Найкращі класичні жахи: вічні шедеври жанру | УНН

На сьогоднішній день, у 21-му столітті, перегляд фільмів залишається найулюбленішим заняттям для багатьох. Кожен вибирає свій улюблений жанр, але горор-фільми, завдяки своїй незмінній популярності, користуються особливим попитом. Справжні любителі цього жанру готові чекати на нові частини своїх улюблених "страшилок" роками. УНН пропонує огляд найкращих фільмів жахів, перші частини яких з'явилися на екранах багато років тому.

Завдяки цьому культовому фільму у світі західних жахів з'явився такий моторошний персонаж, як Майкл Маєрс, який став символом слешерів. Карпентеру вдалося створити надзвичайно страхітливу атмосферу. Велику роль у цій стрічці відіграли нічні зйомки та загальний образ вбивці. Культова маска Майкла досі наводить жах не лише на поціновувачів цього фільму, а й на нових глядачів.

Фредді Крюгер вважається одним із найжахливіших, якщо не найстрашнішим, персонажем в історії хорору, як минулого, так і сучасного століття. Поєднання елементів страху з реальністю дало нове дихання цьому слешеру. Слід зазначити, що сценарій майстерно інтегрує фантастику з психологічним трилером, а сучасні цифрові технології та спецефекти в нових частинах фільму зробили його ще більш вражаючим.

"Жити чи вмерти? Вирішувати вам" - ці культові слова наводили жах на початку нульових на всіх істинних поціновувачів цієї стрічки. Додамо, що хоч "Пила" є одним з найновіших фільмів у нашому топі, однак рівень популярності фільму досяг апогею через два десятиліття після прем'єрного показу. Дебютна частина розпочала франшизу з елементами психологічного і "травмуючого" горору. Ідея того, що жертва завчасно в чомусь винна породжує в душі глядача думку, що вбивця, можливо, у деяких моментах є навіть правим, хоч і вкрай жорстоким. Особливо у стрічці вражає підхід сценариста до сцен з убивствами. Вони виділяються максимальною оригінальністю та надзвичайною жорстокістю, констатуючи, що маніяк не просто вбиває свою жертву, а прагне грати нею, отримуючи задоволення від тотального контролю над людиною.

"Психо" — це вічна класика психологічного трилера, яка кардинально змінила сприйняття фільмів жахів. Коли глядачі чують цю назву, на думку одразу спадає знамените епізод у душі, що досі вважається одним із найстрашніших моментів в історії кіно. Альфред Гічкок зумів створити напружену атмосферу без надмірної жорстокості. Йому вдалося проникнути в глибини свідомості звичайного шанувальника жахів, впроваджуючи нові способи взаємодії з публікою, де не було потреби у виливанні крові чи показі понівечених тіл. Крім того, цей фільм став основоположником концепції несподіваної загибелі головного героя, що згодом стало характерною рисою багатьох наступних хорорів.

Цю стрічку сміливо можна вважати посібником для тих, хто прагне уникнути смерті в атмосфері фільму жахів. Ідея про те, що герої обговорюють жанр жахів і, зокрема, стратегії виживання, надає "Крику" унікальний підхід до передачі своїх меседжів глядачеві. Сценарист хитро грає з аудиторією, натякаючи на можливого вбивцю. У кожному з епізодів до самого кінця залишається загадкою, хто ж насправді є злочинцем, що приховується під маскою примарного обличчя. Додатковий жах у цій серії фільмів створює ритуал, коли кілер телефонує своїй жертві перед тим, як скоїти злочин.