Трилер, екшн або ж комедія? Кінематографічний аналіз конфлікту між Флоридою та Едмонтоном.

Ось і завершився сезон у Національній хокейній лізі. Ми отримали сиквел минулорічного хіта - продовження драми, що складалася з семи напружених епізодів.

Цього року вийшло 6 епізодів. Існує думка, що продовження завжди поступаються оригіналу. Але... фінал вийшов коротшим за часом, і все ж не можу сказати, що він був менш якісним.

Три матчі завершилися в овертаймі, з'явилися неочікувані герої, деякі ставки на зірок не виправдалися, а інші допустили критичні помилки.

Коротше кажучи, тут було все: й різанина в стилі Квентіна Тарантіно, і тривожна загадковість Девіда Лінча, й трагічна глибина Даррена Аронофскі, й магічна симетрія Веса Андерсона. А в окремих епізодах - із безглуздими вилученнями, міні-бійками та словесними дуелями між воротарями ще на розминці - здавалося, ось-ось трансляція перерветься і з'явиться постер: "Фільм знятий студією Квартал 95".

Напевно, вам цікаво було б ознайомитися з аналізом та статистичними даними. Я вважаю, що це протистояння заслуговує на більш детальне вивчення, ніж просто схвальні слова на адресу генерального менеджера Пантерз Білла Зіто (обміни Маршанда і Джонса в день дедлайну), Полу Морісу та його стилю форчеку (адже скільки голів Едмонтон пропустив після пресингу), а також усій команді "Пантер", де кожен гравець чітко виконував свої обов'язки.

Спорт і кіно, безсумнівно, здаються несумісними (якщо мова не йде про фільми, присвячені самому спорту). Проте цей незвичайний кінець варто аналізувати з нетрадиційної перспективи.

Флорида і Едмонтон подарували не протистояння, а фільм. Точніше, вже другу його частину. І під такою призмою й буде огляд від "Чемпіона" на вирішальну серію Кубку Стенлі-2025.

Передісторія Бреда ніколи не дозволяла йому вважати себе "добрим хлопцем". Його прозвали "Пацюком" завдяки вболівальникам, і це було цілком виправдано. Він став одним із найменш улюблених гравців у лізі. У Бостоні, де він провів 15 років, його обожнювали, але у фанатів інших команд він навряд чи викликав позитивні емоції. Скоріше, він ставав причиною роздратування через свої регулярні голи та провокаційні вчинки.

Тепер його почнуть цінувати і в Санрайзі, а також у багатьох інших містах, де проживають шанувальники "пантер".

37-річний ветеран показав свій диявольський шарм у фінальній серії - 6 шайб у вирішальних матчах! Більшість із них - справжній витвір мистецтва. Перехоплення, спринт, фінт, фінт, обман - і бам! Коментатор кричить: "SCOREEEEE!!!".

Деніел Дей-Льюїс в "Нафті". Роберт Де Ніро у "Таксисті". Ф. Мюррей Абрагам у "Амадеї". А також Бред Маршанд у матчах з Едмонтоном.

Всі ці персонажі - це Абсолютне Кіно.

У спортивному середовищі вже давно існує вислів: "Дисципліна перевершує талант". І успіх команди Пантерз служить ще одним доказом цієї істини.

Якщо скласти умовний Power Ranking з десяти найкращих гравців обох команд, не буде дивиною, якщо перші три позиції посядуть представники Ойлерз: Конор Макдевід, Леон Драйзайтль, Еван Бушар.

Отже, наступні сім (або навіть більше) позицій безсумнівно мають бути за гравцями з Флориди.

Можна сперечатися про позиції з 11-го по 20-те, але у головному сумнівів нема: глибина складу - ключова перевага Пантерз. І цей фінал став наочним тому доказом.

Більше того, у кожному з матчів завжди знаходився хтось, хто, окрім Маршанда, брав на себе відповідальність. Барков постійно завдавав незручностей на п'ятаку перед ворітьми суперників. Ткачак відзначався голами і не піддавався на провокації. Райнхарт виявився на висоті у ключові моменти. Сет Джонс і Аарон Лундел не лише успішно підключалися до атак, але й ефективно координували захист. Бобровський не підводив команду і не раз рятував її у критичних ситуаціях.

Хто ця Флорида? "Месники"? "Ліга Справедливості"? Чи, може, "Нестримні"? Вирішуйте самі. Але тут кожен готовий у потрібний момент стати Капітаном Америкою, Бетменом або Джоном Рембо.

Та окремо варто виділити ще одного героя цієї постановки. Сем Беннетт. Нападник, який став уособленням холоднокровності в найгарячіших моментах.

15 голів за один плейоф - це вражаюче досягнення. Протягом останніх трьох десятиліть це третій найвищий показник. І що особливо вражає, 13 з цих голів були забиті на виїзді, що стало рекордом ліги за один постсезон.

Емоції глядачів на трибунах від закинутих шайб, цей шум, крики - це супер. Воно додає драйву при перегляді хокею через дисплей ноутбука навіть за тисячі кілометрів від місця події.

Не менш привабливим є і мовчання стадіону, коли команда, що грає вдома, отримує гол. І Сем Беннетт відіграв у цьому ключову роль.

Ось ще один вражаючий приклад різноманітності Флориди. Колишній гравець Баффало почав фінальну серію не найкращим чином: у двох матчах він не заробив жодного очка і мав показник корисності "-3". Проте незабаром Райнхарт став тим несподіваним елементом, який радикально змінив розвиток подій.

У трьох наступних матчах він забивав по шайбі в кожному з них, а в ключовій зустрічі став справжнім Джокером – персонажем, який не підпорядковується правилам і логіці. Уявіть собі: покер у фіналі Кубка Стенлі!

Спочатку він скористався помилкою Евана Бушара і без жодних вагань реалізував вихід віч-на-віч. Потім вдало зловив момент під час кидка Олександра Баркова. А далі - дві ганебні шайби в порожні ворота. Ніяких інтриг. Ми всі стали свідками того, як Райнхарт розгромив свого суперника.

Він став лише шостим гравцем в історії НХЛ, який зміг здобути покер у фінальному матчі Кубка Стенлі. Раніше це досягнення здійснили Ньюсі Лалонд (Монреаль, 1918-19), Френк Фойстон (Сіетл Метрополітенс, 1918-19), Бейб Дауб (Торонто Сент-Патрікс, 1921-22), Тед Ліндсей (Детройт, 1954-55) та Моріс Рішар (Монреаль, 1956-57).

Світ не спостерігав за таким вражаючим голеадорським дійством протягом майже семи десятиліть. Браво, Семе! Овації стоячи!

Ця серія виявилася надзвичайно вражаючою. Вона переповнена подіями, драматичними моментами і емоціями. Проте, напруга могла б бути ще більшою, якби гравці Ойлерз усвідомлювали, що за їхніми спинами є захисник, готовий прийти на допомогу. Своєрідний Сол Гудман.

На жаль, не вдалося знайти цього "попутника", який міг би підстрахувати.

Стюарт Скіннер і Келвін Пікар не можуть вважати цю серію успішною. Скіннер показав прийнятний рівень гри лише в першій зустрічі. Пікар, у свою чергу, непогано виглядав у четвертій грі, коли основний воротар пропустив три шайби всього за один період.

Але якщо ти регулярно пропускаєш "у хатинку" і невдало граєш на виходах - буде біда. Особливо якщо суперником виступає команда з дисциплінованою обороною і надійний стражем воріт, що твоїм одноклубникам треба ой як пахати, щоб забивати.

Скіннер та Пікар - це справжня ахіллесова пета для Едмонтона. Саме завдяки їм усі зусилля атакувальних гравців "нафтовиків" стали безрезультатними, перетворюючи їхні зусилля на безглузду справу.

Цей культовий фільм став справжнім проривом для Метта Деймона та Бена Аффлека, а також підкреслив, що Робін Вільямс - це не лише майстер комедії, а й видатний драматичний артист.

Найвідоміша цитата картини - коротка й пронизлива: "It's not your fault".

В українських перекладах адаптували по-різному: "Це не твоя провина" або "Ти не винен".

Хоча Конор Макдевід не продемонстрував свою звичну яскравість у фінальній серії проти Флориди, як це було під час регулярного чемпіонату чи в попередніх раундах плейоф, другий поспіль провал Едмонтона в гонитві за Кубком Стенлі не можна покласти на його плечі.

У "Хрещеному батьку" поява апельсинів завжди слугувала знаком: хтось незабаром покине цей світ. Цю символіку – чи то з іронією, чи то всерйоз – пізніше перейняли й інші відомі фільми.

Отже, Корі Перрі - це справжня зірка цієї історії. Його приєднання до команди символізує одне: ви гарантовано досягнете фіналу Кубка Стенлі. Проте, здається, Кубок пройде повз вас, немов в обхід.

За останні 6 років для форварда це вже 5 фінал. І після кожного з них він міг лиш втішно сказати собі: "Я - фіналіст Кубку Стенлі". А хотілося б мовити, та що там - кричати: "Я - володар Кубку Стенлі".

Штат Флорида вважається одним із найпривабливіших напрямків для відпочинку в Північній Америці. Для Корі це стало чимось на зразок "Будинку Амітівілля", вулицею В'язів, де розташовано заклад для дорослих з "Євротура" та його славнозвісним Флюгегегайменом.

У команді Даллас Перрі спочатку зазнав поразки від Тампи, а потім знову програв тим же "блискавкам", але вже в складі Монреаля. Тепер він отримав дві поразки від Пантерз.

Не вдається завоювати перемогу – змініть команду. Мабуть, саме такі роздуми виникли у хокеїста, коли в 2021 році він став частиною Тампи. У цьому сезоні Лайтнінг не змогли здобути третій поспіль титул, поступившись трофеєм Колорадо.

Схоже, що Корі вирішив взяти на себе роль Доктора Стренджа, з його знаменитою фразою: "Дормамму, я прийшов домовитися". Вік спортсмена не безмежний. У свої 40 років Корі встановив кілька рекордів під час постсезону, але невідомо, чи матиме він ще можливість здобути кубок.

У моїй колонці я граюся з кінематографом, але тут хочеться згадати літературу. Габріель Гарсія Маркес писав: "Полковник Ауреліано Буендіа підняв тридцять два збройні повстання й програв їх усі."

Та на захист Перрі все-таки варто відзначити, що переможцем Кубку Стенлі він ставав. Відбулося це ще в 2007 році разом з Анагаймом. І взагалі, не будемо забувати, що Корі - дворазовий олімпійський чемпіон, чемпіон світу, переможець юнацького чемпіонату світу і має кілька індивідуальних нагород. Всім би таку кар'єру.

Він є персонажем, що належить до трагічного артхаусу, а не до голлівудської історії з щасливим фіналом.

Едмонтон - культова франшиза зі своїми падіннями і золотими роками. За перші 30 років (1979-2009) організація змінила 9 наставників. Рівно стільки ж (щоправда, Дейв Тіппет і Джей Вудкрофт робили по два заходи, тому формально тренерів було 7) головних тренерів було й до призначення Кноблауха в 2023 році.

Дехто не зміг реалізувати можливості молодого покоління. Інші не використали всі резерви своїх видатних підопічних. Саме в цьому контексті несподівано свій шанс отримав Кріс Кноблаух.

Але у світі спорту пам'ятають не тих, хто дав новий імпульс колективу, а тих, хто вигравав. Заслужено, не заслужено, випадково, за допомогою суддів - то вже другорядне.

У міжсезоння навряд чи хтось у фронт-офісі "нафтовиків" наважиться миттєво попрощатися з тренером, який двічі вивів команду до фіналу. Та вже тепер Кноблаух має усвідомити, що час летить, а прайм Макдевіда й Драйзайтля - не вічний.

Як зазначав Ернест Гемінгуей: "Ніколи не запитуй, для кого дзвонить дзвін, адже він може дзвонити саме для тебе".

Чи зможе Едмонтон потрапити до фіналу вже втретє підряд? Це цілком можливий сценарій. Чи очолить цю команду Кноблаух? Справжня інтрига, що нагадує трилер.

Час покаже, ким є Ойлерз: чи він Роккі Бальбоа, що підводиться після падінь і прагне до тріумфу, чи ж Енекін Скайвокер, який розвалився морально й фізично під тягарем невдач і страху.

Цінуйте хокей на найвищому рівні. Насолоджуйтеся якісним кіном. Обидва ці світи - справжня краса.