В Україні відбулася прем'єра фільму, який викликав значний резонанс на міжнародному рівні: чи варто звернути увагу на "Балконеток"?

Вчора, 1 травня, в українських кінотеатрах розпочався показ французької стрічки "Балконетки", яка претендувала на головну нагороду в Каннах і вже встигла привернути увагу міжнародної аудиторії. Чи варто відвідати кінотеатр цього тижня заради цього фільму? Ми провели аналіз відгуків критиків з різних країн та розглянули коментарі авторок стрічки. Також ми запитали про їхню думку у відомої української драматургині, яка, подібно до більшості глядачів, наразі ознайомилася лише з трейлером.

А найголовніший тут - балкон: сюжет

Дію фільму та приналежність його до "більш-менш" високого мистецтва, а не кіношного фастфуду, уже відразу цілком відображає назва. Так, головний персонаж у "Балконетках" - це балкон.

Він стає іронічною ареною розгортання сюжету, зводячи професійно-соціальні ролі 3-х героїнь до надзвичайних "балконеток". У звичайному ж житті вони є сусідками. Письменниця, вебкаммодель та акторка, які через брак коштів орендують одну квартиру. І саме балкон поєднав їх інтереси: спостереження за життям сусідів навпроти - ще та пригода.

"Мені здається, що образ балкона для французів такий же сакральний, як для нас образ лавочки, на якій обговорюються чутки, якісь судження, осуди... А ще цей жіночий образ з неголеними пахвами в трейлері - такий універсальний тригер, який одразу ділить аудиторію на "за" і "проти". Викликає внутрішній осуд типу "як вона посміла". Це відразу дає розуміння, що кіно вміло й яскраво порушує соціальні проблеми - у це цікаво зануритись і подивитися "Балконетки" повноцінно. Адже навіть у трейлері багато таких епізодів, які ще для нашого українського соціуму не досить прийнятні - це однозначно матиме соціальний вплив на глядачів", - розповідає про свої перші враження від "Балконеток" українська драматургиня Марина Островська (СТБ, Новий канал, "Книга-мандрівка", анімаційний серіал "Портал пригод", молодіжний серіал "Радикальне рішення", комедійний серіал "ЖК "Щасливий"").

Весела пригода перетворилась на криваву бійню: неоднозначний жанр "Балконеток"

Балконна пригода у фільмі, яка починається як легка романтична комедія, поступово еволюціонує у трилер, перетворюючись на справжній горор, і врешті-решт стає складним фарсом, що висміює патріархальну реальність.

Наша фахівець Марина підтримує цю думку. Вона переконана, що майбутнє належить саме таким синкретичним жанрам, а епоха чітко визначених жанрів в кіномистецтві вже залишилася позаду.

В останні роки помітна тенденція до поєднання жанрів, як, наприклад, у "Субстанції" — боді-горор. Сьогодні, в умовах інформаційного перенасичення, стає все складніше виділити свій контент. Для цього необхідно створювати сміливі поєднання та змішувати різні елементи, щоб активувати уяву глядачів і виходити за межі звичних кліше. Я переконаний, що майбутнє належить саме такій синкретичній формі мистецтва. На жаль, правила dictують короткі формати — тіктоки, шортси, рілси — де вже на початку першої хвилини повинні з'являтися якісь привертаючі увагу моменти. Ця тенденція невпинно проникає й у кіно, адже глядачі звикають сприймати історії саме в такому форматі.

Сучасні жінки здатні на багато, в тому числі і на створення фільмів, що відображають їхній досвід. Чи повинне жіноче кіно бути призначене виключно для жінок?

Фільм "Балконетки" вважається жіночим не лише завдяки тому, що в центрі його сюжету – жінки, але й через те, що його продюсували та знімали саме жінки.

Режисерка "Балконеток" - визнана акторка Ноемі Мерлан ("Портрет дівчини у вогні", "Тар").

Серед співавторів сценарію можна відзначити знаменитий французький сценариста та режисера Селін С'ямму.

Концепція "жіночого кіно" є відносно новою для світу кіномистецтва, адже протягом тривалого часу патріархальна структура не дозволяла жінкам висловлювати свої ідеї та погляди, обмежуючи їхню роль у суспільстві. У кіноіндустрії жінки здебільшого виконували лише декоративні функції, виступаючи в ролі акторок. Проте розвиток жіночого кіно отримав новий імпульс завдяки феміністським теоріям, жіночому письму та епосам. Важливими досягненнями стали активна участь жінок у закадровій продукції: як режисерок, операторок, сценаристок і продюсерок. Це, в свою чергу, відкрило можливості для висвітлення соціально-правових проблем жінок у кінематографі.

Марина Островська, сама сценаристка кіно, переконана, що якісне жіноче кіно повинно привертати увагу не лише жінок. Саме таким прикладом є фільм "Балконетки".

Якщо ми створюємо жіноче кіно, то для кого воно призначене? Чому жінкам слід знімати та переглядати фільми, що розповідають про їхнє життя? Які аспекти нашої природи залишаються для нас невідомими? Справжнє мистецтво кіно повинно бути універсальним, аби залучати як жіночу, так і чоловічу аудиторію. Особливо, якщо ми прагнемо через фільм здійснити зміни в патріархальній системі, що оточує нас.

Отже, чи існує суттєва різниця між кінематографічними творами, створеними жінками та чоловіками? На мою думку, в наш час це вже не визначається статевою приналежністю. Сучасні жінки мають достатньо сміливості і здатні створювати фільми, які вирізняються відвагою. Схоже, що "Балконетки" є яскравим прикладом такого кіно.

Одначе, хочу зазначити: якби не феміністичний рух - ні Марина, ні Ноемі, ні Селін не мали би можливості творити свої фільми.

"У насильстві та вульгарності є певна форма звільнення": концепція та етапи її реалізації.

"Балконетки" отримали визнання від світових критиків, зокрема як символ спротиву патріархальним структурам. Цей фільм можна охарактеризувати як яскравий феміністичний протест, маніфест та ще одну соціальну акцію, спрямовану проти дискримінації жінок. У картині порушуються складні жіночі теми, насамперед сексуальне насильство, включаючи важливу проблематику подружнього зґвалтування. Крім того, фільм підтримує бодипозитив, демонструючи позитивне ставлення до тіл та прийняття себе через образи його героїнь.

Основну концепцію фільму відзначила відома кінокритикиня Леслі Фелперін у своїй рецензії для The Hollywood Reporter, сформулювавши її вкрай просто: "жінки не можуть бути жертвами зґвалтувань або вбивств, незалежно від того, наскільки відверто вони одягнені чи які стосунки їх пов'язують із нападниками".

Авторка та режисерка стрічки Ноемі Мерлан в інтерв'ю для ScreenDaily поділилася, що концепція фільму виникла у неї в 2019 році на фоні руху #MeToo. Саме в той час вона почала глибше розмірковувати про патріархальні несправедливості, що існують у нашому суспільстві.

Завдяки цьому досвіду вона змогла вирватися з токсичних відносин і переїхала від свого хлопця до подруги, яка жила разом із сестрою. Таким чином, під одним дахом опинилися три подруги — як це пізніше буде показано у фільмі. У той період, охоплені роздумами про рух #MeToo, вони вели розмови про те, як переосмислити свої стосунки з чоловіками, свої бажання та сприйняття власних тіл. Так Ноемі вирішила створити фільм, присвячений колективній боротьбі жінок за свої тіла та життя.

Режисерка поступово перетворила свою комедію на трилер-горор. Адже вважає, що її зображення екстремального насильства стало ще одним способом боротьби з агресією в реальному житті. "У такому насильстві та вульгарності на екрані є щось визвольне, що жінки не мають свободи виразити в реальному житті", -- розповіла вона в інтерв'ю.

Наша драматургиня вважає, що в сучасному світі швидкого життя й коротких жанрів соціальних мереж особливо важливо, щоб індустрія кіно взяла на себе соціальну місію як найвпливовіше й найдієвіше з функціонуючих нині мистецтв:

З кожним роком контент все більше втрачає свою цінність через перевагу коротких форматів, які панують у соціальних мережах. Чим більше в них шокуючих моментів і моральних збоїв, тим вищий рівень переглядів. Тому я вважаю, що старе добре кіно повинно взяти на себе соціальну відповідальність і брати участь у боротьбі за справедливість та захист прав людини. Кіно має приносити глибокі ідеї та філософський зміст, сприяючи позитивним змінам у суспільстві. Яка сенс вкладати великі кошти в створення складного продукту, якщо він не несе якісного і розумного послання?

Отож, терміново купуємо квитки на "Балконеток"

Світова прем'єра фільму "Балконетки" відбулася в рамках офіційної програми Каннського кінофестивалю 2024 року. У Києві він вперше був представлений на фестивалі "Вечори французького кіно" у грудні минулого року. Протягом цього та наступного тижня у вас є чудова можливість поринути у жіночий протест через мистецтво та надихнутись на боротьбу за права, переглядаючи "Балконеток" у всіх кінотеатрах України. Цей фільм варто бачити на великому екрані, адже його концепція та візуальне оформлення вражають і не можуть бути повністю передані на екранах смартфонів.