Кантер та Іван Ясній.

Стрічка висвітлює життєвий шлях та загибель Василя Сліпака, соліста Паризької опери та бійця-добровольця. Процес створення фільму зайняв 17 місяців.

Василь Сліпак народився у Львові, але згодом переїхав до Франції, де прожив 19 років і мав усе: ім'я, успішну кар'єру на світових оперних сценах, друзів та кохання.

Під час подій на Майдані він брав участь у демонстраціях в Парижі, згодом долучився до волонтерського руху. Проте цього йому видавалось замало, і він пішов добровольцем, обравши собі псевдо "Міф" на честь улюбленої оперної партії, Мефістофеля. У червні 2016 року Сліпак загинув від кулі снайпера.

Творці стрічки залучили величезну кількість архівних відеоматеріалів. Вони витратили чимало часу й зусиль, щоб поспілкуватися з багатьма людьми, які були знайомі зі Сліпаком як з артистом, так і з волонтером.

Українське кіно заслуговує на нашу підтримку! Онлайн-кінотеатр SWEET.TV представляє вітчизняні шедеври для кожного. Ви зможете знайти тут щось, що припаде до душі: художні та документальні фільми, нові серіали або мультфільми для всієї родини. SWEET.TV має велику колекцію популярних українських фільмів.

2021. Режисер: Роман Любий, на головному фото

"Під час перегляду стрічки глядачі потрапляють у сюрреалістичну мандрівку на лінію фронту війни з Росією — у загадкове потойбіччя, де діють правила, кардинально відмінні від тих, що панують у звичайному житті. Герої фільму постійно перебувають у стані переходу: вони прокидаються і засинають, сміються та плачуть, але завжди відчувають, що їхня історія може обірватись у будь-який момент", — зазначено в описі фільму.

Картина повністю змонтована з відео, знятого самими військовими, які вони знімали на телефони, екшн-камери чи фотоапарати. Різні автори, різні локації, різний час. Деякі автори відео загинули. Дехто повернувся додому. Строкаті сюжети з самого епіцентру катастрофи. Усі разом вони складають цілісну химерну картину.

Ми спостерігаємо за автентичним відео, яке майже не підлягає редагуванню, позбавлене коментарів і титрів. Віртуозність режисера трансформує уривки з різних оповідей у цілісну історію, що володіє логічним прогресом, драматургічним напруженням і несподіваним завершенням.

Цей фільм варто дивитись не лише для того, щоб побачити реальні свідчення того, що відбувається на лінії фронту. Це ще і кінематографічне явище, цікаве за формою та кіномовою. Можливо, англійська назва фільму, War Note, точніше відбиває його суть. Проте і українська багато що розповідає: зібрані в один зшиток різні історії, нотатки, записані у зошит.

2022 рік. Кінорежисер: Сергій Дмитренко.

Ця унікальна історія десантника, який брав участь у російсько-українській війні, а також є блогером, мандрівником і автором книги "Сліди на дорозі", належить Валерію Маркусу (Ананьєву). Його твір "Вільна людина. Проща" охоплює період з 2014 по 2020 роки і включає особисті відеозаписи Валерія з фронту та його подорожей. Коментарі до цих подій надають сам Маркус, а також журналістка Яніна Соколова, музикант Олександр Положинський і волонтер Ігор Хмилевський. Після 24 лютого 2022 року Олександр і Ігор приєдналися до лав військових 47-ї окремої механізованої бригади.

Щоб хоч якось упорядкувати спогади про три роки, проведені на фронті, Валерій Маркус вирушає з Парижа у пішу подорож Дорогою святого Якова. Але чи зможе десантник знайти спокій, ідучи цим легендарним шляхом мандрівників?

2023. Режисер Павло Пелешок

Від Революції Гідності до повномасштабного збройного конфлікту: українські кінопродюсери, які до цього часу створювали мистецтво, взяли до рук зброю, щоб захистити свою Батьківщину, а також камери, щоб документувати страшну реальність. Ветерани Павло та Юрко, спершу опираючись на власні спогади та кінематографічні архіви, формують візуальну мозаїку причин і наслідків, що призвели до сучасної російсько-української війни з 2013 року до сьогоднішніх днів. Вони вирушили на фронт добровольцями, побували в епіцентрах конфлікту в Донбасі, створили саморобний дрон "Фурія", чия назва стала символом одного з найефективніших підрозділів аеророзвідки. Протягом цього всього часу вони продовжували творити, щоб донести до світу правду про жахи війни, що стала реальністю XXI століття.

2024 рік. Режисер Володимир Тихий.

У центрі оповідання знаходяться волонтери Міжнародного легіону ГУР, які діляться своїми свідченнями про війну в Україні.

Які вони, іноземні добровольці, які стали частиною нашої боротьби? Що змусило їх покинути звичне життя і вирушити через океан? Кілька військовослужбовців міжнародного легіону ГУР діляться своїми історіями бойового досвіду в Україні. Від перших спільних навчань на тренувальних полігонах до виконання бойових завдань у найгарячіших точках фронту. Вони діють разом, вважаючи, що їхнє виживання залежить від злагодженості та взаємодії.

Формація "Вавилонʼ13", до якої входить Володимир Тихий, заявила про себе під час Революції Гідності, ретельно документуючи події зими 2013/14 років. З того часу її учасники фіксують усі події війни. Саме такою є й картина "Одного літа в Україні". Це ще один розділ, ще одна сторінка. Це - чесні та відверті портрети бійців, які воюють за нашу країну, проте ми про них знаємо зовсім мало.