"У костюмах гуцулів можна знайти безліч символів захисту", -- зазначила колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк.

Роботи Людмили Івковської, які є справжніми раритетами, постають як невичерпне джерело для вивчення стародавніх гуцульських традицій та звичаїв, -- зазначає Людмила Карпінська-Романюк. -- Художниця, яка створює яскраві, емоційно насичені образи, пронизані національним колоритом, Людмила Івковська (Розенталь) народилася в 1904 році в Києві у родині живописця Семена Івковського. Вона здобула професійну освіту в Київському художньому інституті (тепер це Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). З 1937 року Івковська працювала в Українській спілці художньо-промислових організацій, а з 1949 року продовжила свою кар’єру в центральній художньо-експериментальній лабораторії Укрхудожпрому. З 1939 року її твори регулярно експонувалися на багатьох виставках. У її творчому доробку можна знайти декоративні вази, посуд, тарелі, пласти та скульптури малих форм. Багато робіт Людмили Івковської зберігаються у Національному музеї декоративного мистецтва України. Її скульптурні композиції "Гуцулка і гуцул" та "Побачення" вражають лаконічністю, оригінальним стилем і різноманіттям сюжетів. Особливу увагу привертає краса її одягу.

Absolutely!

Однією з найбільш виразних і самобутніх частин жіночого українського костюма, що зображаються в малюнках гуцулок, є плахта, яка гармонійно поєднується з іншими елементами традиційного вбрання, такими як вишита сорочка, корсет, фартух-запаска, пояс та різноманітні прикраси.

У своїх сюжетах про гуцулів Людмила Івківська майстерно продемонструвала красу гуцульського костюма, який є справжнім витвором мистецтва, -- зазначає Людмила Карпінська-Романюк. -- Цей одяг прикрашений вишивкою, а тканини насичені орнаментами. У декоруванні гуцульського вбрання присутні численні знаки-обереги.

-- Тут є знаки сонця, вічності, захисту...

-- Так. Плахта -- це не лише функціональний предмет гардероба, але й витвір мистецтва, в якому проявилися естетичні смаки, вірування та світогляд народу. Вона стала джерелом натхнення для українських фарфористів Віктора Ковальчука, Петра Щербоноса, Клавдії Гапонюк, Алли Хитько в оздобленні посудних форм. Сервізи з орнаментами плахти та вишиванки невипадково дарувались та даруються на весілля. У них закодовані побажання щасливої долі, кохання, міцної родини, здоров'я, довголіття.

-- У наш час таке вбрання стає популярним елементом сучасного етностилю. І сьогодні українські дизайнери створюють плахти з вишитими орнаментами, тасьмою, мережками... Дуже ефектний вигляд плахта має у поєднанні з вишиванкою. А якщо ще додати яскраві намиста, образ заграє неймовірними фарбами.

Історія плахти налічує багато століть. Незшитий поясний одяг був відомий у численних культурах, проте саме українці надали плахті унікального вигляду та значення. Сам термін "плахта" в перекладі означає "шматок тканини". У минулі епохи плахтою називали будь-який прямокутний відріз матеріалу, але з часом це слово стало асоціюватися виключно з жіночим поясним одягом. Протягом віків плахта зазнавала еволюції, але її основна ідентичність залишалася незмінною. Найбільшого розвитку цей елемент гардеробу досяг у добу козаччини, коли жіночі наряди вражали своєю розкішшю. Жінки з заможних родин носили плахти, виготовлені з шовку і оздоблені золотими та срібними вишивками. Плахта вирізнялася яскравими картатими візерунками, створеними з різнокольорових ниток, а колір і малюнок залежали від регіональних традицій. Найбільш популярними були кольори червоного, синього, зеленого та жовтого відтінків. Орнаменти складалися з геометричних форм — квадратів, ромбів, трикутників, зірочок тощо. Чим складнішим був візерунок, тим більше сенсу він в себе втілював.

Прекрасні традиції часто сприймаються як спадщина, що належить до давніх часів. Однак гуцульське народне мистецтво виготовлення одягу та аксесуарів продовжує існувати і розвиватися в наш час. Ці традиції залишаються безмежним джерелом творчого натхнення.

Які митці ще вміли відобразити чарівність гуцульського вбрання?

Яскраво та виразно представила львівська скульпторка Софія Караффа-Корбут у своїй композиції "Гуцул та гуцулка". Кольори, що використовуються в одязі героїв, вражають своєю чистотою та яскравістю: червоний, коричневий, зелений і бежевий. Високий смак і художній чуття проявляються також у вдалій комбінації геометричних і рослинних орнаментів, а також у їхньому розташуванні на вбранні. Адже, хоча елементи орнаменту є частиною традиції, їх композиційне оформлення є результатом творчої уяви майстрів.

Дуже чудово!

Вражаюча творча робота "Коломийка" талановитої української художниці Ольги Рапай. У гуцульській вишивці одяг яскраво відображає всі традиційні елементи стилю. Стародавні геометричні візерунки вражають своєю красою і можуть захоплювати погляд безкінечно.

Запрошуємо шанувальників порцеляни з "ФАКТІВ" відвідати перший в Україні Музей фарфорових фігур ShvetsMuseum. Тут ви зможете насолодитися найкращими експонатами світових фарфорових мануфактур. Особливу увагу привертає зал українського фарфору, де представлені численні унікальні твори майстрів-фарфористів нашої країни. Ця захоплююча подорож у світ порцеляни подарує вам безліч позитивних вражень і залишиться в пам'яті назавжди!

Раніше колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк розповідала "ФАКТАМ" про серію фарфорових скульптур, натхненних українськими прислів'ями та приказками.

Зображення з колекції Людмили Карпінської-Романюк.