Сьогодні виповнюється 76 років від дня народження творця легендарної "Червоної рути" - Як це сталося | Експрес онлайн

Його композиції, зокрема "Червона рута" та "Водограй", знайомі, улюблені та шановані багатьма поколіннями. Це справді не лише для старших, а й для молоді. А яким же був автор цих мелодій? Які риси його характеру? Які інші інтереси, окрім музики, його захоплювали? Ми вирішили розібратися в цьому питанні.

ПУНКТУАЛЬНІСТЬ. Цю характеристику видатного композитора підкреслює Марія Ісак, яка колись була солісткою відомого ансамблю "Смерічка". Тоді колектив базувався у Вижниці на Буковині, і Володимир Івасюк регулярно приїздив з Чернівців на репетиції. Він ніколи не запізнювався! З 12 до 16 години він працював з дівчатами над новими композиціями.

"Він був вимогливий, але водночас дуже делікатний, -- каже "Експресу" Марія Ісак. -- Ніколи не підвищував голосу. Левко Дутковський (керівник ВIА. -- Ред.) міг на нас "нарипіти", а от Володя цього собі не дозволяв. Іноді міг десять разів повторити, що ми неправильно заспівали, але... Тим паче я ніколи не чула від нього лайливих слів. Єдине -- дуже багато курив, що нам не подобалося. Просто цигарка за цигаркою". (Усміхається).

ВЕСЕЛИЙ. Композитор Віктор Камінський, який навчався разом із Володимиром Івасюком у Львівській консерваторії, згадує про його чудове почуття гумору. "Володя міг розповісти цікаві історії, – зазначає заслужений діяч мистецтв України, – і навіть анекдоти, інколи про політику. Звісно, це було в обмеженому колі... Хоча він вже мав популярність, ніколи не проявляв зверхності до інших студентів. Навпаки, його відзначала скромність і позитивний настрій... Якщо хтось із нас жартома починав насвистувати його мелодії або жартувати з текстом пісні, він міг щиро засміятися. А потім запитував: "Ну що, йдемо на каву?"

МОДНИЙ. Ті, хто був знайомий з митцем, зазначають, що він завжди вишукано одягався. Мав красиві (й, очевидно, недешеві) речі, про які багато хто в радянські часи міг тільки мріяти. Сьогодні частина гардеробу зірки -- у Чернівецькому обласному меморіальному музеї Володимира Івасюка.

"Наприклад, це шкіряний жакет, – розповідає наукова співробітниця Олена Логінова. – А також піджаки з кремпліну, блейзери, гольфи, надзвичайно цікаві сорочки та джинси-кльош. Збереглися й стильні черевики на підборах. У нас є фотографії, які підтверджують, що ці речі носив Івасюк, і вони також представлені в експозиції."

ХАРИЗМАТИЧНИЙ. Звісно, такий стильний, привабливий і харизматичний молодик не міг залишитися непоміченим дівчатами. Напевно, багато з них мрійливо зітхали, спостерігаючи за композитором. "Так, -- підтверджує Марія Ісак. -- Але між нами не було жодних фліртів. (Посміхається). Проте під час зйомок фільму "Червона рута" в Яремчі ми помітили його з танцівницею з кордебалету. Дівчата з "Смерічки" сприйняли це як зраду! Вони вважали Володю "своїм", а тут раптом якась незнайома... Ми навіть створили жартівливі коломийки й наступного дня заспівали їх. Він сприйняв це з усмішкою, але більше з тією дівчиною не з'являвся". (Сміється).

Різнобічний талант. Музика, безумовно, була головною пристрастю Івасюка, але не єдиного характеру. Багато людей не знають, що він також мав захоплення живописом. У музеї зберігається близько 80 його художніх творів. "Це роботи як дитячого, так і дорослого періоду," - розповідає Олена Логінова. "Серед них є кілька портретів (батька, сестри та друга), а також пейзажі, створені під час подорожей до Бердянська або Криму. Малюнки виконані в різних техніках: пастель, графіка, але переважно – акварель. Під час відпочинку художник також любив займатися фотографією."

ЩЕДРИЙ. З різних поїздок композитор привозив рідним презенти. Парфуми (французькі!), одяг або просто тканини, з яких можна було щось потім пошити. Тоді ж чи не все було дефіцитом. Тим більше -- щось імпортне!

Проте на "широкі жести" композитор був здатний не тільки, коли йшлося про батьків чи сестер. Скажімо, Марія Ісак пригадує дотепний випадок у Чернівцях. Там, на одній з центральних вулиць, відкрили незвичний бар, потрапити в який хотілося багатьом.

"Ми з подругою, теж Марічкою, гуляли тією вулицею й раптом бачимо -- назустріч іде Івасюк, -- розповідає співачка. -- Вона й каже: "Давай розкрутимо Володю на коктейль". -- "Ой, незручно. Може, не треба?" І тут Івасюк здалека вигукує: "Ну що, Марусі, вдаримо по коктейлику?" Ми розсміялися... А потім усім хвалилися, що сам Івасюк запросив нас у кав'ярню. (Усміхається). Він був дуже щирий і щедрий".

ТАЛАНОВИТИЙ. Коли згадують буковинського генія, зазвичай підкреслюють його композиторський талант. Однак Володимир Івасюк також був поетом, створивши лірики для близько двадцяти пісень. Серед цих творів можна знайти "Я піду в далекі гори", "Два перстені" та "Наче зграї птахів". І, звичайно, не варто забувати про такі легендарні композиції, як "Червона рута" та "Водограй".

Іноді він вносив певні корективи в тексти, які йому пропонували поети, -- зазначає Віктор Камінський. -- Адже Володя володів неймовірним чуттям до звуку, слів і структури (як відкритої, так і закритої). Це є надзвичайно важливим для вокальної музики. До речі, мені вдалося знайти в архіві консерваторії особисту справу Івасюка. У ній, зокрема, містилися документи, що стосуються його вступу до навчального закладу. Тут є його завдання та диктант. Знаєте, що мене вразило? Обидві роботи були виконані без жодної помилки. Це просто неймовірно... Ось що таке справжній талант!