У Львові ветеран, незважаючи на свої поранення, займається створенням картин на плитах OSB.

Картини на OSB-плитах та малювання, незважаючи на паралізовану руку. Ветеран з Львова Іван Гаврилко, який ніколи не вважав себе художником, відкрив для себе призначення свого життя. Три поранення лише за 2022 рік суттєво позначилися на його творчому процесі. Про це детальніше розповість Роман Гаврилів.

Уже третій рік ця квартира радше нагадує галерею, а не житло. Її власник, Іван Гаврилко, на художника не вчився. Але малює портрети знайомих. І їм навіть позувати не треба.

Ну, в загальному, я беру зображення з Facebook. Якщо я натрапляю на фото, яке мені до душі, то намагаюся його змалювати.

Іван - колишній морський піхотинець. До цього він працював геологом, займаючись інспекцією родовищ. Брав участь у подіях на Майдані, а після анексії Криму та захоплення частини Донбасу вирішив приєднатися до армії.

Іван Гаврилко, солдат Збройних Сил України:

Найбільше мене вразило падіння "Боїнга" в Видовому: навколо розкидані дитячі іграшки, уламки, тіла, а також мавпи, які стрибають і веселяться з автоматами. Це стало останньою краплею.

Іван, який брав участь в АТО, розташовувався під Мар'їнкою та Пісками. У 2015 році він повернувся до мирного життя, проте усвідомлював, що нове вторгнення неминуче. Тому, незадовго до початку повномасштабної війни, він уклав контракт резервіста в морській піхоті.

Іван Гаврилко, солдат Збройних Сил України:

Я витратив чимало часу на студентському житті, займаючись козацькою чайкою "Спас". Брав участь у її будівництві, а також у різноманітних морських експедиціях. Можливо, морський піхотинець є певним втіленням козака-чорноморця: він також вирушає в походи, висаджується з човна та бере участь у штурмах.

З самого початку масштабної війни Іван опинився в Донеччині. У березні 2022 року він разом із товаришами по зброї боровся, проте потрапив у оточення. Лише завдяки випадковості їм вдалося дістатися до своїх, до Євгенівки.

Іван Гаврилко, солдат Збройних Сил України:

Метрів за сто звідкись з'являються солдати. У цей момент мені стало дуже страшно. Незалежно від того, свої чи чужі, почнеш різкі рухи робити: смикатись, тікати - тебе і свої застрелять. Перегукнулись, ми вийшли - і я ще так з мужиками не обіймався, як тоді.

Євгенівку росіяни намагались оточити з трьох боків. Згодом пережите там Іван зобразить на полотні.

Ось це одна з перших... Її назва - "Флешбек. Євгенівка".

Тоді Іван отримав своє перше поранення в плечі.

Іван Гаврилко, солдат Збройних Сил України:

Отака дирка була просто. Це влетів шматок, уламок снаряду, він був гарячий і він запік - кровотечі не було.

Воїн відновився. І в травні повернувся боронити Авдіївку. Та за два місяці друге поранення. Тоді й народилося нове захоплення.

Іван Гаврилко, солдат Збройних Сил України:

Я прогулювався Львовом, насолоджуючись двомісячною відпусткою через отримане поранення. Під час своїх мандрів натрапив на магазин, що спеціалізується на художніх матеріалах. Віддав близько 4 тисяч гривень за розкладний мольберт, кілька альбомів та палітру. Спочатку мої роботи були досить примітивними, я просто наносив фарби на полотно. Проте це приносило мені задоволення. Я навіть жартував, що моя техніка називається "ср*в-мазав".

А на наступній ротації про творчість Івана дізналися і побратими.

Іван Гаврилко, солдат Збройних Сил України:

Я прихопив із собою фарби, і ми закривали вікна OSB-плитами. Чомусь мені спало на думку, що на цій плиті потрібно щось зобразити. Я створив невеличкий малюнок: макове поле під сонцем, яке або сходить, або заходить. Стоїш із цигаркою в руці та малюєш. Це була моя перша виставка, розташована на закритих віконних рамах.

Через кілька днів сталося ще одне серйозне поранення. Нога була під загрозою ампутації. Проте, завдяки зусиллям хірурга на медичному пункті, вдалося уникнути цього.

Іван Гаврилко, солдат Збройних Сил України:

Якщо він перегляне цю історію і в нього все добре, я хочу висловити свою вдячність, адже це врятувало мою ногу. Госпітальєри, які доправляли мене до стабілізаційного пункту, ставилися до ситуації досить скептично. Я запитав про стан ноги: "Ну, друже, напевно, не все гаразд".

Військового направили до Франції для проходження лікування. Художник-ветеран не мав змоги рухати правою рукою, проте продовжував творити.

Іван Гаврилко, солдат Збройних Сил України:

Одна моя знайома запитала: "Що тобі привезти?" Я кажу: "Я хочу фарби акрилові, альбом і пензлі".

Коли Іван прийшов додому, його друзі влаштували виставку.

Іван Гаврилко, солдат Збройних Сил України:

Спочатку я використовував пензель для малювання, але згодом почав помічати деталі навколо себе і виділяти їх. З часом я вирішив усвідомлено створювати свої роботи. Віддав перевагу простому олівцю та вугіллю.

Через свої твори мистецтва автор прагне спонукати інших ветеранів, які завершили службу, віднайти своє місце в житті.

Іван Гаврилко, солдат Збройних Сил України:

Мені повідомили, що це традиційна форма арттерапії. Але я сам до цього дійшов. Коли в 2014-2015 роках мені говорили про такі речі, я думав: "Яка арттерапія? Що за безглуздя? Як це працює?" Мені і так було нормально. Найбільше, що може трапитися з ветераном з інвалідністю після всього пережитого, це потрапити в залежність, це справжнє дно. Це як смерть.

Іван продовжує свою службу, тепер працюючи в рекрутинговому центрі. Він намагається жити повноцінно: минулого року йому вдалося перетнути Атлантичний океан на човні, і він прагне повторити цей досвід. Найголовніше, що він знайшов заняття, яке приносить йому задоволення та спокій.