Тіло було випадково виявлено в лісі: обставини загибелі та місце поховання видатного композитора Володимира Івасюка.

Композитор залишив свій слід в історії української культури назавжди.

4 березня 1949 року на світ з'явився Володимир Івасюк — видатний український композитор, автор таких легендарних пісень, як "Червона рута", "Водограй" та "Я піду в далекі гори". Ці твори стали справжніми символами української культури, визнаваними не лише в Україні, але й за її межами. Сьогодні, якби не трагічні обставини, композитор святкував би свій 76-й день народження, проте його життя обірвалося у 1979 році. Існує припущення, що його смерть була наслідком дій співробітників КДБ.

Івасюка вважають одним із засновників української естрадної музики. Він написав безліч пісень і інструментальних творів, а також майстерно грав на фортепіано, віолончелі та гітарі. Завдяки його внеску українська музика продовжує своє існування й сьогодні.

"Телеграф" розкаже про творчість Володимира Івасюка, за яких обставин він загинув, і де його поховали.

Майбутній композитор з'явився на світ у містечку Кіцмань, що розташоване в Чернівецькій області, у родині педагогів. Він здобував освіту в музичній школі, а у загальноосвітньому закладі заснував дівочий вокальний ансамбль під назвою "Буковинка". Цей колектив здобув перемогу на республіканському конкурсі та виступив на святковому концерті, присвяченому 25-річчю возз'єднання Буковини в єдиній українській державі.

Згодом сім'я переїхала до Чернівців, де молодий Володимир поступив до медичного університету. Проте його вигнали з навчального закладу через те, що разом із друзями він скинув пам'ятник Леніну. Після цього Івасюк влаштувався на завод "Легмаш", де очолив хор. Пізніше він відновив свої студії у виші та приєднався до ансамблю пісні й танцю "Трембіта", де виступав на скрипці.

У 1968 році Володимир разом з ансамблем "Карпати" презентував пісню "Я піду в далекі гори". За два роки композитор створив відомі композиції "Червона рута" та "Водограй", які вперше були виконані в телепередачі "Камертон доброго настрою". Пізніше ці пісні почав виконувати ансамбль "Смерічка" під керівництвом Левка Дутковського, в якому співали Назарій Яремчук та Василь Зінкевич.

У 1971 році на екрани вийшов музичний фільм "Червона рута", який представив безліч композицій Володимира Івасюка. Особливо відзначився трек "Червона рута", виконаний Яремчуком, Івасюком та Зінкевичем, який здобув перемогу на фестивалі "Пісня-71".

У 1972 році Івасюк вступив до Львівського медичного інституту. В цей час ансамбль "Смерічка" виступив з виконанням його пісень у Львівському театрі імені Заньковецької. Окрім цього, Володимир також навчався на композиторському факультеті Львівської консерваторії. Пізніше на екрани вийшов фільм "Пісня завжди з нами", в якому Софія Ротару виконала шість творів, створених Володимиром Івасюком.

У 1977 році композитор презентував величезний альбом "Пісні Володимира Івасюка у виконанні Софії Ротару" та збірку пісень під назвою "Моя пісня". Наступного року Володимир здобув перемогу на конкурсі для композиторів-студентів, що проходив у Москві. Він отримав дипломи II ступеня за свої роботи "Сюїта-варіації для камерного оркестру" та "Баладу про Віктора Хара".

У 1979 році Івасюк залишив свій дім і більше не повернувся. Його тіло було випадково виявлено повішеним у лісі поблизу Львова того ж року. Офіційно причину смерті композитора класифікували як самогубство, але його родичі не поділяли цю версію. Є припущення, що маестро міг стати жертвою КДБ, оскільки в останні роки свого життя він піддавався переслідуванням, допитам і навіть був звільнений з роботи.

Спеціальні служби активно втручалися в проведення похорону Івасюка, оскільки побоювалися, що прощання може стати майданчиком для протесту проти радянської влади. Незважаючи на їхні спроби, на церемонії зібралися близько 10 тисяч людей. Багато студентів за це відрахували з навчальних закладів, а працівники втратили роботу через участь у прощанні з маестро. Івасюка поховали на Личаківському цвинтарі у Львові.

Протягом десятиліття після кончини Володимира на його похованні стояв дерев'яний хрест. Це сталося через заборону радянської влади на встановлення пам'ятників. Лише в 1990 році композитору поставили пам'ятник, виконаний у вигляді бронзової скульптури з роялем.

Раніше "Телеграф" повідомляв про місце спочинку видатної української поетеси Лесі Українки, яка пішла з життя у віці 43 років.