Справа Джек-Різника: від останнього злочину минуло майже 140 років.

На початку листопада 1888 року Лондон сколихнула новина про нову жертву невідомого злочинця, який скоїв чергове жорстоке вбивство молодиці. Саме ця подія призвела до подальшої канонізації маніяка, відомого як Джек-Різник.

Фокус спробував розібратися, чому майже за 140 років з моменту вбивства останньої канонічної жертви, так і не змогли поставити крапку в цій заплутаній історії одного з найвідоміших душогубів у світовій історії.

Точка неповернення: вбивство Мері Джейн Келлі та лист "З Пекла"

31 серпня 1888 року на лондонських вулицях Вайтчепела з'являється невідомий маніяк, що вражає жорстокістю своїх злочинів. Протягом наступних двох місяців правоохоронці знаходять тіла чотирьох жінок місцевого населення: Мері Енн Ніколз, Енні Чепмен, Елізабет Страйд та Кетрін Еддовз.

За свідченнями людей, які їх знали, вся четвірка займалася проституцією в нетрях британської столиці. Оточення загиблих повідомляло правоохоронцям про "дивних" компаньйонів перед загибеллю двох жертв -- Чемпен і Страйд, яких було вбито в один день -- 30 вересня 1888 року. Це свідчило про одне -- маніяк вбивав і продовжував шукати потенційні нові цілі.

Проте незабаром трапилася п'ята жахлива трагедія: 9 листопада 1888 року невідома особа з неймовірною жорстокістю вчинила вбивство та розчленування 25-річної Мері Джейн Келлі. Попередній огляд тіла жертви та подальші експертизи виявили характерні риси злочину: задушення, перерізання горла, специфічні порізи на тілі, видалення органів та жорстоке ставлення до тіла.

У цьому злочині були певні особливості, які відрізняли його від інших випадків вбивств. По-перше, жінку виявили у її власній кімнаті, а не на вулиці. По-друге, варто зазначити різницю в профілі жертв: Келлі була значно молодшою за попередніх чотирьох, яким майже виповнилося 40 років.

Все це змусило поліцію зіткнутися з досі небувалим в практиці розслідувань за всю історію Скотленд-Ярда. А коли констеблі отримали так званий лист "З Пекла", то справа невідомого, якого ЗМІ назвали Джеком-Різником за підписом у тексті, перетворилася на масову істерію та спричинила подальшу канонізацію історії.

Серія Ватчепельських вбивств не припинялася аж до 1891 року, а кількість канонічних жертв і других вбитих жінок зі схожим профайлом склала 15 осіб. Поліція так і не змогла виявити злочинця через цілу низку непереборних обставин, про йтиметься далі.

Полювання на Джека: чому поліції не вдалося спіймати маніяка

Скотленд-Ярд наприкінці 19 століття демонстрував ряд характеристик, що свідчили про кризу британської поліцейської системи того часу. Корупційні прояви, численні скандали, низька професійна підготовка кадрів, незадовільні умови праці та недостатня кількість співробітників стали причинами невдачі у розслідуванні справи Джека-Різника.

Звісно, за цього серійника взялися найкращі детективи, але ціла серія обставин так і не наблизила копів до розгадки. Судіть самі: плутані та часто хибні свідчення, відсутність передових наукових методів, різні словесні описи злочинця, тиск суспільства та влади на отримання результатів якнайшвидше.

За таких умов правоохоронці просто не змогли вийти на Джека буквально "за гарячими слідами". Намагаючись впіймати найзухвалішого злочинця кінця 19 сторіччя в Лондоні, детективи зробити все можливе на той момент, і варто визнати -- їм це вдалося.

По-перше, правоохоронці змогли значно звузити коло можливих злочинців серед сотень тисяч мешканців лондонських нетрів, що вже стало величезним досягненням. По-друге, їм вдалося створити перший в історії профіль злочинця, отримавши його усний опис, а згодом і психологічний портрет.

По-третє, вже в 1888 році правоохоронні органи володіли значним списком осіб, яких, вірогідно, могли вважати найжорстокішим вбивцею на вулицях Лондона. Однак на цьому все й закінчувалося: не маючи жодних нових засобів для просування в розслідуванні справи Джека-Різника, керівництво поліції змушене було визнати, що спіймати цього монстра стало неможливим.

Внаслідок усіх вказаних обставин керівництво Скотленд-Ярда вирішило взяти на себе всю відповідальність і подати у відставку. Проте численні активісти, дослідники та родичі жертв змогли значно просунутися в розслідуванні, щоб уникнути остаточного закриття справи та спробувати виявити особу Джека.

Найбільш імовірний підозрюваний: чому ім'я злочинця продовжує бути предметом суперечок

З початку 2000-х років численні зусилля щодо виявлення особи, причетної до вбивств жінок у Лондоні в період з 1888 по 1891 рік, почали приносити результати. Одним з перших, хто взявся за це питання, став письменник та дослідник Рассел Едвардс. Він домігся значного прогресу, отримавши зразки ДНК, створивши цифровий портрет злочинця та висунувши кандидатуру Арона Космінського як головного підозрюваного у цих трагедіях.

Результати тестування та версія Едвардса викликали певні сумніви, оскільки аналіз зразків був здійснений тільки в одній лабораторії. Окрім того, підозри щодо Космінського не мають достатньої підтверджуючої бази, яка б спиралася на незалежні дані.

Незважаючи на сумніви, в даний час цей поляк з медичною довідкою про психічні розлади, який мав зв'язки в впливових колах завдяки своєму брату, міг стати Джеком-Різником. Ця версія досить гармонійно вписується в теорію про можливу участь Хаяма Хаямса у серії вбивств, що сталися у Вайтчепелі.

До квітня 2025 року версія з Космінським залишалася однією з найперспективніших, незважаючи на скептичне ставлення до використаних методів і доказів. Триразова правнучка вбитої Кетрін Еддовс, Карен Міллер, не звернулася до керівництв прокуратури та Міністерства внутрішніх справ Великої Британії, щоб остаточно завершити цю справу.

"Ми звернулися до генерального прокурора ще в січні [2025 року]. Жертвам довго не приділяли уваги. Час нарешті поставити крапку в цій справі", -- наводить слова жінки її адвокат під час пресконференції, повідомляє The Daily Star.

На сьогоднішній день справа, відома як "Монстр з Вайтчепела", залишається нерозгаданою. Незважаючи на численні професійні та любительські дослідження, офіційна крапка в цій серії вбивств досі не поставлена.

Навіть якщо в майбутньому британські правоохоронні органи та суди офіційно розкриють особу винного, це не зможе зупинити легенду про Джека-Різника. Ця історія, що виникла в колективній свідомості через страх, атмосферу жаху, медіа, кіно та уяву людей, продовжуватиме приваблювати нових шанувальників жанру тру-крайм.

Раніше Фокус розповідав, що 14-річний хлопчик втік від моторошного клоуна-вбивці. Джон Уейн Гейсі, відомий як "клоун-вбивця", заманював жертв до себе додому, одягав на них наручники, зазвичай під приводом демонстрації фокусу, а потім чинив свої жахливі напади.

Згодом стало відомо, ким насправді був найвідоміший вбивця Зодіак. Підтвердити особистість допомогли старі фото маніяка, де видно шрам на лобі, як на фотороботі.