Сторіччя "Металіста": еволюція домашнього стадіону харківського клубу від цвинтаря до арени Євро-2012 (фото, відео)

Стадіон, якому вже виповнилося 99 років, майже дорівнює за віком клубу. На його території все ще можна побачити архітектурну будівлю, збудовану в 1926 році.

11 грудня 2025 року виповнюється рівно сто років від дня, коли в Харкові народився футбольний клуб "Металіст". За цей час він встиг пережити тріумфи, падіння, відродження та знову знайти своє місце в українському футболі. Разом із клубом свою історію писав і стадіон "Металіст" -- арена, яку сьогодні важко впізнати у порівнянні з її першим виглядом.

У 1925 році працівники паровозобудівного заводу в Харкові, разом з активістами спортивного руху міста, вирішили заснувати власну футбольну команду та збудувати стадіон для її потреб. Цю ініціативу підтримав Анастас Мікоян, завдяки чому роботи розпочалися без зволікань. На території колишнього кладовища Святого Духа була зведена футбольна арена, яка відкрила свої двері 12 вересня 1926 року, хоча трибуни ще не були завершені. На той момент була готова лише західна трибуна, що вміщала 500 глядачів.

У 1930-х стадіон розширили: побудували східну трибуну, спортивні зали, роздягальні, місця для проведення масових заходів. У ті роки арена не раз змінювала назву -- "ХПЗ", "Зеніт", "Трактор", а перед війною стала головним спортивним центром Харкова. Друга світова війна практично знищила стадіон -- трибуни перетворилися на руїни. Проте вціліла ротонда Вхідного касового павільйону, увінчана куполом.

Відновлення "Металіста" розпочалося в 1949 році. Протягом наступних років стадіон зазнав кілька перейменувань – "Дзержинець", "Авангард" – та лише у 1963 році повернувся до своєї первісної назви.

У середині 1960-х років розпочалася велика реконструкція. Арена була спроектована на 40 тисяч місць, і вперше в СРСР на полі встановили дренажну систему, а трибуни отримали дах. До 1974 року стадіон був оснащений електронним табло, системою освітлення, спортивними приміщеннями, готелем під трибуною та медико-відновлювальним центром. Однак будівництво Південної трибуни затягнулося на багато років — її незавершений каркас залишався в незмінному стані до початку 2000-х.

Найзначніші перетворення арена зазнала між 2007 і 2009 роками, коли Харків готувався до проведення матчів Євро-2012. Проект реконструкції передбачав всебічне оновлення основних секцій стадіону. Східну трибуну було повністю зруйновано та зведено заново, а Південну трибуну – розширено й модернізовано. Одним з найбільш вражаючих етапів стало встановлення 24 потужних опор та величезного даху, вага якого перевищує 3 400 тонн.

Крім того, було встановлено нову систему освітлення з яскравістю 2 400 люксів, змонтовано 42 000 місць для сидіння та два великі LED-екрани. Також укладено сучасні бігові доріжки Mondo і зведено п'ятиповерховий VIP-комплекс.

У грудні 2009 року стадіон урочисто відкрили після реконструкції.

У 2021 році стадіон отримав статус бази олімпійської підготовки та офіційно був перейменований на Спортивний комплекс "Металіст". А та сама ротонда досі стоїть -- купол з монолітного залізобетону вінчає скульптура дискоболу авторства Матвія Манізера.

"Металіст" був одним з найзначніших футбольних клубів в Україні. Він здобув перемогу в Кубку СРСР у сезоні 1987/88. Після розпаду Радянського Союзу "Металіст" став регулярним учасником українського чемпіонату. "Золота епоха" клубу настала в період під керівництвом президента Олександра Ярославського (2006-2012), коли команда, очолювана тренером Мироном Маркевичем, шість років поспіль отримувала бронзові медалі Прем'єр-ліги та досягла чвертьфіналу Ліги Європи УЄФА в сезоні 2011/12. У сезоні 2012/13 клуб виборов срібні медалі чемпіонату України.

У 2016 році через фінансові проблеми та відмову тодішнього власника Сергія Курченка погасити борги клуб втратив професійний статус і припинив існування. На його основі виникли два нові проєкти: "Металіст 1925", створений уболівальниками і колишніми гравцями, і СК "Металіст", що проіснував недовго.

Газета "Телеграф" вже ділилася інформацією про історичні пам'ятки Харкова. Зокрема, були висвітлені теми, такі як Сортування та його історія, причини, через які в СРСР не вдалося змінити назву Нової Баварії, а також особливості, що роблять Основа відомим.