Україна на Каннському кінофестивалі та кіноринку 2025: як перетворити національний павільйон у центр взаємодії та впливу.

Фото з прем'єри фільму "Мілітантропос" у секції "Двотижневик режисерів" Каннського кінофестивалю 2025 | La Quinzaine des Cinéastes.

78-й Каннський кінофестиваль, який відбувався з 13 до 24 травня 2025 року, безсумнівно, став знаковою подією для української кінематографії.

Фестиваль розпочався з особливої програми під назвою "День України", в рамках якої було представлено три документальні стрічки, що висвітлюють війну в Україні: "Зеленський", "Наша війна" та "2000 метрів до Андріївки".

Паралельно з фестивалем проходив кіноринок Marché du Film (13-21 травня), де Україна була представлена Національним стендом.

У рамках програми "Двотижневик режисерів" відбулася світова прем'єра документального фільму "Militantropos", створеного режисерами Єлизаветою Сміт, Аліною Горловою та Семеном Мозговим. Ця стрічка аналізує зміни, які відбуваються з людиною в умовах війни.

Також у програмі La Cinef було представлено короткометражний фільм "Моя бабуся - парашутистка" режисерки Поліни Піддубної.

Окрім того, українська кінематографістка Марина Ер Горбач завдяки підтримці Українського інституту потрапила до числа п'яти обраних, які отримали можливість створити фільми в рамках нового фонду Кейт Бланшет під назвою Displacement. Тим часом, продюсер Володимир Яценко був удостоєний однієї з найпрестижніших культурних нагород Франції — Ордену мистецтв та літератури.

Україна була представлена на кіноринку Marché du Film з оновленим каталогом, що включає понад 260 фільмів та понад 50 компаній, які надають професійні послуги у сфері кіновиробництва. Каталог формували Українська Кіноасоціація за підтримки Держкіно та у співпраці з компанією MRM.

Одночасно, присутність серіалу "Спадок" у павільйоні Держкіно викликала негативну реакцію серед кінематографістів через сумнівний рівень якості проєкту та відсутність прозорості в процесі відбору.

Український інститут уже вп'яте став партнером професійної програми Producers Network у межах Marché du Film. Цього року інститут представив українську делегацію з п'яти продюсерів: Анна Капустіна, Сашко Чубко, Ольга Тугарінова, Віка Хоменко і Віктор Шевченко.

Mind підсумував участь України в цьогорічному Каннському кінофестивалі та провів бесіду з українськими продюсерами, порівнюючи, чим відрізняється участь фільму в основних програмах фестивалю від його демонстрації на кіноринку Marché du Film. Обговорили як процедури, так і вплив на подальшу долю представлених проєктів, а також шляхи ефективного просування України на кіноринку.

"Мілітантропи" - це документальний фільм, який вивчає, як війна змінює людей, розмиваючи межі між індивідуальними виборами та спільною долею. Режисери Єлизавета Сміт, Аліна Горлова та Семен Мозговий створили потужний портрет воєнної ідентичності, який отримав позитивні відгуки від критиків.

Це початковий том задуманої трилогії, що аналізує наслідки війни на людство, природу та світові тенденції.

13 травня 2025 року Каннський кінофестиваль відкрився спеціальною програмою "День України", що включала показ трьох документальних фільмів, присвячених війні в Україні. Ця ініціатива була спільним проєктом мерії Канн, France Télévisions, Brut та самого фестивалю. Метою програми було вшанування тих, хто документує реалії війни та нагадування про її вплив на Україну та світову спільноту.

Французький документальний фільм, який вивчає трансформацію Володимира Зеленського з актора в президента України на фоні війни. Ця стрічка висвітлює розвиток його іміджу в суспільстві та політиці.

Документальний фільм, що відображає життя українських військових та цивільних мешканців у Сумах і Покровську в період з лютого по квітень 2025 року. У стрічці представлені інтерв'ю з президентом Володимиром Зеленським, а також матеріали з бригади Анни Київської, яка отримала озброєння від Франції.

Документальний фільм, що слідкує за взводом 3-ї штурмової бригади України, який намагається відвоювати село Андріївка, просуваючись через ліс. Зйомки тривали майже 18 місяців і є спільною роботою Frontline та Associated Press. Музику до фільму написав дворазовий лауреат Греммі Сем Слейтер.

Анімаційний короткометражний фільм "Моя бабуся - парашутистка" режисерки Поліни Піддубної був обраний до програми La Cinef, яка представляє студентські роботи з усього світу. Фільм розповідає історію Альфії, молодої жінки в 1960-х роках у Центральній Азії, яка проходить підготовку як акушерка та парашутистка, коли її онука Поліна телефонує з 2022 року. На тлі вторгнення в Україну, Поліна намагається відновити свою ідентичність та подолати міжпоколінну травму.

Українська кінорежисерка Марина Ер Горбач увійшла до числа п'яти переможців нового фонду Displacement, який був заснований акторкою та послом доброї волі ООН Кейт Бланшетт у партнерстві з Міжнародним кінофестивалем у Роттердамі. Цей фонд пропонує гранти по €100,000 для режисерів, які змушені були залишити свої батьківщини або мають досвід роботи над фільмами про біженців.

Марина Ер Горбач зніме один з п'яти короткометражних фільмів, які будуть представлені на IFFR у 2026 році. Під час пресконференції в Каннах вона зазначила:

"Зворушена, що в часи, коли медійні й фінансові ресурси часто спрямовуються на хаос, Кейт Бланшет і партнери, які підтримали її ідею, обирають вкладати свої - в мистецтво. Для мене це саме те, що ми так часто називаємо людськими цінностями, тому що вся команда, яка стоїть за проєктом, насправді розуміє цінність почуттів, які народжує в людях кіно".

Ця ініціатива стала реальністю завдяки зусиллям Українського інституту, який активно розвиває культурну дипломатію у Франції. У 2023 році в Парижі було засновано Представництво Українського інституту, яке очолив Іван Рябчій. Це представництво відіграє ключову роль у зміцненні культурних зв'язків між Україною та Францією, сприяючи проведенню заходів, які популяризують українську культуру та мистецтво.

Загалом, діяльність Українського інституту на Каннському кінофестивалі 2025 року була спрямована на зміцнення позицій української культури на міжнародній арені, підтримку українських митців та розширення культурних зв'язків з іншими країнами.

Український інститут, зокрема, вперше став партнером професійної програми Producers Network у рамках Marché du Film на фестивалі Cannes. Цього року інститут представив українську команду, до якої увійшли п’ять продюсерів:

Анна Капустина (компания Albatros Communicos)

Сашко Чубко (Сучасне Українське Кіно) можна переформулювати як: Сашко Чубко (Сучасний Український Кінематограф).

Ольга Тугарінова из компании Kshtalt Productions

Віка Хоменко, також відома як Мун Мен.

Віктор Шевченко з компанії Packgauz production.

Обрані учасники отримали можливість брати участь у всіх подіях в рамках програми Producers Network, зокрема, в ранкових круглих столах з міжнародними кіноекспертами (Breakfast meetings).

У рамках Cannes Docs у секції Spotlighted Projects було продемонстровано проєкт "Прах, що осідає шаром на поверхні", створений режисеркою Зоєю Лактіоновою, продюсеркою Наталією Лібет та копродюсером Віктором Еде.

Окрім цього, український продюсер Володимир Яценко, представлений Українським інститутом, був запрошений до участі в програмі Producers on the Move, організованій European Film Promotion (EFP). Дана ініціатива спрямована на підтримку продюсерів з 20 європейських країн, допомагаючи їм укріпити свої професійні зв'язки. Програма проходить у рамках Marché du Film на фестивалі Каннського кіно.

Ветеран ЗСУ та кінопродюсер Володимир Яценко ("Ти - космос", "Дике поле", "Додому", "Атлантида", "Люксембург, Люксембург") отримав одну з найвищих культурних відзнак Франції - Орден мистецтв та літератури.

Нагороду вручає Міністерство культури Франції за видатний внесок у розвиток культури та поширення мистецтва на міжнародній арені.

"Це абсолютно різні події", - підкреслює режисерка та продюсерка Валерія Сочивець, відома своїми роботами "Ля Палісіада", "Із зав'язаними очима" та "Дім за склом". Участь у конкурсній програмі Каннського фестивалю свідчить про визнання та офіційну селекцію, що є певним "знаком якості". Коли фільм потрапляє до однієї з фестивальних програм, таких як Palme d'Or, Semaine de la Critique або Directors' Fortnight, він отримує гарантовану увагу міжнародної кіноіндустрії: "Про ці фільми пише світова преса, і їм забезпечена фестивальна перспектива та міжнародний реліз".

Водночас Marché du Film - це комерційний майданчик, де з'їжджаються професіонали з усього світу, щоб шукати партнерів, сейлз-агентів, дистриб'юторів. "Щоб там представити проєкт, потрібно купити акредитацію, зареєструвати презентацію, орендувати зал або представити себе на стенді", - говорить Валерія.

Однак навіть вдала презентація не забезпечує високої якості продукту або успішного випуску - вона лише відкриває можливість для співпраці.

Розробка програми павільйону здійснюється під егідою Держкіно. Валерія зазначає, що цього разу не стежила за тим, чи проходив відкритий конкурс для участі в офіційних показах: "Ми вже звикли самостійно шукати можливості, а не покладатися на офіційні запрошення".

Цього року компанія Валерії презентувала кілька новаторських проєктів на кіноринку. Сашко Чубко представив стрічку "Times New Roman", зрежисовану Філіпом Сотниченком, що є спільною роботою з українською компанією ВІАТЕЛ. Окрім цього, В'ячеслав Туряниця та Інна Ласточкіна продемонстрували свій новий короткометражний фільм у рамках програми Short Film Lab, а Інна також взяла участь у New Producers Room. Ці проєкти вже привернули увагу ко-продюсерів і знаходяться на етапі розвитку, готуючись до подальшої участі в міжнародних фондах.

На переконання продюсерки Іванни Хіцінської ("Королеви радості", Company of Steel), важливо об'єднати зусилля державних установ з авторитетними незалежними продюсерами та кінематографічними асоціаціями. Вона вважає, що стратегічне планування, прозорі критерії відбору та регулярні відкриті опен-коли можуть суттєво підвищити ефективність, інклюзивність та репрезентативність української присутності на міжнародних заходах.

Іванна зазначає, що програма українського павільйону на Marché du Film формується кількома напрямами, які залежать від типу активності. Вона підкреслює, що наразі не існує формалізованої процедури відбору проєктів для презентацій у павільйоні. В умовах обмежених ресурсів та термінів ухвалення рішень, багато активностей розробляються у співпраці з інститутами, з якими вже працює Держкіно, а також базуються на попередніх напрацюваннях і професійних зв'язках. Проте відкритий набір фільмів для офіційного українського каталогу вже функціонує і доступний для всіх бажаючих. Це є позитивним кроком, адже дозволяє широкому колу кінематографістів презентувати свої проєкти міжнародним фахівцям в межах павільйону. Виходячи з цього досвіду, було б корисно поступово впроваджувати й інші форми відкритості, наприклад, оголошувати регулярні опен-коли для презентацій у павільйоні на Marché du Film у Каннах, European Film Market у Берліні та інших подіях, встановлюючи чіткі критерії для відбору проєктів. Це могло б залучити більшу кількість незалежних професіоналів, зміцнити інституційну довіру й зробити міжнародну репрезентацію українського кіно більш системною та інклюзивною.

Іванна зазначає, що цей рік у Каннах став для неї винятковим: вона виконувала дві ролі одночасно – як продюсерка своєї компанії WAYA Production і як представниця делегації від Babylon'13. "Я представляла кілька проєктів, але хотіла б виділити три з них. Перший – це VR-документальний фільм Shelter 360, який був створений у співпраці з Нідерландами та Бельгією. Другий – 'Королеви радості' (реж. Ольга Гібелінда), знятий у копродукції з Францією та Чехією, який нещодавно здобув спеціальну нагороду журі на фестивалі Crossing Europe в Австрії. Це оповідь про силу, свободу та творчість в умовах війни. Третій проект – повнометражний фільм 'DNA of the Nation' (реж. Іван Сауткін), який ми розвиваємо в міжнародній копродукції з литовською компанією Zero Copy. Це глибоке дослідження української ідентичності через призму особистих історій та історичного контексту".

Кінопродюсер Сашко Чубко, відомий за проектом "Ля Палісіада", зазначає, що "Каннський кінофестиваль вже давно вийшов за рамки лише конкурсної програми. Це складна індустріальна подія з багатьма вимірами. Участь фільму в Каннах може мати різні значення. Офіційна програма фестивалю містить головний конкурс, в якому поки що представлений лише Сергій Лозниця з України. Менш популярні стрічки відбирають для секції "Особливий погляд", куди потрапили такі фільми, як "Бачення метелика" та "Додому"."

Крім того, існують самостійні паралельні секції:

Одночасно з фестивалем проходить Marché du Film — кіноринок, що слугує платформою для укладання багатомільйонних угод, пошуку партнерів, ідей та фінансування. Тут організовуються програми, такі як Producers Network, Cannes Docs, Short Film Corner та інші. Участь у деяких з цих програм, зокрема у Short Film Corner, не входить до офіційної фестивальної програми, проте може виявитися дуже корисною для молодих творців.

Сашко Чубко розповідає, що павільйон Держкіно, як правило, організовується у партнерстві з кінофестивалем "Молодість" та продюсерською організацією (нині це Укркінофест). Його місія - промотувати країну як знімальний майданчик і представляти українське кіно. А Український Інститут зосереджений на підтримці окремих проєктів і професіоналів на міжнародних подіях, покриваючи частину функцій міжнародного представництва, які зараз не повністю виконує Держкіно: "Обидві структури, за правильного узгодження, можуть взаємодоповнювати одна одну, проте потребують чіткої координації".

"Павільйон слугує не лише фізичним простором, а й засобом економічної дипломатії", - зазначає Чубко. Його результативність визначається такими факторами:

Ключовим фактором є дотримання принципу прозорості. Незважаючи на те, що павільйон відкритий для всіх бажаючих, Сашко Чубко підкреслює, що необхідно провести певний відбір, оскільки павільйон є візитівкою країни на міжнародному рівні.

Система відбору до павільйону загалом виглядає демократичною.

Водночас через відсутність чітких критеріїв можливі прояви лобізму чи недостатньо високого рівня проєктів.

"Цікаво, що рівень якості павільйону безпосередньо відображає ефективність державного управління в цій сфері," - зазначає Чубко.

Для досягнення дійсно ефективного представленя необхідно впроваджувати комплексні рішення: впровадження фінансових заохочень (кеш-беків), підтримка виробників, формування потужної інституційної команди.

Цього року Сашко Чубко представляв проєкти Times New Roman Філіпа Сотниченка та "Серпанок" Юрія Катинського у межах програми Producers Network: "Завдяки підтримці Українського Інституту вдалося налагодити контакти з фондами, сейлз-агентами та європейськими продюсерами".

"Для того, щоб успішно організувати подію на Каннському ринку, важливо розпочати підготовку заздалегідь — вже в грудні попереднього року," — зазначає продюсерка Наталія Лібет ("Назавжди-назавжди", "Стоп-Земля", "Прах, що осідає шаром на поверхні"). Тематика заходів повинна відповідати концепції або країні ринку, а також стимулювати обговорення важливих питань у сфері індустрії.