У Олеському замку в Україні, що налічує вже 700 років, існує легенда про замурованого монаха: історія, яка захоплює уяву (відео)

Олеський замок на заході нашої країни спочатку був фортецею для населення, потім резиденцією для королів, але під час Другої Світової війни там зберігали боєприпаси

У селі на території Львівської області, приблизно 700 років тому, було зведено Олеський замок. Спочатку він виконував функцію оборонної фортеці, а згодом перетворився на резиденцію шляхти, палац, навчальний заклад та навіть склади для військових матеріалів. Сьогодні на його базі функціонує музей-заповідник.

Проте, як і багато інших замків, ця історична споруда зберігає в собі безліч захоплюючих і навіть містичних переказів. Видання "Телеграф" взяло на себе завдання детально висвітлити історію цього величного замку.

Кажуть, що місце для Олеського замку було обране не випадково. Вчені визначили, що споруда постала приблизно у XIII столітті -- у часи, коли українські землі переживали спустошливі напади монголо-татар. Стародавнє місто Пліснеське тоді було знищене, а його мешканці, шукаючи безпечнішого прихистку, оселилися поблизу сучасного селища Олесько. Саме тут, на високому пагорбі серед боліт, вони звели нову фортецю, яка мала стати захистом від ворогів.

Олеський замок вперше фігурує в письмових документах 1327 року, коли князем був Юрій Львович. Вірогідно, його сини, Лев або Андрій, збудували кам'яну фортецю, яка з часом стала найстарішою оборонною спорудою на західноукраїнських землях.

Надалі замок неодноразово переходив з рук у руки: у XIV столітті ним володіли литовський князь Любарт, а потім польський король Казимир Великий. З того часу Олеський замок поступово втрачає військове значення і перетворюється на шляхетську резиденцію.

Протягом наступних століть цей замок переходив у власність до різних знатних родів, таких як Жолкевські, Даниловичі, Жевуські, Гербурти та інші. Кожен новий власник вносив власні зміни, трансформуючи архітектуру фортеці. Остання атака ворогів відбулася в 1512 році, після чого навколишнє село почало активно розвиватися як торговий та ремісничий центр.

Справжній розквіт Олеський замок пережив у XVII столітті. Тодішній господар Іван Данилович у 1605 році запросив італійського архітектора, який перетворив середньовічну фортецю на розкішний палац у стилі Ренесансу. Саме тут у 1629 році народився майбутній польський король Ян ІІІ Собеський. Із цими стінами пов'язано й трагічну історію: донька Даниловича не змогла вийти заміж за бідного шляхтича, який наклав на себе руки через нерозділене кохання.

Після того, як Данилович пішов з життя, його маєток успадкував Якуб Собеський, батько майбутнього короля. Під час правління Яна ІІІ замок став однією з його резиденцій. Дружина монарха, Марія Казимира де Аркуйон, особисто займалася його облаштуванням. Згодом будівля потрапила до рук родини Жевуських, які значно покращили її вигляд. Кажуть, що над її оздобленням працював французький скульптор Леблан. Однак після смерті власників замок почав занепадати, був розграбований і частково зруйнований.

У XIX столітті почався період справжнього занепаду. Землетрус 1838 року залишив глибокі тріщини в стінах, і будівля довго стояла пусткою. У радянські часи в ній розмістили сільськогосподарську школу, а під час Другої Світової війни замок слугував складом боєприпасів. У 1951 році блискавка спричинила пожежу, що майже повністю знищила старовинну споруду.

Новий етап в історії Олеського замку розпочався у 1965 році, коли його передали під управління Львівської картинної галереї. Під керівництвом Бориса Возницького розпочалося його відновлення, яке велося буквально по цеглині. За кілька років Олеський замок знову засвітився у своїй колишній величі. Нині тут функціонує музей-заповідник, що налічує понад півтори тисячі експонатів – від живопису та меблів до гобеленів, скульптур і творів майстра Іоана Георгія Пінзеля.

Замок вражає своєю овальною архітектурною формою і складається з двох крил, які з'єднує триповерхова вежа. Вхідна брама оздоблена барельєфами королівських фігур та фантастичних створінь, а навколишній парк, що має живописний вигляд, сьогодні слугує музеєм сучасної скульптури.

Олеський замок оточений численними легендами, що відображають його багатогранну історію та життя його мешканців. Найпопулярніша з них оповідає про появу на світ Яна ІІІ Собеського: коли дружина Якуба Собеського входила в пологи, навколо замку табором розташувалися ворожі сили. У цей вирішальний момент на великому мармуровому столі, де повитуха поклала новонародженого, пролунав тріск, і стіл тріснув навпіл. Ця незвичайна подія символізувала величезні перспективи, що чекали на хлопчика в майбутньому.

Друга легенда пов'язана зі страшним культом кістяка. Монахи залишили в монастирі тіло померлого побратима до повного розкладу, забравши його лише тоді, коли залишався один скелет. У замку також існує привид: за однією версією, це монах, який потонув у глибокому колодязі, за іншою -- його замурували живцем у стіні за надмірну любов до жінок. Він досі блукає замком, шукаючи спокою.

Існує ще одна цікава легенда, що розповідає про те, як замок отримав свою назву. Згідно з однією версією, Олеська була донькою захисника цієї фортеці, яка надихала воїнів на відвагу та героїзм. Інша версія свідчить, що вона була ніжною дівчиною, яка втікала від татар, і в її сльозах, що проливалися на землі, з’являлися джерела з чудесною водою.

Олеський замок знаходиться в селищі Олесько, що в Буському районі Львівської області, за адресою: вулиця Замкова, 34. Дістатися сюди можна на автобусі з Львова (маршрут Львів-Броди) або автомобілем, використовуючи трасу М06.

Нагадуємо, що раніше "Телеграф" повідомляв про те, що в Одесі існують величезні покинуті підземелля, які ідеально підходять для зйомок фільмів жахів.