Тайра: "Моя книга про полон викликатиме у вас сльози та усмішки."

Українська військова та волонтерка Юлія Паєвська, більш відома як Тайра, відвідала Німеччину, де організувала поетичні читання своїх творів у Кельні. У розмові з DW Тайра поділилася деталями своєї нової книги та процесом відновлення після пережитого ув'язнення.

DW: Ми з вами бачилися два роки тому в Дортмунді. Ви приїхали у складі збірної України на Ігри нескорених - ігри ветеранів, які влаштовує принц Гаррі. Що відбулося в вашому житті відтоді? Як розвинулася ваша особиста історія?

Відразу після Ігор я залишилася в Дюссельдорфі, де мені провели операцію на хребті. Завдяки цьому я знову отримала можливість ходити. Під час Ігор нескорених я користувалася візком. Я безмежно вдячна німецьким лікарям, які допомогли мені повернутися до активного життя.

Ви - визнана парамедикиня, яка пережила російський полон, а також медійна постать. Яким ви бачите себе в даний момент?

Я є асистентом командира корпусу "Хартія", офіцером бригади та спеціалістом з ветеранської політики. Моя освіта - психологія, і я маю диплом, що підтверджує мою кваліфікацію. Я надаю підтримку хлопцям і дівчатам, які змушені залишити службу, допомагаючи їм адаптуватися до цивільного життя.

Деяким людям необхідна медична допомога, інші потребують психологічної підтримки. Це не просто робота з кожним ветераном поодинці; тут важливі організаційні аспекти, планування та створення спільних стратегій. Багато хто шукає роботу, і іноді потрібна психологічна підтримка для адаптації до нового життя. Особливу увагу я хочу приділити дівчатам, які виходять зі складу, щоб забезпечити їм найкращі умови для успішної інтеграції в суспільство.

Яким ви уявляєте своє майбутнє? Які цілі ви прагнете досягти?

Я й надалі писатиму вірші. Закінчила прозову книгу. Дуже цікаво вийшло. Мені навіть самій цікаво читати. Планую більше займатися мистецтвом. Пробую знову малювати, але через службу мені бракує часу.

Поділіться подробицями про свою дебютну прозову роботу.

Ця книга розповідає про війну, полон і частково про історію мого життя. Це жанр художнього нонфікшну. Я намагалася створити текст, який буде захоплюючим для читача. У ній присутній багато чорного гумору, і ви неодмінно будете і сміятися, і плакати.

Яка частина цього твору є автобіографічною, а яка – вигаданою?

Вигадка тут відсутня. Це суто фактична інформація. Досі не можу детально розповісти про багато моментів, які сталися під час полону. Наприклад, необхідність зберігати певну таємницю. Чимало людей все ще перебувають у полоні, і ми маємо захистити їх від можливих наслідків. Нам потрібно ретельно обирати, що ми можемо сказати, а що краще залишити при собі. Ворог є вкрай хитрим, і це робить ситуацію ще складнішою.

Коли ми матимемо можливість ознайомитися з вашою книгою?

Переклад українською мовою очікується приблизно в грудні. Чекаємо на результати роботи перекладачів. Вірю, що також буде версія німецькою.

Мистецтво допомагає вам підтримувати себе? Це своєрідна психотерапія?

Психотерапія - надто загальне поняття. Я все життя пишу вірші і коротку прозу. Але саме після полону почала віршувати в якості бібліотерапії. Тобто мені треба було викласти цей досвід. Мені підходить віршування, саме поетична форма. Це дуже індивідуально після такого важкого досвіду. У моєму випадку це особистісне посттравматичне зростання.

У тебе завжди є можливість вибору, якщо ти усвідомлюєш, що відбувається навколо. Ти можеш або залишатися в жалю до себе, або взяти себе в руки та продовжувати свій шлях. Після пережитого досвіду ти починаєш переосмислювати і по-іншому оцінювати безліч аспектів свого життя.

Яким чином вам вдається уникати відчаю?

У мене немає часу жаліти себе. Я постійно чимось займаюся: робота, поезія, проза. Дуже багато роботи в корпусі, як військової.

Яке у вас ставлення до психотерапії? Деякі люди ставляться до цього з недовірою, тоді як інші знаходять у цьому спосіб порятунку.

Це залежить від спеціаліста, який працює з конкретним випадком, а також від глибини пережитого досвіду. Психолог, котрий не має військового досвіду, може відчувати значні труднощі в наданні допомоги людям, які пережили екстремальні ситуації, такі як полон або катування.

Хто повинен підтримувати таких людей?

Я думаю, що ми мусимо переглянути протоколи допомоги так, аби воно працювало. У важких випадках не має бути групової терапії. Мусить бути індивідуальна робота.

Ви видали у 2025 році першу поетичну збірку - "Наживо". Підготували другу, можливо, буде третя. Ви вважаєте себе поеткою?

Сергій Жадан стверджує, що я є поетесою. Я не маю наміру суперечити геніям.

Перейдемо до нової теми. Чи задумувалися ви про можливість зайнятися політичною діяльністю?

Боже, спаси! Що ж я вам такого вчинила?

Чому б і ні?

Я дуже відверта, і це точно не для мене.

А що у вас?

Поезія та живопис. Я знову повернулася до дизайну, і це неймовірно! На жаль, часу обмаль. Проте те, що я роблю в армії, має значно більшу цінність, ніж будь-які малюнки.

Чи запрошували вас піти в політику? Хто?

Запрошували. Багато різних людей. Я не буду озвучувати. Мене це не цікавить. Це точно не мій шлях. Можливо, я б і зробила корисне, але це точно нецікаво. Я споглядаю за політиками з усього світу, не тільки українськими. Я зрозуміла, що це не для мене.

Як ви вважаєте, як довго, на вашу думку, ще протриває конфлікт з Росією?

Ця війна триває вже понад 400 років, проходячи через різні етапи. Щоразу, коли народ забуває про Батурин і про всю цю історію конфлікту, ініціатором якого, безсумнівно, є Росія, ситуація знову переходить у гарячу фазу, як ми можемо спостерігати сьогодні. Я вважаю, що цей конфлікт не завершиться, поки Росія не перегляне своє місце у світовій спільноті. Вони прагнуть домінувати не лише над Україною, а й над Європою, замість того щоб займатися власними внутрішніми проблемами. Кожна країна має достатньо своїх викликів, і не варто втручатися у справи сусідів.

Яку реакцію ви б висловили на ультиматум Путіна про передачу Донецької області України? Експерти оцінили, що при теперішніх темпах просування російських військ, їм знадобиться до 2032 року для досягнення своїх цілей.

Я можу сказати: прийди і візьми, якщо ти вважаєш, що ти маєш право. Чому ж не взяли? Це мені нагадує гопника в підворітні, який до тебе приходить. Ти йдеш додому, вся така красива, він підходить і каже: дай гаманець. Ти дістаєш пістолет і готова чинити опір. Він ображається: а що таке, я ж просто попросив гаманця, навіщо пістолет? Тобто жертва, яка чинить спротив, викликає здивування і обурення. Дивно, правда?

Протягом років конфлікту ви неодноразово відвідували Європейський Союз. Чи помітили ви зміни в ставленні європейців до війни в Україні? Можливо, це втома або ж бездушність?

Ні, я дійсно нарешті усвідомлюю, що ми всі – і Європа, і Україна – знаходимося по ту сторону фронту.

Яким чином, на вашу думку, новини про свіжі випадки корупції серед українських високопосадовців можуть впливати на ставлення європейців до підтримки України?

Це неймовірно трагічна ситуація. Необхідно провести повне розслідування, і винні повинні понести відповідальність. Корупція є глобальною проблемою, і Європа не є винятком. Однак те, що відбувається під час війни, коли відбуваються крадіжки, викликає у мене глибоке обурення. Важко знайти будь-яке виправдання для такого поведінки.

Коли ви знову і знову чуєте повідомлення про корупцію, які думки чи емоції це у вас викликає?

Я думаю, що нам треба закінчити війну, а потім розбиратись і виносити вироки всім, хто причетний. Це дуже серйозно. Але зараз спрямовувати всі сили на розслідування мусять спеціально навчені органи. Випадки такої корупції можливі будь-де. Окрім того, я спостерігаю багато маніпуляцій. Можливо, ворог роздуває щодо корупції.

Маніпуляції? Як це виглядає на прикладі?

Ну, можливо, поки не винесено вирок, ми не можемо сказати, що людина на 100% винна, правда? За законом.

Яка ваша думка, як громадянки, щодо пропозиції провести вибори, яку нещодавно озвучив колишній міністр оборони Михайло Федоров?

Я не думаю, що це реально провести під час бойових дій. Абсолютно. Я не проти. Але як?

Яким чином ви забезпечуєте собі моральну та психологічну підтримку в умовах війни в Україні?

Я усвідомлюю, що зупинка не є варіантом. Слід далі боротися. Я докладаю всіх зусиль, а іноді навіть перевищую свої можливості. У мене немає часу для того, щоб піддаватися депресивним станам.

Дякую за бесіду.

Перегляньте повний варіант інтерв'ю з Юлією Паєвською: