"Я не перебуваю в Швеції під час відрядження, а знаходжусь в Україні", – прокоментував директор Музею історії України звинувачення щодо виїзду за межі країни.

Федір Андрощук підкреслив, що він є громадянином Швеції, де постійно проживає вже близько 25 років.

Директора Національного музею історії України Федора Андрощука запідозрили у тому, що він залишив країну у відрядженні та не повернувся. З цими звинуваченнями виступила народна депутатка Соломія Бобровська.

"До слова, термін відрядження завершився 20 вересня. Судячи з усього, скористався за призначенням своїми іншими громадянствами (те, чому вони в нього взагалі є - це інше питання), відбув у відрядження в Італію та Швецію, і згідно з відповіддю на моє депутатське звернення, загубився на відкритті виставки у Литві", - йдеться у дописі Бобровської.

Депутатка також висловила свої зауваження міністру культури Миколі Точицькому, зазначивши, що Андрощук все ще займає посаду директора.

У коментарі "УП.Культура" Федір Андрощук дав пояснення, на яких підставах перебуває за кордоном та про виконання обов'язків директора музею. А також зауважив, що три місяці тому подав заяву про звільнення тоді ще в.о міністра культури Ростиславу Карандєєву.

"Я маю шведське громадянство і вже близько двадцяти п'яти років постійно живу в цій країні, сплачуючи податки. Це надає мені безмежні можливості залишатися тут і користуватися всіма перевагами громадянина ЄС", - зауважив Андрощук.

На думку дослідника, його перебування в Україні було обмеженим за часом і регулювалося угодою з Міністерством культури, "яка надає кожній зі сторін можливість розірвати контракт у випадку, якщо одна з них вважає, що інша не виконує свої обов'язки".

"Про моє громадянство Швеції Міністерство було попереджено і знало, що там мій дім. Тому по факту у відрядженні я не в Швеції, а в Україні. Я живу постійно у Швеції, а не в Україні", - наголосив він.

Андрощук зазначив, що три місяці тому він подав заяву на звільнення, супроводивши її звітом про те, які досягнення були здобуті музеєм під час його роботи та що не було виконано українською державою.

Основною причиною мого рішення залишити посаду стала неможливість продовження терміну відрядження. Це продовження було необхідне для здійснення наукового проєкту "Швеція і Україна в історії музейних колекцій та виставкових наративах", підтримуваного саме Швецією. В рамках цього проекту Андрощук опублікував книгу "Музей і національний проєкт".

"Національний музей історії України – це моя форма гуманітарної підтримки для країни. Те, що він продовжує функціонувати під час війни, генерує доходи для держави і набирає популярності в міжнародному просторі, стало можливим завдяки моєму шведському громадянству та моєму імені. Саме Швеція виступила на допомогу музею в перші дні конфлікту, організувавши збір коштів, які дозволили реалізувати вражаючу виставку "Дохристиянські вірування України", а також підтримати інші важливі виставкові ініціативи", – підкреслив науковець.

Міністерство не відреагувало на пропозицію "брати участь у проєкті в пасивному режимі" та продовжити відрядження. Як зазначив Андрощук, відповіді від установи не надійшло: "Тому я подав заяву про звільнення, в якій виклав причини свого рішення. На даний момент Міністерство ще не ухвалило жодного рішення, але я вже ухвалив своє остаточне рішення".

"Мені здається, що я заслуговую на хоча б кілька слів вдячності. Проте, враховуючи те, що окремі депутати та блогери з досить дивними поглядами висловилися про мене, мені буде важко знайти мотивацію знову взаємодіяти з українськими державними органами. Це виглядає досить дивно, чому така інформація з'являється саме зараз, і дуже сумно, що вона може несправедливо зашкодити музею. Окрім роботи в музеї, я займаюся й іншими проектами та маю різні зобов'язання. Є багато альтернативних способів підтримати українську культуру. Після майже п'яти років діяльності в Україні я точно знаю, кому не варто довіряти, і з ким спілкуватися лише в присутності адвокатів," - підкреслив Андрощук.

Федір Андрощук заступив на посаду генерального директора Національного музею історії України у 2020 році. Також є дійсним членом виконавчої ради Європейської асоціації археологів з 2022. За освітою він археолог, спеціаліст у галузі скандинавістики, доктор історичних наук.

Під час його каденції Музей історії оновив свою айдентику і активно взяв участь у вивченні фактів пограбувань української культурної спадщини, здійснених колишніми чиновниками та під час повномасштабного вторгнення.

В інтерв'ю "УП.Культура" Андрощук також розповів, як в перші дні повномасштабного вторгнення на свій страх і ризик організував евакуацію експозиції та колекції, без розпоряджень й інструкцій від свого органа управління - Міністерства культури. У цій розмові він звинуватив тодішнє керівництво Мінкульта і уряд у бездіяльності: "музеї та культурна спадщина не були в пріоритеті", - сказав тоді керівник Музею історії.

Національний музей історії України володіє вражаючою колекцією, що складається з майже 800 тисяч експонатів. Серед них можна знайти археологічні та нумізматичні колекції, які мають світове значення, етнографічні матеріали, збірки зброї, а також пам'ятки декоративно-ужиткового мистецтва, старовинні рукописи та друковані видання. Крім того, музей зберігає твори живопису і графіки, а також реліквії, пов'язані з українським національно-визвольним рухом XX століття, що ілюструють історичний шлях України від давніх часів до сучасності.