Тріумф жахів та російська бездарність: хто став лауреатами "Оскарів"

Увечері в Лос-Анджелесі відбулося 98-ме вручення премій Американської кіноакадемії, відомих як "Оскар". Цього року церемонія пройшла без значних сюрпризів. На жаль, поява чергового "гідного росіянина" також не стала несподіванкою.

Горор "Грішники" від Раяна Куглера встановив рекорд за кількістю номінацій, отримавши 16 відзнак, що є не лише досягненням року, а й найвищим показником в історії нагороди. На другій позиції опинився Пол Томас Андерсон з сатиричним твором "Одна битва за іншою", який отримав 13 номінацій. Три фільми – "Марті Супрім. Геній комбінацій" від Джоша Сафді, "Франкенштейн" від Гільєрмо Дель Торо та "Сентиментальна цінність" Йоакіма Трієра – здобули по дев'ять відзнак, тоді як байопік про Вільяма Шекспіра "Гамнет" від Хлої Чжао отримав вісім номінацій.

Тріумф "Однієї битви за іншою - шість статуеток, у тому числі за найкращий фільм, режисуру, адаптований сценарій, чоловічу роль другого плану (Шон Пенн) - був передбачуваний, судячи з потоку позитивних рецензій та перемог у інших преміях.

Також очікувалося, що "Грішники" отримає чотири нагороди: за найкращий сценарій, найкращу чоловічу роль (Майкл Б. Джордан), найкращу музику (Людвіг Йоранссон) та найкращу операторську роботу (Отем Дюран Аркапоу — перша жінка, яка отримала цю нагороду). Візуально вражаючий "Франкенштейн" здобув три нагороди в технічних категоріях: за найкращий грим і зачіски, за найкращі костюми та за найкращу художню постановку. Джессі Баклі з "Гамнета" очікувано була визнана найкращою актрисою у своїй категорії. Психологічна драма норвезького режисера Йоакіма Трієра "Сентиментальна цінність" отримала "Оскар" за найкращий міжнародний фільм, а анімаційний хіт "Кейпоп-мисливиці на демонів" отримав нагороди за найкращу повнометражну анімацію та найкращу пісню. Незважаючи на широку популярність Тімоті Шаламе в ролі зірки пінг-понгу у "Марті Супрім. Геній комбінацій", фільм залишився без нагород.

"Одна битва за іншою" є вільною адаптацією сатиричного роману Томаса Пінчона "Винокрай". Головний персонаж, колишній радикал Пет (Леонардо Ді Капріо), разом зі своєю дружиною Перфідією (Теяна Тейлор) входить до підпільної організації "Франція 75", де веде партизанську боротьбу проти уряду США. Після зради Перфідії та краху підпілля, Пет змінює ім'я на Боб і намагається побудувати спокійне життя з донькою Шарлін (Чейз Інфініті). Однак полковник Стівен Джей Локджо (Шон Пенн), у якого з Петром та Шарлін є незакриті політичні й особисті рахунки, не збирається забувати минуле.

У підсумку, це, безперечно, справжня феєрія: до сексуальних ліворадикалів і ліворадикалок варто додати таємну нацистську організацію шанувальників Санта-Клауса під назвою "Різдвяні авантюристи", жіночий монастир революційних черниць та надзвичайно яскравого Бенісіо дель Торо в ролі інструктора з карате на ім'я сенсей Карлос. Тут порушено всі актуальні теми: свавілля щодо мігрантів, державна тиранія, самодурство силових структур, підйом ультраправих, патріархальне насильство, жіноча емансипація. Найголовніше, що "Одна битва за іншою" є фільмом, який вражає, захоплює і залишається людяним.

Інша справа, що це виглядає дещо як визнання, яке запізнилося, адже Пол Томас Андерсон створив значно більш впливові роботи, які вже стали еталонами світового кінематографа, такі як "Нафта" (2007) або "Майстер" (2012). Ці фільми, на жаль, були проігноровані Кіноакадемією: за "Нафту" Оскар отримав Деніел Дей-Льюіс і оператор, а "Майстер" лише отримав номінації за акторську гру, без жодної нагороди за режисуру чи найкращий фільм. Проте, здається, краще пізно, ніж ніколи.

Безумовно, справжнім героєм вечора став Раян Куглер. Він розпочав свій шлях як незалежний режисер, здобувши престижну нагороду за найкращий дебют у секції "Особливий погляд" на Канському кінофестивалі 2013 року за свою малобюджетну драму "Станція "Фрутвейл"". Після цього він став найманим режисером, знімаючи комерційні проєкти, такі як "Крід: Спадщина Роккі" (2015) та "Чорна пантера" (2018). "Грішники" – це його перший фільм, що можна вважати авторським, за довгий час.

І, вочевидь, Куглер вирішив самовиразитись по максимуму: поєднав горор, психологічну драму і соціальний трилер, наповнивши цю жанрову конструкцію вампірами, Ку-клукс-кланом, стріляниною, потоками крови й неймовірними класичними блюзами. Публіці сподобалося: бюджет окупився чотирикратно. З "Оскарами" буде повторний прокат і ще вищі прибутки. Цей фільм явно не є проривом у кіноіндустрії. Але в сьогоднішній Америці - до біса злободенний.

Цьогорічна церемонія "Оскар" виявила цікаву тенденцію, адже серед переможців опинилися два фільми з елементами жахів. Окрім, звичайно ж, "Франкенштейна", варто згадати й "Зброю" (режисер Зак Креггер) — дивовижну комбінацію комедії та жахів, яка розповідає про зникнення дітей та криваву вакханалію в невеликому американському містечку. Важливо зазначити, що премію за найкращу жіночу роль другого плану отримала Емі Медіган, яка, після 40 років з моменту своєї першої номінації, втілила образ тітки Гледіс — ексцентричної старенької, насправді жахливої відьми, що стала джерелом усіх цих жахіть.

Отже, ми стаємо свідками історичного моменту: жанр хорору, раніше вважався малозначним і другорядним, тепер визнається і приймається на найвищому рівні.

Звісно, найбільше в Україні обговорюють результати голосування в категорії "Найкращий повнометражний документальний фільм". Варто нагадати, що стрічка Мстислава Чернова "2000 метрів до Андріївки" у номінацію не потрапила. Натомість приз присудили "Містеру Ніхто проти Путіна" (Данія-Чехія) співрежисерів Девіда Боренштейна й росіянина Павла Таланкіна. Останній - так само головний герой картини. Він працював учителем і відеографом у початковій школі в російському місті Карабаш, і серед іншого, мав обовʼязок документувати пропагандистські заходи. Зрештою він, попередньо встановивши контакт з данськими кінематографістами, він тікає з країни, прихопивши весь матеріал.

Серед критиків, що вже бачили фільм, виникають серйозні сумніви щодо достовірності й етичності зйомок. Таланкін з певного моменту знав, що знімає саме для фільму - але про це не знали ті, хто потрапляв у кадр. Ще неясно, хто фільмував самого Таланкіна (бо багато сцен явно знято другим оператором), чи в безпеці зараз ця людина.

Це не просто риторичні запитання. Таланкін яскраво підтвердив свою репутацію "гідних росіян", які повністю байдужі до страждань України, що вже пʼять років терпить муки від їхнього уряду. Він вийшов на сцену за нагородою і промовив: "Заради нашого майбутнього, заради дітей – покладіть край усім війнам. Зараз".

Відразу виникло бажання вигукнути: "Сором американським військовим" або щось у цьому дусі.

У підсумку, до короткого списку "Оскара" потрапило п'ять фільмів, які або стосуються України, або були зняті українцями. Серед них одна стрічка отримала номінацію в категорії "найкращий короткометражний документальний фільм": "Озброєний лише камерою: Життя і смерть Брента Рено" (співрежисери Крейг Рено та Хуан Арредондо, США). Брент Рено і Хуан Арредондо, будучи журналістами, вирушили до Ірпеня на початку повномасштабного вторгнення, щоб задокументувати шлях біженців, які втікали з міста. Їхній автомобіль був обстріляний російськими військами з близької відстані. Брент загинув на місці трагедії. Стрічка "Озброєного лише камерою" була створена його братом Крейгом разом із Хуаном, який зміг вижити в цьому жахливому інциденті.

Один фільм в одній номінації.