На екранах з’явився новий фільм Крістофа Оноре під назвою "Мій Марчелло".

К'яра Мастроянні біля фонтану Треві

У прокат вийшов фільм Крістофа Оноре, світова прем'єра якого відбулась в основному конкурсі Каннського кінофестивалю.

Головні ролі у картині зіграли Катрін Деньов ("Денна красуня", "Індокитай", "8 жінок"), К'яра Мастроянні ("Усі пісні лише про кохання", "Ніде"), Фабріс Лукіні ("Ночі повного місяця"), Мельвіль Пупо ("Мій злочин", "І все ж Лоранс"), Ніколь Ґарсія ("Люпен"). Цікаво, що уві ці зірки французького кіно постали у ролях самих себе. Але якщо глядач сподівається на документальне кіно, то він помиляється. Хоча вони і дозволяють зазирнути у своє приватне життя. Проте у досить дивний спосіб.

Одного разу актрисі К'ярі Мастроянні спало на думку, що вона є своєю батьком Марчелло. Вона одягла його костюм, спілкується виключно італійською, плесається у фонтані Треві та вимагає, щоб усі називали її його іменем.

К'яра Мастроянні, безсумнівно, славиться своєю вражаючою подібністю до свого батька — легенди кінематографу, альтер его самого Федеріко Фелліні, Марчело Мастроянні, який пішов з життя у 1996 році. Одного разу, заглянувши в дзеркало, вона помічає, як її обличчя поступово набуває рис батька, і ця трансформація виявляється не такою вже й суттєвою.

К'яра відчуває, що її батько не залишає її в спокої, і ділиться своїми переживаннями з матір'ю, Катрін Деньов, скаржачись на своє обличчя, яке порівнюють з "Марчелло". У цій стрічці Катрін постає не як зірка, а як дбайлива мати, яка намагається заспокоїти доньку, запевняючи, що її обличчя абсолютно не схоже на батькове. Чи справді Деньов вірить у ці слова і в реальному житті?

Сцена з кінострічки "Мій Марчелло"

У стрічці присутні численні алюзії не лише на родинну міфологію Мастроянні-Деньов, але й на історію європейського кінематографу. Однак глядачі, які змогли глибоко зануритися в цю міфологію, могли відчути певну плутанину.

На зйомках режисерка Ніколь Гарсіа просить К'яру "зіграти, щоб було більше Марчелло, але менше Катрін". І К'яру шкода. 51-річна акторка весь час є віддзеркаленням своїх геніальних батьків. Тож сенс історії полягає не лише в тому, що К'яра схожа на свого тата, а й у тому, що вона завжди перебувала в жахливому становищі бути дитиною двох екранних божеств навіть попри те, що її власна кар'єра склалась вдало.

Цікаво, що екс-чоловіки К'яри, актор Мелвіл Пупо та музикант Бенджамен Біоле, вельми незадоволені новим образом своєї колишньої партнерки. Тим часом, зірка французького кінематографа Фабріс Лукіні з великим задоволенням приймає участь у цій новій пригоді.

Легкий і поетичний, цей чуттєвий фільм дбайливо досліджує складні аспекти. Крістоф Оноре, з притаманною йому грацією, дотепністю та майстерністю у передачі тонких емоційних відтінків, виводить події на межу абсурду.

Стрічка розпочинається з кумедного моменту (вибачте за можливий спойлер), де К'яра, граючи саму себе, з’являється у фонтані, натякаючи на сцену з "Солодкого життя" Фелліні, в якій Марчелло грав ключову роль. Пізніше, вже в образі батька, вона занурюється у фонтан Треві, що, звісно ж, призводить до її затримання в поліцейському відділку.

Цей фільм присвячений кінематографу, його легендам та їх безсмертному впливу. Це історія про сімейні зв'язки, дружбу, ніжність та справжню любов.

Ця картина залишила після себе безліч різноманітних емоцій. Однак, безсумнівно, вона підійде справжнім шанувальникам кіно.