У мережі з'явилися колоритні фотографії Сорочинського ярмарку 70-х років.

Сорочинський ярмарок у селі Великі Сорочинці на Полтавщині є яскравим символом української культурної спадщини, відомим не лише в Україні, але й за її межами. Щорічно тисячі гостей приїжджають сюди, щоб зануритися в атмосферу народних звичаїв, насолодитися смаками української кухні та придбати унікальні вироби місцевих ремісників.

Навіть у часи СРСР, у 1970-х роках ця подія набувала ознак масового культурно заходу, що виходив далеко за межі сільського формату. У мережі оприлюднили історичні фото.

Перші згадки про Сорочинський ярмарок датуються XVIII століттям. Завдяки вигідному розташуванню Великих Сорочинців на перетині торговельних шляхів він швидко здобув популярність серед купців та ремісників. Особливого розголосу ярмарку надала й література - саме Микола Гоголь увічнив його у повісті "Сорочинський ярмарок" зі збірки "Вечори на хуторі біля Диканьки".

З встановленням радянської влади ярмарки перестали існувати — вільну торгівлю було скасовано, а всі торгові операції перейшли під контроль кооперативів та державних магазинів.

Відродження ярмарку розпочалося ще у 1966 році. На цей захід з'їжджалися виробники, підприємці та майстри не лише з Полтавської області, але й з усієї України та навіть з інших країн.

У 1970-х роках, незважаючи на те, що ярмарковий майдан являв собою просто поле без жодної інфраструктури, сюди з’їжджалися люди в пошуках дефіцитних товарів, одягу та різних побутових речей. Для багатьох це була унікальна можливість не лише придбати щось цікаве, а й відчути дух української культури.

Сучасний Сорочинський ярмарок перетворився на справжнє культурне свято. Щороку наприкінці серпня на площі понад 16 гектарів збираються сотні майстрів, виконавців і тисячі гостей. Тут можна побачити виставки народних ремесел, театралізовані вистави, фольклорні концерти й відчути атмосферу свята під відкритим небом.

Історичні фото 1970-х нагадують нам, що навіть у часи, коли в країні панував дефіцит і контроль держави, українці прагнули зберігати й відроджувати свої традиції.

Раніше OBOZ.UA розповідав, яким був Кривий Ріг у минулому столітті.