Загадкові підземні коридори і приховані приміщення: що відомо про собор у центрі Львова (фото)

Інтер'єр вражає своєю майстерною скульптурною обробкою, елегантними каплицями та таємничими криптами, в яких спочивають численні представники аристократії.

У центрі Львова розташована архітектурна коштовність — Домініканський костел Божого Тіла разом із монастирським комплексом. Побудований у стилі пізнього бароко в середині XVIII століття, цей храм не тільки ввібрав у себе дух багатьох епох, але й пережив безліч змін.

Сьогоднішній день цей храм є не лише місцем для молитви, але й простором, де переплітаються історія, релігія, культура та мистецтво. "Телеграф" детально розкриває всі аспекти цього собору.

Перші свідчення про присутність домініканців у Львові відносяться до 1270 року, коли вони приїхали разом з угорською княжною Констанцією, що була дружиною князя Лева Даниловича. На той момент, скоріше за все, орден ще не мав закріпленого місця для свого перебування; монахи орендували приміщення та проводили богослужіння в інших храмах. Лише після того, як Львів увійшов до складу Польського королівства і отримав магдебурзьке право, домініканці змогли заснувати власний монастир у межах міських стін.

На думку істориків, на місці нинішнього храму колись міг стояти княжий палац або православна церква Петра і Павла. Згодом тут звели готичний костел, який проіснував до XVIII століття. Після руйнувань і пожеж його демонтували, а нову будівлю звели вже в бароковому стилі. Архітектором став Ян де Вітте, генерал артилерії, який залишив значний слід в архітектурній спадщині Львова.

Створення нового храму було ініційоване в 1749 році. Проект отримав фінансову підтримку від видатних особистостей того часу, серед яких були гетьман Юзеф Потоцький та канівський староста Микола Василь Потоцький. Основною архітектурною особливістю стала овальна нава, висвітлена еліптичним куполом, оздобленим латинським написом: "Soli Deo honor et gloria", що в перекладі означає "Єдиному Богу честь і слава".

Інтер'єр вражає своєю майстерною скульптурною обробкою, елегантними каплицями та таємничими криптами, в яких спочивають численні представники аристократії.: Потоцькі, Дідушицькі, Сенявські, Влодки. Частина надгробків, виконаних у стилі маньєризму, збереглися донині. Унікальні скульптури Себастьяна Фесінґера та декоративні елементи інтер'єру створюють атмосферу монументальної духовності.

У XVIII столітті монастир переживав період активного зростання: ченці управляли більше ніж десятьма селами та займалися освітою і душпастирською діяльністю. У 1818 році в обителі була заснована школа з німецькою мовою навчання, яка нині відома як львівська школа №8. Серед її випускників можна відзначити таких видатних особистостей, як Маркіян Шашкевич і Станіслав Лем.

У ХХ столітті монастир пережив суттєві трансформації: після завершення Другої світової війни домініканці залишили Львів, а храм частково використовували як склад. У 1972 році в його стінах було відкрито Музей релігії та атеїзму, який став одним з двох подібних закладів у всьому Радянському Союзі. З початку 1990-х років костел був переданий Українській греко-католицькій церкві, що започаткувала тут Церкву Пресвятої Євхаристії.

Серед містичних атрибутів — надгробок графині Дунін-Борковської, виконаний з білого мармуру. На ньому зображений вісник смерті, що супроводжує душу в інший світ, а також приховані символи ордену на фасаді, які можуть залишитися непоміченими для тих, хто не звертає на них уваги.

У темряві підземелля розташована статуя Гальшки Острозької, котра була змушена провести своє життя в самотності. Згідно з легендою, її душа досі блукає в пошуках спокою.

Над боковим входом до церкви розташована емблема домініканського ордену. Її можна помітити лише з певного ракурсу.

У XV столітті в стінах Домініканського костелу знайшла притулок одна з найзагадковіших жінок свого часу — Гальшка Острозька, багата спадкоємиця та визнана красуня Польщі. Після того як її примусово видали заміж за фаворита короля Лукаша Гурка, вона втекла та знайшла безпечне місце в монастирі.

Проте "наречений" розпочав справжню блокаду святині: храм піддавався обстрілам, навколо розташувалися війська, а торгівля у Львові зупинилася. Лише втручання короля змусило монахів капітулювати, оскільки їм перекрили доступ до води. Гальшка була змушена залишити храм, але ніколи не змогла простити і не передала чоловікові жодної копійки спадщини. Саме з цих фінансів згодом була заснована Острозька академія.

Сьогодні в підземеллях храму можна побачити воскову фігуру Гальшки -- мовчазне нагадування про її трагічну долю.

Крім того, на цьому місці можна знайти крипти з похованнями монахів та представників шляхти, залишки фресок, керамічні вироби, а також старовинні труни. Вражаюче враження справляє келія відлюдника — легендарне місце, де, за переказами, монах провів багато років у безмовності та молитві.

Існують чутки, що під час спорудження собору майстри натрапили на таємний підземний коридор, який вів до незвичайної кімнати, наповненої стародавніми манускриптами та артефактами, що мали зв'язок з домініканським орденом.

Величний собор знаходиться у Львові, за адресою площа Музейна, 1.

Ця локація втілює в собі багатство історії та елегантність архітектури. Не пропустіть можливість відвідати це місце, якщо прагнете зануритися в атмосферу давнього Львова.

Раніше видання "Телеграф" висвітлювало історію Будинку вчених, розташованого на вулиці Листопадового Чину у Львові. Ця споруда стала однією з перших у місті, де було впроваджено електричне освітлення, хоча на той момент нововведення сприймалися з певною обережністю.