Спадкоємець Макрона: чи реально стримати ультраправих від здобуття влади у Франції?

Центристський блок Макрона ще недавно був головною рушійною силою французької політики. Але переживає зараз явно не найкращі часи

Наступні вибори президента Франції відбудуться лише через рік, але країна вже починає підготовку до передвиборчої кампанії. Це відбувається на фоні значної невизначеності.

Другий термін Емманюеля Макрона змінив політичний ландшафт. Його реформістські амбіції зіткнулися із суспільною втомою, тоді як російська повномасштабна війна проти України переформатувала стратегічні пріоритети Європи.

Усе це надає ультраправим значні можливості для здобуття перемоги в 2027 році.

І судова заборона Марін Ле Пен брати участь у наступних виборах нічого не змінює - шанси її наступника Жордана Барделла стати новим президентом виглядають не гіршими.

У випадку реалізації такого сценарію Україна зіштовхнеться з величезними ризиками.

Адже Франція - це не просто чергова європейська країна. Це ядерна держава, постійний член Ради безпеки ООН, ключовий елемент Європейського Союзу та сьомий найбільший військовий партнер України.

Наступник Макрона матиме вагомий вплив на стабільність європейської підтримки, злагодженість санкційної політики та перспективи оборонної співпраці. Крім того, він визначатиме роль Франції на східному фланзі Європи на тривалий період.

І все це викликає питання: чи можливо зупинити переможну ходу ультраправих до президентської посади? І хто із французьких політиків здатний на це?

Другий термін президентства Емманюеля Макрона характеризувався посиленням відчуття національної втоми серед населення.

Пенсійна реформа, що збільшила пенсійний вік з 62 до 64 років, викликала одну з найтриваліших серій протестів за останні десятиліття. Тижні масових страйків і акцій протесту підкреслили відчуття, що уряд втратив зв'язок з реальністю.

Інфляція, частково підживлена енергетичними шоками, спричиненими війною Росії, додала розчарування в суспільстві.

Політична коаліція Макрона, створена у 2017 році на оптимізмі та обіцянці подолати традиційні політичні розколи, поступово розмивалася.

З часом довіра до політичного центру поступово знижувалася.

Дані опитування Hexagone-IFOP за квітень 2025 року показують, що електорат, колись лояльний до технократичного центризму Макрона, тепер структурно зменшився, насилу долаючи межу у 16-19% - навіть за найсприятливіших умов для головної фігури центристів, колишнього прем'єр-міністра Едуара Філіппа.

Одночасно відзначалося зростання соціально-політичної фрагментації.

Молодь відзначала свою недовіру до різноманітних інституцій. Люди, які активно працюють, відчували економічну та культурну вразливість. Пенсіонери, які зазвичай проявляють обережність, дедалі частіше почали виявляти підтримку правопопулістській партії "Національне об'єднання".

Згідно з даними Hexagone-IFOP, "Нацоб'єднання" сьогодні займає провідні позиції як серед працюючих виборців (36%), так і серед пенсіонерів (29%). Це історичне перетворення сприяє безпрецедентному зростанню партії.

Політичні наслідки є драматичними. Традиційний баланс між лівими та правими зруйновано. Його замінили три чітко окреслені блоки: ослаблений центр, розділена ліва частина та домінуюча крайня правиця.

На Україну ця фрагментація має безпосередній вплив - вона створює невизначеність у зовнішньополітичному курсі в той момент, коли безпекове середовище Європи потребує максимальної стабільності.

Усі масштабні опитування вказують на одну й ту ж тенденцію: крайня правиця перестала бути маргінальною силою, як це було раніше. Тепер вона стала важливою складовою французького політичного ландшафту.

За результатами опитування Hexagone-IFOP, проведеного в квітні 2025 року, кандидат від "Національного об'єднання" Жордан Барделла отримує від 32% до 35% підтримки у першому турі за всіма розглянутими сценаріями. Він впевнено займає лідируючі позиції та часто значно випереджає своїх найближчих конкурентів.

У деяких дослідженнях підтримка ультраправих на першому етапі виборів становить 17 відсоткових пунктів.

Це забезпечує "Національному об'єднанню" вражаючу початкову перевагу для досягнення успіху на виборах 2027 року.

Це збільшення можна пояснити трьома основними чинниками. По-перше, "Нацоб'єднання", очевидно, вдало реагує на занепокоєння "працюючої Франції", яка відчуває себе залишеною без підтримки. Високі результати серед найманих працівників, самозайнятих осіб та мешканців промислових регіонів вказують на серйозну недовіру до звичних еліт.

По-друге, до цього руху приєдналися люди похилого віку. Раніше вони були відомі своєю поміркованістю, але тепер все частіше підтримують кандидатів від партії Барделла - Ле Пен.

У країні, де виборці старшого віку активніше за інших беруть участь у голосуванні, цей зсув є вкрай важливим.

По-третє, внутрішня структура спадкоємності в "Нацоб'єднанні" виявляється надзвичайно стійкою. У випадку, якщо Марін Ле Пен буде юридично усунена від участі у виборах, Жордан Барделла без труднощів зможе залучити її виборців.

Він отримує 91% її виборців 2022 року, 38% виборців Еріка Земмура і навіть 17% виборців Валері Пекрес.

Ця витривалість перетворює "Національне об'єднання" на єдину політичну силу, яка майже напевно проходитиме до другого туру президентських виборів.

Для України це теж має велике значення. "Нацоб'єднання" тривалий час висловлювало скепсис щодо НАТО, ставило під питання постачання зброї Києву та підтримувало історичні зв'язки з Росією.

Попри те, що Жордан Барделла пом'якшив тон партії після 2022 року, її загальний стратегічний курс щодо України залишається непевним.

Проте ключове питання полягає у тому, хто складе компанію Ле Пен/Барделла у другому турі. І в кого з французьких політиків є реальні шанси перемогти?

Центристський альянс Макрона до недавнього часу відігравав ключову роль у політичному житті Франції. Однак зараз він переживає непрості часи.

Наразі як кандидатів у президенти з цього політичного табору найчастіше згадують двох колишніх керівників уряду.

Едуар Філіпп

Єдиний представник провладної партії, який уже оголосив про свої наміри взяти участь у майбутніх президентських виборах, викликав невдоволення у діючого глави держави.

Сучасний очільник правоцентристської політичної сили Horizons, Філіпп, втілює в собі професіоналізм, практичний підхід і багатий досвід. З цієї причини він регулярно сприймається як найперспективніший кандидат на заміну Макрону.

Виконання обов'язків прем'єр-міністра в період з 2017 по 2020 рік дозволило йому зарекомендувати себе як стриманого та надійного лідера.

Але навіть асоціація з "кращими роками макронізму" недостатня для гарантованого успіху.

Згідно з результатами опитувань, Філіпп отримує від 16 до 19% голосів у першому турі, в залежності від обставин. Це непоганий показник, проте він не є достатнім для того, щоб кинути виклик владі "Національного об'єднання" або гарантувати йому місце у другому турі.

Однак для України Філіпп є вигідним вибором. Він є переконаним європейцем, підтримує інтеграцію в НАТО та активно виступає проти російської агресії.

Є всі підстави очікувати, що на посаді президента він збереже військові та політичні зобов'язання Франції щодо Києва.

Габріель Атталь

На початку його вважали перспективним лідером центристського руху, але нині його політична кар'єра виглядає досить сумнівною.

Попри стрімке сходження на посаду прем'єр-міністра у свої трохи більше ніж 30 років, сьогодні його вважають надто молодим, надто вразливим і надто пов'язаним із суперечливими політиками Макрона.

Барометр IFOP показує, що лише 34% респондентів хочуть, щоб він балотувався, і лише 51% вірить, що він зрештою стане кандидатом.

Виборчі прогнози вказують на те, що він може розраховувати на приблизно 10% підтримки, що свідчить про його нестабільні позиції.

У ролі прем'єр-міністра Атталь виступав за продовження військової підтримки Україні та за більш тісну координацію в Європі, а також двічі відвідував Одесу. Наразі він очолює парламентську групу дружби з Україною.

Його відданість також має особистісний аспект. Материнська родина має коріння в історичному роді Курісів, що знаходився біля Одеси – українському шляхетному роді, який був змушений покинути свої землі через більшовицький режим.

Під час свого візиту до села Ісаєве в 2024 році, місцеві краєзнавці продемонстрували йому збережене генеалогічне дерево, на якому його повне ім'я було написано кирилицею.

Попри слабкі показники в опитуваннях, Атталь залишається одним із французьких політиків, які найбільше інстинктивно підтримують Україну. Але за його нинішнього становища ймовірність виходу до другого туру є низькою.

Через слабкість пропрезидентського табору суперником ультраправих може виявитися і політик з лівого табору.

Серед представників лівого політичного спектра можна знайти чимало прихильників України. Проте в цьому контексті домінує ультраліва партія "Нескорена Франція", яка має суперечливу позицію стосовно українського питання.

Рафаэль Глюксманн

Якщо є політик, який переосмислив французьку лівицю після 2022 року, то це Рафаэль Глюксманн. Довгий час перебуваючи на політичній периферії, сьогодні він став головною альтернативою лідеру "Нескореної Франції" Жану-Люку Меланшону.

Дослідження Hexagone показує, що Глюксманн може "зламати домінування" Меланшона - такий результат на лівому політичному полі фіксується вперше за десятиліття, демонструючи рівні або навіть вищі результати у різних сценаріях.

Зокрема, згідно з вересневим опитуванням IFOP щодо виборів 2025 року, Глюксманн отримує 14-16% голосів у першому турі, в той час як Меланшон залишається на позначці 12-13%.

Аналітичний огляд Le Monde підкреслює стратегічну еволюцію Глюксманна: він прагне налагодити партнерство з Бернаром Казньовом (колишнім прем'єр-міністром), Франсуа Олландом (президентом Франції у 2012-2017 роках), Кароль Делга та іншими представниками соціал-демократії. Це сприяє формуванню широкого лівоцентристського альянсу, що акцентує увагу на питаннях оборони, соціальної злагоди та екологічної трансформації.

Для України успіх Глюксманна виглядає цілком прийнятним варіантом.

Він є послідовним прихильником санкцій, військової допомоги та відповідальності за російські воєнні злочини.

Однак його шанси вийти до другого туру наразі видаються невисокими.

Жан-Люк Меленшон

Сила Меланшона криється в його вмінні вести риторику та мобілізувати людей, але не в здатності розширити свій електорат. Незважаючи на значну популярність, він не може залучити нових прихильників.

Саме тому IFOP не оцінює його вище за 13%, навіть за найкращих умов.

Меланшон викликає враження непослідовності, емоційності та радикальності, що не знаходить підтримки у більшості виборців. Його погляди на Україну, критика НАТО, недовіра до військової допомоги та заклики до "неприєднання" суперечать європейським цінностям і відштовхують значну частину населення Франції.

Республіканці, які раніше були провідною силою П'ятої республіки, зараз стали партією без визначеного курсу.

Аналітика Le Monde за листопад 2025 року описує рух, який знову відкриває дискусію про праймериз через відсутність "природного кандидата".

Брюно Ретайо, новообраний президент партії, демонструє підтримку в межах від 9 до 13% в залежності від обраного сценарію, що є суттєво нижчим, ніж потрібно для конкуренції з крайніми правими або центристськими політичними силами.

Історично партія республіканців виступала як рішучий опонент російської агресії та регулярно підтримувала ініціативи НАТО. Проте сьогодні вона вже не в змозі визначати національний порядок денний в умовах виборів.

Для України ця партія пропонує стабільність, але не життєздатність.

У більшості прогнозів другого туру найчастіше згадуються можливі сценарії, в яких Жордан Барделла змагається з Едуаром Філіппом або ж з іншим представником центристів (хоча в деяких випадках розглядається також варіант з Атталем).

На сьогоднішній день Жордан Барделла виглядає як беззаперечний лідер у боротьбі з будь-яким представником "макронівської" політичної сили.

Якщо цей сценарій втілиться в життя, це буде найзначніша трансформація у французькій зовнішній політиці з 1960-х років.

Хоча сьогодні "Національне об'єднання" намагається уникнути відкритої підтримки Кремля, його стратегія все ще глибоко вкорінена в євроскептицизмі, скептицизмі щодо НАТО та критиці "ескалації" конфлікту в Україні. Призначення Барделла на пост президента може призвести до уповільнення або навіть зупинки постачання озброєння, заперечення проти більшої інтеграції України в НАТО, ослаблення єдності ЄС щодо санкцій, а також сприяти більш гнучкому підходу до Росії.

Проте до виборів залишилося майже два роки. Таким чином, Едуар Філіпп, який є найбільш популярним кандидатом від президентської партії, ще має можливість залучити виборців-центристів.

Цей варіант розвитку подій для України виглядає найбільш оптимістично.

Філіпп продовжить активну підтримку України в межах НАТО, збереже військову допомогу, санкції проти Росії та інвестування у європейську оборону. Його прагматичний курс здатний зміцнити співпрацю з країнами східного флангу ЄС і підтримати довгострокові зобов'язання щодо відбудови України.

Водночас варіант, при якому у другий тур виборів вийде кандидат з лівого політичного спектру, створює для України певні загрози.

Тільки Глюксманн виявляє поєднання проєвропейських цінностей та постійну підтримку України, але його виборча база є обмеженою.

Натомість Меланшон на президентській посаді повів би Францію шляхом, що розділив би Європу та послабив підтримку України.