У Києві пройшла акція під назвою "Порожні стільці", яка була організована на підтримку журналістів та правозахисників, що перебувають у в'язниці.

Порожні стільці, невідомі імена і тисячі історій, які чекають на висвітлення. Одночасно в декількох містах України та світу сьогодні відбулася акція на підтримку цивільних полонених: це українські журналісти, митці, письменники та правозахисники, які перебувають за російськими ґратами. Кожен стілець - це чиєсь життя, чиясь родина і чиєсь незаповнене місце вдома. Кого чекають вдома і за кого продовжують боротися - дивіться далі.

На відеозаписі можна побачити кримського художника Богдана Зізу. У травні 2022 року він висловив свій протест, обливаючи будівлю окупаційної адміністрації в Євпаторії синьо-жовтою фарбою. Після цього Богдана затримали представники російських силових структур. Митця піддавали катуванням, а згодом винесли йому вирок. Його сестра Олександра розповідає, що вже кілька років активно бореться за звільнення свого брата.

Олександра Баркова, сестра засудженого художника Богдана Зізи:

У результаті присудили 15 років суворого режиму за чотирма статтями про тероризм, але, як пише мій брат нещодавно в листах, якщо повернути час назад, він нічого не змінював, тому що для нього було важливо показати свій спротив так наодинці. Він був дуже вражений подіями, які ми побачили після Бучі та Ірпеня, іншого варіанту для себе не розглядав.

Акція "Порожні стільці" проходить в Україні з 2018 року. Кожен стілець символізує окрему історію. На їх спинках можна побачити імена українських журналістів, письменників, митців і правозахисників. Деякі з них позначені табличками з написом "Ім'я невідоме", адже точну кількість викрадених і зниклих осіб в Україні досі неможливо визначити. Як зазначає Олександра, такі заходи значно підтримують моральний дух ув'язнених.

Олександра Баркова, сестра засудженого художника Богдана Зізи:

Я передавала Богдану теж про цю акцію, він вражений теж, тому що це дійсно дуже класно підсвічує те, чим є ця проблема ув'язнених цивільних в'язнів. Насправді стільців тут повинно було бути набагато більше 20.

Про те, що означає бути в російській неволі, учасникам акції розповідає і той, хто відчув це на собі. Журналіст та правозахисник Максим Буткевич став на захист України у перший день великої війни, а в червні 2022 року потрапив у полон на Луганщині. Російський суд засудив його до 13 років колонії суворого режиму. На волю чоловік вийшов у жовтні 2024 року під час обміну. Буткевич пояснює: для окупантів українські медійники - особлива мішень.

Максим Буткевич, журналіст, правозахисник, звільнений з російського полону:

Російська репресивна система прагне затиснути голоси людей, змушуючи їх замовчувати та не ділитися правдою про реальні події. Це означає, що необхідно передати всю владу на розповсюдження інформації у руки російської пропаганди.

Акція була організована на честь Міжнародного дня ув'язненого письменника, що відзначається 15 листопада. Однак цього разу акцент робиться не лише на літературі. Згідно з інформацією Міністерства культури, 21 представник культурної сфери наразі перебуває в російському полоні, а ще 111 осіб вважаються зниклими безвісти. Важливо зазначити, що ці дані не є вичерпними, оскільки не охоплюють усіх митців, які працюють у незалежному секторі. Організатори підкреслюють, що підтримка бранців може виражатися не лише через суспільний інтерес – написання листів також є важливим кроком. Адже міжнародна увага до конкретної особи може суттєво вплинути на умови її утримання.

Анастасія Головненко, співорганізаторка, координаторка адвокатських компаній центру громадянських свобод:

Існує ініціатива, яку підтримує представництво президента України в Криму, що носить назву "Листи до вільного Криму". Ця кампанія реалізується не лише в Україні, а й за її межами, під час різноманітних подій, таких як кінофестивалі та книжкові ярмарки. Усі охочі мають можливість написати листи кримським політв'язням. Важливо зазначити, що звільнені політв'язні, які потрапили до України, розповідали про те, що коли ув'язнені в російських тюрмах отримували листи з-за кордону, це позитивно впливало на їхнє ставлення до них. Вони ставали менш жорстокими і частіше проявляли людяність, оскільки усвідомлювали, що міжнародна спільнота стежить за їхньою долею, а це могло призвести до відповідальності за їхні дії.

Сьогодні ці стільці залишаються безлюдними. Проте за кожним із них приховані особистості, яких чекають удома. Їхні близькі продовжують писати листи, обговорювати долю полонених, інформувати світ про їхнє становище та вимагати їх звільнення. І поки хоча б одне ім'я залишається за ґратами, ця інсталяція буде нагадувати: про в'язнів не забули. Боротьба за повернення кожного з них триває невпинно.

Інші публікації

У тренді

forcenews

Використання будь-яких матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на данний сайт.

© Force-news - Сила інформації. All Rights Reserved.