Та ж сама дівчина. Огляд другого сезону серіалу "Венздей" / Wednesday.

Маша Чіп захоплюється технологіями, відеоіграми, коміксами, кінематографом, живописом та академічною музикою. Деякими з цих тем вона вже пише, а над іншими лише має намір працювати в майбутньому.

Перший сезон серіалу "Венздей" / "Wednesday" став несподіваним подарунком для шанувальників "Сімейки Аддамсів" / "The Addams Family", які пам’ятають її ще з VHS, а також для нової генерації підлітків, які захопилися чорно-білою героїнею, що ніколи не усміхається, і разом з нею знайшли своє місце у світі ізгоїв. Результати виявилися вражаючими: Netflix побив рекорди один за іншим, мільярди годин перегляду зростали швидше, ніж популярність готичних мемів у TikTok, а Дженна Ортега стала не лише акторкою, а й символом готичної культури, майже як новий Гаррі Поттер для свого покоління. Критики згоджувалися, що гра акторів і загальна атмосфера серіалу вражають, хоча сюжет іноді нагадував підлітковий фанфік про нуарну сімейку. Але кому це було важливо, коли весь світ намагався відтворити її танець? І ось, через три роки, вона повертається з новими захоплюючими пригодами. Зазначимо, що наразі вийшла лише половина серій, а решту ми з нетерпінням чекатим вже 3 вересня 2025 року.

У новій історії Венсдей повертається до Невермор після канікул, але цього разу вона вже не є "новенькою", що виглядає надто дивно навіть для школи ексцентричних учнів. Тепер вона справжня героїня, яка врятувала свою alma mater. У неї з’являється цілий клуб шанувальників, учні та викладачі вітають її, а новачки спостерігають з захопленням... практично як "дівчинка, що вижила". Але, знаючи характер Венсдей, ми розуміємо, що їй це потрібно не більше, ніж зомбі-тірамісу. Для неї слава - це лише завада на шляху до розкриття нових загадок. І до того ж, її екстрасенсорні здібності починають давати збої.

І хоч перший сезон ніби й поставив крапку у справі: зло приборкане, вороги у божевільні, - там, де Венсдей, завжди квітне хаос. Дуже швидко стає зрозуміло: нова небезпека загрожує її подрузі Енід. Та після того, як у фіналі минулого сезону вона здобула довгоочікуване вовче дорослішання, тепер більше часу проводить у зграї, і зовсім забула про свого краша з минулого сезону, горгону Аякса. Хлопця трохи шкода: він з сумом спостерігає, як Енід радісно розчиняється у своїй вовчій тусовці. І взагалі її любовний трикутник видається трохи зайвим.

А у Венсдей романтичні стосунки на даний момент призупинені. Актор, який зіграв Ксав'є, потрапив під хвилю кенселінгу, і сценаристи швидко вирішили видалити його з сюжету, відправивши на навчання до Європи. Це стало розчаруванням для багатьох молодих фанаток серіалу, адже його романтична присутність додавала необхідного балансу. Проте, з іншого боку, серіал виграв: у Венсдей стало менше незграбних любовних натяків, і тепер вона більше зосереджена на стосунках з Енід та новою ученицею Агнес ДеМілль, руденькою фанаткою-невидимкою. Агнес - це своєрідний мікс персонажів з мультфільмів Тіма Бертона: з великими очима, дивними репліками і непередбачуваною поведінкою. Мені навіть здалося, що вона трохи нагадує Луну Лавгуд з "Гаррі Поттера".

Час має свою іскристу магію. У серіалі пройшло три місяці, але нам з вами довелося чекати цілих три роки. Це помітно відобразилося на екрані: деякі актори значно змінилися. Особливо вражає, як змінилися хлопці: Юджин-бджоляр більше не виглядає як невпевнений підліток, а скоріше як молодий професор, що очолює власну кафедру ентомології. А Пагслі не тільки підріс на півтора голови, а й нарешті став студентом Невермору. Його поява - це добрий знак: тепер це вже не лише історія Венсдей, а й уся її незвичайна родина.

Отже, в новому сезоні родина Аддамсів справді стала численнішою. Їм навіть надали віллу неподалік від навчального закладу. Тепер на екрані можна буде побачити більше Гомеса та Мортіші, а згодом до них приєднається й дядько Фестер, який традиційно з'являється з розмахом і привертає увагу. Хочу нагадати, а для деяких, можливо, й відкрити, що класичні Аддамси — це не лише про гротеск, чорний гумор і ексцентричність, а й про справжню, люблячу родину. Тому конфлікт між Венсдей та її матір'ю виглядає дещо неприродним, якщо зважати на "класичний" контекст. Хоча це вписується в підліткову драму, було б цікаво, якби його розв'язали нестандартно, у дусі сім'ї, де любов завжди переважає над будь-якими капризами.

А ще я не розумію, як сценаристи досі не залучили до серіалу кузена Ітта. Мені здається цей милий патлатий Аддамс - сам по собі як ходячий мем, і дуже б зайшов юній аудиторії. І взагалі, він класний.

Серед нових акторів особливо слід виділити Стівa Бушемі. Він виглядає так, ніби завжди мріяв потрапити до сімейки Аддамсів, проте його персонаж поки що виглядає занадто коректно: це, напевно, директор школи, який прагне зробити все на відмінно. Його роль скоріше виконує функцію сюжетного елемента - вона допомагає розвивати події, але не приносить до серіалу тієї енергії і божевілля, яких можна було б сподіватися від актора його рівня. Залишається лише спостерігати, як він буде розвиватися далі. А Крістофер Ллойд у ролі заспиртованої, але все ж важливої голови - це справжній подарунок для шанувальників, адже саме він у 1990-х грав дядька Фестера. Невеличкий омаж, але дуже зворушливий.

Атмосфера серіалу лишилася впізнаваною: готика з легким присмаком попси. Це не страшно, швидше мило й цікаво.

Сценаристам вдалося зберегти складний баланс між готичною атмосферою та підлітковою драмою - серіал не скочується в дитячість, але й не стає занадто похмурим для своєї цільової аудиторії. Венсдей залишається іконою для підлітків, які шукають альтернативу мейнстриму, але водночас серіал не відштовхує дорослих глядачів надмірною інфантильністю. Якщо перший сезон іноді здавався сумішшю "Гаррі Поттера" з "Будинком дивних дітей" (тільки без такого мороку), то тепер це ще більше нагадує спробу побудувати власний "канон" на кшталт Marvel: є своя міфологія, свої правила, навіть натяк на власний всесвіт.

Це цікаво, але трохи лякає: не хотілося б, аби "Аддамси" перетворилися на ще один франшизний конвеєр. І найголовніше - чорного гумору могло б бути більше. Сімейка завжди була не просто дивакуватою, а зухвало веселою у своїй похмурості.

Додаткова інтрига та елементи детективного квесту у вигляді загадок, які розгадує Венсдей, створюють атмосферу класичних пригодницьких ігор. Мені навіть спала на думку стара гра The Addams Family (1992). Хоча вона була платформером, у ній потрібно було вирішувати квестові завдання, такі як "знайти ноти, розташувати їх на органі, поки Ларч грає, і спостерігати, як монстри танцюють вальс, після чого відкрити таємні двері". Така атмосфера ребусів і випробувань ідеально підходить для серіалу, створюючи відчуття, що попереду на глядачів чекає ще безліч пригод у жанрі action/adventure.

Музика... Вона тут є, і вона хороша. Звучить багато класики, як от "Танок лицарів" (з "Ромео і Джульєтти" Прокоф'єва) або фрагмент з "Реквієму" Верді. Музичний супровід зберігає впізнаваний фірмовий стиль Тіма Бертона: той самий баланс між казковістю та похмурістю, що чули у "Трупі нареченої" / Corpse Bride чи "Суїні Тодді" / Sweeney Todd: The Demon Barber of Fleet Street. Оркестрові аранжування підкреслюють готичну атмосферу, не перетворюючи її на карикатуру. А от якогось яскравого моменту, який би став новим культурним феноменом на рівні танцю Венсдей з першого сезону, поки що бракує. Можливо, за нього відповідальна Леді Гага, появу якої ми чекаємо у другій половині сезону.

Другий сезон "Wednesday" виявляється приємним продовженням історій готичної дівчини та її незвичайної родини. Сюжет добре структурований: кілька сюжетних ліній завершуються логічними проміжними фіналами, а пауза перед другою частиною здається виправданою. Це дозволяє глядачеві відновити сили після насичених подій. Шоураннери явно прагнуть розширити масштаби: більше персонажів, нові загрози та ще більше містичних елементів. Ворони-вбивці, зомбі з механічним серцем, літній табір та пророцтва — ось чим насичена перша половина другого навчального року в Неверморі.