Тіньові аспекти мистецтва Марка Шагала

Цей Шагал відкриває вам нові горизонти! Виставка в Дюссельдорфі демонструє менш відому сторону митця, який у своїх творах ставив під сумнів соціальні норми та торкався складних і темних аспектів життя.

Вівторок, близько 11 ранку. Перед входом до художнього музею К20 у Дюссельдорфі ще до його відкриття вишикувалася черга з кількох десятків бажаючих до нього потрапити. Сюди привезли 120 робіт Марка Шагала з усього світу. Виставка "Шагал", яка відкрилася 15 березня і триватиме до 10 серпня, має величезний успіх. На вихідних її, за даними пресслужби музею, відвідують близько двох тисяч осіб на день! Куратори обіцяють показати, зокрема, маловідомі аспекти і темні сторони у творчості відомого художника. Основну увагу приділили його раннім роботам, створеним з 1909-го по 1923 роки.

Перше, що бачиш, коли заходиш на експозицію, - величезний чорно-білий портрет Марка Шагала, зроблений 1911 року в Санкт-Петербурзі, який висить на помаранчевій стіні. Ліворуч від нього на табличці написано: "Марк Шагал - важливий художник XX століття. Він поєднує у своєму мистецтві нові способи малювання і старі історії та мотиви зі своєї батьківщини, яка сьогодні знаходиться на території Білорусі. Шагал - єврей, у його картинах відбивається також єврейське життя". Далі в тексті Шагала називають російсько-французьким художником. "Ми ґрунтуємося на історичній перспективі. Шагал народився в Російській імперії, пізніше він жив і помер у Франції", - пояснює кураторка виставки Сюзанне Маєр-Бюзер (Susanne Meyer-Büser).

Хто ж такий Марк Шагал? "Він був художником всесвіту, про що часто говорив сам", - ділиться Алла Наливанська, засновниця та ведуча мистецького клубу і німецького кіноклубу для емігрантів у Німеччині, а також організаторка арт-вікендів у різних містах Німеччини. Вона підкреслює, що Шагал шість разів змінював місце проживання і вільно спілкувався трьома мовами: їдишем, російською та французькою. Його життя було довгим та насиченим, сповненим як успіхів, так і невдач, і він помер у 97 років. "Шагал - це ціла епоха", - вважає Наливанська.

Читайте також: Деколонізація Малевича та компанії: як німецькі дослідники відкривають український модернізм.

Марк був старшою дитиною в багатодітній родині. Його батьки тяжко працювали (мати була продавчинею у своїй крамниці, батько - вантажником), життя було нелегким, хоча "бутерброд з маслом" на столі завжди був. Стоячи біля картини "Шабат", написаної 1910 року, Алла Наливанська цитує із книжки Шагала "Моє життя": "Суботня вечеря - батько чисто вимитий, у білій сорочці, від нього так і віє спокоєм. Добре! Приносять страви. (...) Тато засинав, не встигнувши прочитати молитву, і мама зі свого місця біля печі затягувала суботній гімн, а ми підспівували".

Проте художник не ідеалізує своє дитинство. "Шагал з’явився на світ у Вітебську, регіоні, що був частиною єврейської осілості. На той час серед 65 тисяч мешканців міста 48 тисяч мали єврейське походження", - зазначає Наливанська. Марк відвідував хедер, початкову єврейську школу. Лише згодом, завдяки хабарю, який його мати дала, він зміг потрапити до російської гімназії, розповідає вона. Пізніше він продовжив свою освіту в Петербурзі, але як єврей до революції не мав можливості вільно обирати навчальний заклад у тодішній столиці Російської імперії.

Дискримінація єврейського населення в Російській імперії - це одна (але не єдина) з критичних тем, яку Шагал порушував у своїй творчості і якій досі, на думку організаторів виставки в Дюссельдорфі, не приділяли належної уваги.

"Коли думаєш про Шагала, то в перший момент на думку спадає, що він був таким позитивним, легким, повітряним. Але якщо подивитися на його ранні роботи, то можна помітити, що він торкався і негативних тем, які зазвичай заміталися під килим", - каже кураторка виставки Сюзанна Маєр-Бюзер. За її словами, Марк Шагал показував життя в рідному Вітебську таким, яким воно було, без прикрас. "Це не були ідеалістичні пейзажі, там були бідність, проституція, алкоголізм", - зазначає Маєр-Бюзер.

"Чи бачили ви картину "Дощ", створену у 1911 році? У її кутку селянин справляє нужду на стіну, попереду п’яний чоловік падає, а ще один, піднявшись у повітря, б’є тварину", - зазначає кураторка виставки. Вона також згадує про три роботи Шагала, представлені на "Німецькому осінньому салоні" 1913 року. На картині "Голгофа" зображена розіп’ята дитина, в той час як на "Росії, віслюкам та іншим" служниця з відокремленою головою летить у повітрі в простреленому одязі. А на полотні "Присвята моїй нареченій" частини тіла молодої служниці й чоловіка з козячою головою переплітаються між собою. На виставці у Франції, де цю картину показали у 1912 році, після скандалу та звинувачень Шагала в порнографії її зняли з експозиції.

З 1911 року Шагал мешкав у Парижі, де знайшов прихисток у "Вулику", спільноті художників. У 1914 році він вирушив до Вітебська, щоб зустрітися з рідними та коханою Беллою Розенфельд. Проте розпочалася Перша світова війна, і він не зміг повернутися назад. У 1915 році в Вітебську Шагал одружився з Беллою, яка стала його натхненням на все життя.

Після сварки з Казимиром Малевичем, з яким Шагал співпрацював у художньому училищі, у 1920 році він залишив Вітебськ і переїхав до Москви. Однак і там йому не вдалося знайти своє місце. Його творчість не відповідала ідеалам революції, і він відчував себе непотрібним. У 1922 році художник остаточно виїхав з РРФСР. Спочатку він оселився в Берліні, потім переїхав до Парижа, де в 1937 році отримав французьке громадянство. У 1941 році, рятуючись від війни та Голокосту, він емігрував до США, де провів сім років. Пізніше Шагал повернувся до Франції, яка стала його новим домом. Проте і тут, досягнувши зрілості, він стикався з проявами дискримінації. Як зауважує Алла Наливанська, у 1964 році, вже будучи відомим та шанованим художником, Шагал отримав завдання оформити стелю в Опері Гарньє в Парижі. Проте проти нього була розгорнута кампанія, і від міністра культури вимагали знайти заміну художнику, який не був французом. Врешті-решт, рішення було ухвалене на його користь.

У 1973 році, Шагал все ж відвідав Радянський Союз, завітавши до Москви та Ленінграда (так в ті часи називався Санкт-Петербург). Проте до Вітебська він не вирушив. Чому так сталося? "Можливо, він переживав, що той Вітебськ, який він малював усе своє життя, вже не існує", - висловлює припущення Алла Наливанська, вказуючи на картину "Свята сім'я", найпізнішу з представлених на виставці в Дюссельдорфі. Цю роботу Шагал створив у 1980 році, коли йому виповнилося 93 роки, у французькому Сен-Поль-де-Вансі. На полотні зображені знайомі мотиви: церква з куполом, його кохана Белла, сім'я та тварини... Вітебськ завжди залишався в його серці.