Стоячи на плечах велетнів: Нова етап творчості Річарда Лінклейтера.

На Netflix вийшов фільм американського незалежного режисера Річарда Лінклейтера "Нова хвиля" (Nouvelle Vague). Ця стрічка присвячена історії створення легендарного дебюту Жана-Люка Годара "На останньому подиху". А також загалом французькій кіноспільноті кінця 1950-х. Дмитро Десятерик розповідає про свої суперечливі відчуття від роботи Лінклейтера.

Трейлер кінокартини "Нова хвиля" режисера Річарда Лінклейтера.

Почати треба з безапеляційної заяви.

Сучасне кіно в тому вигляді, яким ми його знаємо, переважно виросло з одного фільму 1960 року: "На останньому подиху" Жана-Люка Годара.

"На останньому подиху" став стильовим і змістовним центром французької "нової хвилі", радикально відступаючи від усталених традицій того часу. Цей фільм запровадив повний розрив з "батьківським кіно", зокрема через написання сценарію під час зйомок і монтаж сцен прямо всередині дій, а не між ними. Це стало справжнім маніфестом для молодого покоління. Впливовий американський кінокритик Роджер Еберт вважав "На останньому подиху" найвидатнішим дебютом в історії кінематографа з часів "Громадянина Кейна" Орсона Велса.

Цю тему можна обговорювати безкінечно. Проте зараз ми зосереджуємося на "Новій хвилі" Річарда Лінклейтера, яка розповідає про те, як Годар створював свій фільм "На останньому подиху".

Сцена з фільму "Нова хвиля", режисером якого є Річард Лінклейтер.

Нещодавно вийшов байопік про Жан-Люка Годара під назвою "Redoubtable", створений Мішелем Азанавічусом у 2017 році. Фільм розкриває складні стосунки між Годаром та його дружиною, акторкою Анною Вяземською. Розповідати про цю видатну постать кінематографа в традиційному біографічному стилі було б, без сумніву, не доцільно. Тому як Азанавічус, так і Лінклейтер використовували свої роботи як homage до унікального стилю Годара. Перший запозичив елементи з різних етапів творчості режисера, тоді як другий зосередився лише на періоді 1959-1960 років. "Нова хвиля" — це чорно-білий фільм, що виглядає так, ніби його зняли на плівку того часу, навіть з "дощиком" подряпинок, характерних для плівкових стрічок. У ньому ретельно відтворено ракурси й ритми "На останньому подиху", а Париж тих років візуально реконструйовано за допомогою сучасних ефектів. Хоча глибша відповідність не ставиться в претензії, Лінклейтер не намагається зануритися в естетику "нової хвилі", а просто захоплено описує її.

Сцена з фільму "Нова хвиля", режисером якого є Річард Лінклейтер.

Цей захоплюючий наратив відчувається з перших моментів. Кожен новий персонаж або персонажка спочатку мовчки позує перед об'єктивом, супроводжуючи себе титром. З безлічі великих імен час від часу відриваєшся від сидіння: ось вони, на твоїх очах, легенда за легендою, геній за генієм. Клод Шаброль, Франсуа Трюффо, Жан-Поль Бельмондо, Жак Ріветт, Робер Брессон, Аньєс Варда, Ерік Ромер, Жан-П'єр Мельвіль, Жан Кокто. Вони звичайні люди, але Лінклейтер не може втриматися від спокуси додати в їхні діалоги витончені фрази, щоб ці великі постаті виглядали ще більш масштабно. Проте, іноді Лінклейтер у сценарій вносить і трохи гумору: Роберто Росселліні непомітно ховає хліб із тарілки на прийомі після свого виступу, Годар тихцем краде гроші з каси журналу Cahiers du Cinéma, щоб вирушити на Канський фестиваль, а Мельвіль, що велично позує в білому капелюсі, виглядає кумедно за визначенням.

Сцена з фільму "Нова хвиля", режисером якого є Річард Лінклейтер.

Найвідоміші висловлювання належать Годару, який дійсно вмів майстерно формулювати думки. Його знамените "Все, що потрібно для фільму - це дівчина і пістолет" лунає на 12-й хвилині під час показу плакату 12-го Каннського фестивалю. Лінклейтер також дарує глядачам безліч "пасхалок", які оцінять кіномани. Особисто мені важко розглядати його творчість як просто режисерсько-сценарну або акторську роботу, адже від таких проявів кінематографічної пристрасті я отримую майже фізичне задоволення.

Проте, для справедливості, найзахоплюючим аспектом "Нової хвилі" є процес зйомок фільму "На останньому подиху". Всі ці хитрощі, які команда вигадувала, щоб вкластися в 20 днів зйомок з обмеженим бюджетом, їхні жартівливі зауваження, дотепні вправи, конфлікти (включаючи навіть бійку між Годаром і продюсером), а також блискучі ідеї, які виникали на ходу. Крім того, відчуття новизни та революційності на кожному кроці, відмова від традиційного сценарію та гриму, і багато іншого, подано в зрозумілій формі. Все, що ви хотіли дізнатися про Nouvelle Vague.

Річарда Лінклейтера "Нова хвиля"

Варто зазначити, що це абсолютно типова продукція для мейнстріму. Навіть у титрах наприкінці можна знайти інформацію про те, як склалися подальші долі акторів. Бельмондо став всесвітньо відомою зіркою, Годар продовжував свою революційну діяльність протягом більше 60 років, а Джин Сіберг розлучилася з чоловіком, знялася ще в 35 фільмах і померла у віці 40 років. У Франції ж за три роки з'явилося 162 нових режисера "нової хвилі".

Отже, це не якийсь експеримент чи незвичайний жанр - це просто чарівна комедія про велетнів, на яких ми тримаємося. Глядачі, які раніше не чули про них, отримають багато нового, а ті, хто вже знайомий, просто порадіють. І це прекрасно!

Шукали мідь, натомість натрапили на золото: "Останній вікінг" з Мадсом Міккельсеном.