Від російських зомбі до романтичних астронавтів: ключові події українського кінематографу у 2025 році.

У стислій номінації "Оскар"-2026 виявилося шість стрічок, які мають зв'язок з Україною.

Цей рік виявився для України не менш складним, ніж 2024-й (лише приход Трампа до влади вже вартий уваги), але, незважаючи на численні побоювання, він не став катастрофічним. Наша кіноіндустрія, всупереч непередбачуваній культурній політиці держави та серйозному дефіциту фінансування, продовжила свою діяльність і здобувала нагороди. І вже з початку сезону ми стали свідками успіху: "Порцелянова війна" Брендана Белломо та Слави Леонтьєва (Україна – США) отримала номінацію на "Оскар", ставши вже другим українським фільмом поспіль, що досяг цього успіху в категорії "Найкращий повнометражний документальний фільм". А в кінці січня Мстислав Чернов з "2000 метрів до Андріївки" отримав нагороду за найкращу режисерську роботу на світовому документальному конкурсі американського кінофестивалю "Санденс".

Ще одна велика зимова кіноімпреза -- Берлінський кінофестиваль -- так само не обійшлася без української присутності. Документальний фільм "Стрічка часу" (реж. Катерина Горностай) став першою за майже 30 років українською роботою, що пройшла до основного конкурсу, світова прем'єра "Спеціальної операції" Олексія Радинського (про окупацію Чорнобильської АЕС) відбулася в ювілейній програмі Forum Expanded, а два українські проєкти -- The Earth Is Flat -- I Flew Around and Saw It Максима Наконечного та 30 Days of Summer Анастасії Солоневич -- узяли участь у фестивальному кіноринку Berlinale Co-Production Market.

У самій Україні всі заплановані фестивалі вдалося провести, хай і не завжди у звичний для них час: Docudays UA, Одеський (знову в Києві), Тиждень кінокритики, "Молодість", глядацького кіно "Миколайчук Open", квір-кіно Sunny Bunny. Що ж до кінопрокату, то ситуація тут поступово поліпшується порівняно з минулим роком. Щомісяця відбувалося по 2 -- 3 українські премʼєри, але не менш важливо те, що зросла частка ігрових фільмів національного виробництва, задуманих і завершених уже після повномасштабного вторгнення, причому в достатньо широкому жанровому спектрі: від зомбі-горора до балакучої різдвяної комедії, від герметичного трилера до космічної фантастики.

Безумовно, документалістика залишається рушійною силою кіноіндустрії, оскільки для її створення потрібні значно менші фінансові вкладення: всі фільми були зняті після 2022 року. Зокрема, неігровий фільм "Антарктида" про повсякденне життя наших дослідників на шостому континенті (режисер Антон Птушкін) став справжнім касовим хітом, зібравши більш ніж 75 мільйонів гривень у прокаті.

Щодо ігрових проектів, варто виділити три роботи, які заслуговують на особливу увагу.

"Каховський об'єкт" (режисер Олексій Тараненко) є першим українським фільмом у жанрі зомбі-хорору. Після руйнування Каховської дамби українські військові вирушають на пошуки своїх товаришів, які зникли в бункері на дні водосховища, і натрапляють на таємну радянську лабораторію, де їх атакують армії живих мерців. Хоча у фільмі є деякі недоліки (зокрема, не надто вдалі діалоги), основна розвага — криваві сцени битви з найрізноманітнішою нечистю — виконана на високому рівні.

Режисер Павло Остріков працював над своїм першим повнометражним фільмом "Ти -- космос" протягом десяти років, стикаючись з безліччю складнощів, включаючи пандемію COVID-19 та повномасштабне вторгнення. Він обрав для свого твору складний жанр — космічну фантастику. Сюжет розгортається в умовно близькому майбутньому на борту космічного корабля "Обрій-2". Пілот Андрій Мельник (у виконанні Володимира Кравчука) має доставити ядерні відходи з Землі на Калісто — супутник Юпітера. Все йде за планом, поки раптом не відбувається катастрофа на Землі, в результаті якої Мельник стає одним з двох останніх людей у Всесвіті. Інша уціліла — француженка Катрін, що перебуває на своєму космічному судні поблизу Сатурна. Тепер їм потрібно терміново знайти одне одного, адже запаси їжі та кисню обмежені.

У виставі Острікова вдалося створити дотепну та водночас хвилюючу комбінацію комедії, психологічної драми та елементів фантастики. Антураж останньої реалізовано на високому рівні — з легкістю, футуристичними інтер'єрами та космічними пейзажами. Глядачі відреагували з величезною вдячністю: "Ти — космос" посів друге місце в прокаті, заробивши більше 50 млн гривень.

Драма "Втомлені" від Юрія Дуная, яка також стала дебютним проектом, отримавши Гран-прі цьогорічного фестивалю "Молодість", має значення не стільки в жанровому аспекті, скільки в тематиці. Головні персонажі, ветерани війни Люба (Валерія Ходос) та Андрій (Дмитро Сова), зустрічаються у реабілітаційному центрі. Люба страждає від серйозних опіків, а Андрій втратив око та руку, проте їхні психологічні травми, зокрема посттравматичний стресовий розлад, не менш важливі. Вони намагаються знайти підтримку одне в одному, сподіваючись, що ця емоційна близькість допоможе їм зцілитися. Дунай став першим українським режисером, який у ігровому кіно спробував дослідити складнощі реінтеграції ветеранів у цивільне життя. Йому це вдалося завдяки професійному підбору акторського складу. Глядач вірить у їхні переживання — а це означає, що віриш і в саму історію, яка продовжує жити в думках ще довго після завершення фільму, що є справжнім показником якісного кіно.

Якщо розглядати ситуацію з відносинами між митцями та державою з менш креативної, але більш болісної перспективи, можна помітити певні ознаки відновлення після сумнозвісної "пʼятирічки Кудерчук". Принаймні, новий очільник Держкіно Андрій Осіпов має глибше розуміння кінематографії в цілому.

Довженко-Центр, який згадана Кудерчук із одержимістю намагалася зжити зі світу, отримав у вересні статус національного, а недавно -- ще й необхідне фінансування. Менш ніж тиждень тому Верховна Рада прийняла законопроєкт № 6194 про державну підтримку кінематографії. Обіцяють кеш-рібейти (30% від зборів) для комерційного кіно на внутрішньому ринку та поворотне фінансування для розвитку сценаріїв, податкові пільги для просування контенту, переведення бюрократичних процесів у цифровий формат через "Дію", вдосконалення кеш-рібейтів для іноземних інвесторів для залучення знімальних груп, освітні програми у сфері кіномистецтва. Подивимося, чи це працюватиме.

Поки що наші режисери дають собі раду без особливої державної підтримки, та й інтерес до України у світовому кіно не падає. У стислій номінації "Оскар"-2026 виявилося шість стрічок, які мають зв'язок з Україною. "2000 метрів до Андріївки" Чернова -- в категорії "повнометражний документальний фільм". У номінації "короткометражна анімація" змагаються "Я померла в Ірпені" (реж. Анастасія Фалілеєва, має перемогу на фестивалі в Клермон-Феррані і не тільки) та "Соромʼязливість дерев" (Франція), однією зі співрежисерок якої є українка Софія Чуйковська.

У категорії короткометражних ігрових фільмів відзначено новелу "Камінь, ножиці, папір" (режисер Франц Бем), яка отримала премію BAFTA у Великобританії. Головну роль у цій стрічці виконав наш співвітчизник Олександр Рудинський. Що стосується короткометражної документалістики, то тут буде представлено фільм "Озброєний лише камерою: життя і смерть Брента Рено", знятий американським режисером Крейґом Рено про його брата-журналіста, який загинув в Ірпені внаслідок обстрілу (цей проект підтримує платформа НВО). А в основних категоріях повнометражних фільмів номіновано американський спортивний байопік "Незламний" (режисер Бенні Сафді, який вже отримав нагороду за режисуру на Каннському фестивалі), де в одному з епізодів знявся Олександр Усік. У всіх цих проектах є значні шанси на нагороди.