У Вірменії виявили ідола, що має вік 2500 років, поблизу найбільшого в країні кремаційного некрополя.

Під час археологічних розкопок на території давньої урартської фортеці в Вірменії дослідники виявили унікального 2500-річного кам'яного ідола. Поруч із ним знайшли велике кладовище, яке стало найбільшим і найкраще збереженим серед усіх, коли-небудь розкопаних у країні.

Археологічні дослідження проводилися на пагорбі Сурб Давті Блур (Святого Давида), що входить до складу укріпленого поселення Аргіштікінілі, як повідомляє Arkeonews.

Дослідження очолили доктор Матеуш Іскра з Польського центру середземноморської археології при Варшавському університеті та доктор Хасмік Сімонян із Інституту археології та етнографії Національної академії наук Вірменії.

Доктор Іскра повідомив, що дослідницька експедиція вивчала масштабні терасові житлові комплекси, які були побудовані під час занепаду Урартського царства.

"Їх стан збереження виявився надзвичайно вдалим. У багатьох місцях глинобитні та кам'яні підлоги збереглися практично неушкодженими, що дало можливість нам відновити організацію побуту з вражаючою точністю," - зазначив Іскра.

Під час археологічних досліджень в одному з житлових приміщень вчені виявили значні піфоси — глиняні контейнери для зберігання, які пролежали вмурованими в підлогу більше двох тисяч років.

Поряд вони виявили ідола, висіченого з вулканічного туфу. Півметрова скульптура зображувала людське обличчя з чітко окресленими бровами, довгим носом, вузькими губами та близько посадженими очима.

Ідол розташовувався поруч з прямокутною кам'яною скринькою і зберігав свою первісну позицію. Археологи вважають, що ця статуетка могла виконувати ритуальні функції або слугувати оберегом у домашньому вжитку.

Схожі артефакти з інших пам'яток Вірменії свідчать про зв'язок із культом предків або обрядами, пов'язаними з родючістю.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Половецького воїна оббили на хрест" - розповіли про знайденого кам'яного ідола

Дослідники мають намір здійснити хімічний аналіз вмісту кам’яної скрині для виявлення можливих залишків органічних матеріалів, які могли бути частиною жертвоприношень або ритуальних практик. Це допоможе більш точно з’ясувати призначення ідола.

Група, очолювана Сімоняном, також провела розкопки великого некрополя, що знаходиться неподалік від населеного пункту. У цьому місці виявили багато урн з попелом, а також прикраси і дрібний посуд - залишки кремаційних поховань.

"Це місце є поворотним моментом у вірменській археології. Це, ймовірно, найбільше і найкраще збережене кремаційне кладовище, виявлене в країні, яке дає нам виняткове уявлення про похоронні звичаї громад, що перебували під впливом Урарту", - наголосив Сімонян.

Стан урн допомагає дослідникам зрозуміти вірування місцевих мешканців у загробне життя та соціальні відмінності між похованими. Серед знайдених залишків є як дорослі, так і діти, що свідчить про складну і впорядковану систему ритуалів.

Цар Урарту Аргішті І заснував поселення Аргіштікінілі приблизно в 785-760 роках до нашої ери, створивши його як військову та адміністративну фортецю на Араратській рівнині.

Урартійська держава, що існувала з IX по VI століття до нашої ери, відома своїми інженерними досягненнями - будівництвом фортець, систем зрошення та храмів богів, зокрема бога війни Халді.

Аргіштікінілі, завдяки своєму стратегічному положенню на перехресті торгових шляхів між Анатолією та Кавказом, здобув славу важливого центру торгівлі та культурних обмінів. Його занепад співпав із падінням Урарту, що, ймовірно, стало наслідком внутрішніх конфліктів та посилення впливу мідійців.

Основною метою спільного проєкту Польщі та Вірменії є вивчення того, яким чином мешканці Аргіштікінілі змогли пристосуватися до змін, що настали після падіння Урарту, зберігши при цьому свої культурні традиції та адаптувавшись до нових політичних реалій.

Наступна фаза експедиції, запланована на весну 2026 року, зосередиться на вивченні соціальних та економічних трансформацій у пізньому урартському та постурартському періодах.

Крім історичної ваги, цей проєкт став прикладом тісної наукової співпраці між Польщею та Вірменією. Дослідники разом відтворюють не лише матеріальну спадщину стародавньої цивілізації, а й історію людської стійкості та культурної тяглості.