В інтернеті опублікували рідкісне зображення львівського вокзалу кінця 1800-х років.

Головний залізничний вокзал Львова, який місцеві жителі називають "Двірець", є не просто транспортним вузлом, а справжньою архітектурною та історичною пам'яткою. Сучасна будівля, зведена у 1904 році, вважалася однією з найсучасніших в Європі на момент відкриття.

Вокзал розташований на південний захід від центру міста і займає важливе місце у структурі Львівської залізниці. Він обслуговує поїзди далекого, місцевого та приміського сполучення, будучи ключовою артерією для мільйонів пасажирів.

Його вражаючий фасад та металево-скляний дебаркадер відображають багатий спадок та технологічну майстерність епохи. Цей вокзал, що став свідком значних історичних моментів, досі залишається однією з ключових вхідних точок міста.

Не так давно в інтернеті з'явилося рідкісне історичне зображення, яке справило враження на шанувальників львівської спадщини. На фото зображено первісний Головний залізничний вокзал Львова, що існував лише до 1900 року.

Історія львівської залізниці розпочалася в 1841 році, коли австрійський уряд затвердив амбітну програму розвитку залізничного транспорту. Цей проект передбачав створення залізничних колій у Королівстві Галичини та Волині, а лінія, яка сполучала Відень з Львовом, мала бути завершена до кінця 1863 року. Значним моментом стало отримання цісарсько-королівським Привілейованим товариством Галицьких залізниць імені Карла Людвіга права на будівництво вокзалу в 1858 році. Місце для цього проекту обрали на болотистому узгір'ї, де, після великих зусиль, згодом з'явилася перша будівля вокзалу.

Відкриття вокзалу, яке відбулося одночасно з запуском Галицької залізниці імені Карла Людвіга на ділянці Перемишль -- Львів, стало справжньою подією 4 листопада 1861 року. Ця дата ознаменувала початок залізничного руху на теренах сучасної України. Перший потяг, що прибув о 14:30, складався з паротяга "Ярослав", двох пасажирських вагонів та чотирьох платформ. Вже за кілька тижнів, 24 листопада, дирекція залізниці отримала дозвіл на регулярне сполучення зі Львова до Відня та Кракова, що відкрило нові економічні та соціальні можливості.

Перша споруда вокзалу, за свідченнями, мала значні розміри, досягаючи 70 сажнів у довжину та 10 сажнів у ширину. У приміщенні містилися зали очікування для всіх класів пасажирів, ресторан, кав'ярня, технічні контори, поліція, багажне відділення та поштове відділення. Поруч були розташовані додаткові павільйони для службовців, вагонне депо, казарми для робітників, а також ремонтні майстерні та склади. У ті часи персонал вокзалу налічував 38 осіб, включаючи начальника, службовців, наглядачів і лікаря. Згодом залізниця, що постійно розвивалася, з'єднала Львів із Чернівцями (1866), Бродами та кордоном російської імперії (1869), а також з Тернополем і Підволочиськом (1881).

У 1892 році залізниця перейшла у державну власність, що суттєво прискорило приплив інвестицій та будівництво нових ліній. Зі зростанням пасажиропотоку стало очевидним, що перша будівля вже не справляється з навантаженням, і постало питання про будівництво нового, більшого вокзалу. У 1899 році було затверджено проєкт архітектора Владислава Садловського, розроблений на основі матеріалів директора залізниці Людвіка Вежбицького.

Будівництво нової будівлі розпочалося в 1902 році на місці старого вокзалу, а реалізацію проекту довірили відомим місцевим компаніям. Урочисте відкриття відбулося 26 березня 1904 року, і новий вокзал швидко став одним з найсучасніших у Європі. Його фасад прикрасили символічні скульптури, створені Антоном Попелем і Петром Війтовичем, які відображали теми залізниці, торгівлі, промисловості та Львова. Центральний вестибюль вражав розкішним вітражем "Архангел Михаїл", що відкривав панорамний вид на місто.

На жаль, вокзал пережив декілька руйнівних етапів у своїй історії. У червні 1915 року він був підпалений російськими військами під час їхнього відступу, а пізніше, під час польсько-української війни 1918-1919 років, зазнав серйозних ушкоджень, втративши свої первісні інтер'єри та центральний портал. Відновлення, яке очолив архітектор Генрик Заремба, вдалося завершити лише в 1930 році. Проте, Друга світова війна завдала ще більших ушкоджень, і повна реконструкція, що тривала довгі роки, була завершена лише в 1957 році.

Сьогодні Львівський вокзал виконує роль важливого транспортного центру з сучасною інфраструктурою, що включає 5 платформ, 8 колій та великий металево-скляний дебаркадер. У 2003 році будівля зазнала великої реставрації до свого століття. Її стійкість і стратегічне значення особливо виявилися у 2022 році, коли вокзал став важливим гуманітарним хабом, обслуговуючи до 130 тисяч пасажирів щодня в найскладніші часи повномасштабного вторгнення.

OBOZ.UA також запрошує своїх читачів ознайомитися з архівними фотографіями Львова 40-х років.