"Сторіччя самотності" від Netflix – критичні відгуки про адаптацію роману Габрієля Гарсіа Маркеса.

Критики підкреслюють майстерність команди, яка створила цей серіал, адже їй вдалося адаптувати один із найбільш складних творів світової літератури для екрану.

Адаптація "Сто років самотності" від Netflix вперше з'явилася з перших восьми серій у рамках 16-серійного проекту, що належить до жанру магічного реалізму, і переносить на екран грандіозний роман Габріеля Гарсіа Маркеса. Ця іспаномовна драма, що базується на літературному шедеврі 1967 року, написаному лауреатом Нобелівської премії, вже здобула значне визнання. Проте, за останні кілька днів рейтинг шоу впав з ідеальних 100% до 84% на Rotten Tomatoes. Фокус зібрав думки критиків щодо цієї довгоочікуваної екранізації культового твору.

За словами Араміда Тінубу з Variety, "Сто років самотності" вважається однією з найвдаліших адаптацій останнього часу, оскільки серіал відзначається вражаючою деталізацією та складним символізмом.

"Монументальне починання, яке розкриває кожен шар роману Маркеса, серіал іноді здається трохи щільним, дозволяючи кожній послідовності виходити назовні, навіть коли це здається болючим або непотрібним. Приборкання сюжету для сучасної телевізійної аудиторії могло б забезпечити більш захопливу адаптацію. Проте, дозволяючи глядачам блукати історією, "Сто років самотності" представлено так, як його написав романіст, з великою кількістю деталей і глибоким красномовством", -- пише він у своїй рецензії.

Карлі Лейн з Collider зазначає, що іспаномовний серіал не лише вдосконалює адаптацію, яка, здавалося б, залишалася поза екранізацією, а й демонструє великий успіх кінематографії завдяки вражаючій візуалізації та епічному сюжету, що охоплює кілька поколінь трагічної родини Буендіа.

"Перш за все, "Сто років самотності" Netflix настільки ж незвичайний з точки зору візуальних ефектів, як і на рівні оповіді. Завдяки зусиллям Лопеса і Мори, а також операторів Марії Сарасваті і Пауло Переса, кожен кадр серіалу має сенс і вплив. Тривала пауза на обличчі полковника Ауреліано Буендіа (Клаудіо Катаньйо), що стоїть перед розстрільною командою, надає моменту більше ваги, ніж міг би передати будь-який рядок діалогу", -- йдеться в огляді.

Автор зазначає, що Netflix має всі підстави включити цей серіал до переліку своїх найвдаліших і найуспішніших проектів.

"Маркес, можливо, чинив опір ідеї екранізації свого роману, але сторони, що стоять за цією телевізійною адаптацією, адаптували цей монументальний літературний твір з очевидною турботою й автентичністю -- і створили дещо, що, як і його пронизаний магією вихідний матеріал, зрештою витримає випробування часом у зовсім новому середовищі".

Economic Times зазначає, що "Сто років самотності" Netflix являє собою золотий вік адаптацій, ставши в один ряд з "Дюною", "Пісочною людиною" і "Завданням трьох тіл". Ці проєкти доводять, що навіть найскладніші оповіді можуть знайти нове життя на екрані:

Амбітний масштаб адаптації може стати справжнім випробуванням для глядачів, які не звикли до її розмаїтого акторського складу, нелінійного сюжету та складних тем. Проте ця подорож варта кожної миті. Дивитися її в оригіналі з субтитрами дозволяє зберегти автентичність та повагу до її витоків. Для тих, хто глибоко цінує роман Гарсіа Маркеса, ця адаптація пропонує новий погляд, водночас зберігаючи емоційну глибину оригіналу.

Деніел Файнберг з The Hollywood Reporter зізнається, що серіал "Сто років самотності" захоплює і захоплює, вимагаючи від глядачів повної підтримки -- тим паче з діалогами іспанською та різними місцевими діалектами, акторським складом, який складається здебільшого з невідомих колумбійських акторів (і знімальними майданчиками в Колумбії), ансамблем персонажів, що розділяють родовід і, можливо, півдюжини імен, що використовуються повторно, та сюжетною лінією, яка "водночас розтягнута й інтимно обмежена".

"Драма майстерно передає атмосферу магічного реалізму, в якій повсякденність переплітається з дивом, а звичні речі наповнюються незвичайним змістом," -- підсумував автор.