Від російських зомбі до закоханих космонавтів: як змінювалася українська кіноіндустрія у 2025 році.

Огляд ключових подій 2025 року в українському кінематографі.

Цей рік був для України так само непростим, як і 2024-й (чого вартий лише прихід Трампа до влади), проте, попри побоювання, не катастрофічним. А наша кіноіндустрія, попри хаотичну культурну політику держави й тотальний брак фінансування, продовжила функціонувати й здобувати призи. Причому прямо з початку сезону: "Порцелянова війна" Брендана Белломо й Слави Леонтьєва (Україна -- США) стала другим поспіль українським фільмом, відзначеним номінацією на "Оскар" (в категорії "Найкращий повнометражний документальний фільм"). А наприкінці січня Мстислав Чернов з "2000 метрів до Андріївки" здобув приз за найкращу режисерську роботу в конкурсі світової документалістики американського кінофестивалю "Санденс".

Ще одна знакова зимова кіноподія — Берлінський міжнародний кінофестиваль — також не обійшлася без українських представництв. Документальний фільм "Стрічка часу" (режисерка Катерина Горностай) став першою українською роботою, яка потрапила до основного конкурсу за останні три десятиліття. Світова прем'єра "Спеціальної операції" Олексія Радинського, що висвітлює окупацію Чорнобильської АЕС, відбулася в рамках ювілейної програми Forum Expanded. Також два українські проєкти — The Earth Is Flat — I Flew Around and Saw It Максима Наконечного та 30 Days of Summer Анастасії Солоневич — були представлені на фестивальному кіноринку Berlinale Co-Production Market.

У самій Україні всі заплановані фестивалі вдалося провести, хай і не завжди у звичний для них час: Docudays UA, Одеський (знову в Києві), Тиждень кінокритики, "Молодість", глядацького кіно "Миколайчук Open", квір-кіно Sunny Bunny. Що ж до кінопрокату, то ситуація тут поступово поліпшується порівняно з минулим роком. Щомісяця відбувалося по 2 -- 3 українські премʼєри, але не менш важливо те, що зросла частка ігрових фільмів національного виробництва, задуманих і завершених уже після повномасштабного вторгнення, причому в достатньо широкому жанровому спектрі: від зомбі-горора до балакучої різдвяної комедії, від герметичного трилера до космічної фантастики.

Безумовно, основною рушійною силою кіноіндустрії залишається документальне кіно, яке вимагає менших фінансових витрат на виробництво: всі його проєкти були реалізовані після 2022 року. Саме неігровий фільм "Антарктида", що розповідає про життя наших дослідників на шостому континенті (режисер Антон Птушкін), став справжнім касовим хітом, зібравши понад 75 мільйонів гривень у прокаті.

Що ж до ігрових робіт, то тут хочеться виокремити три картини.

"Каховський об'єкт" (режисер Олексій Тараненко) став першим українським представником жанру зомбі-хоррору. Після вибуху Каховської дамби українські солдати вирушають на пошуки своїх товаришів, які зникли в бункері під водами водосховища, і натрапляють на таємну радянську лабораторію, де їх атакують армії живих мерців. Хоча у фільмі є ряд недоліків, зокрема, не найкращі діалоги, основне задоволення — це яскравий і кривавий екшн з битвами з різноманітними монстрами — безумовно вийшло вдалим.

Режисер Павло Остріков присвятив десять років створенню свого повнометражного дебюту "Ти -- космос", стикаючись із численними викликами, такими як пандемія COVID-19 та повномасштабне вторгнення. Він обрав складний жанр космічної фантастики, що є рідкісним для нашого часу. Події фільму розгортаються у відносно близькому майбутньому на борту космічного корабля "Обрій-2". Пілот Андрій Мельник (у виконанні Володимира Кравчука) має доставити ядерні відходи з Землі на Калісто, супутник Юпітера. Все йде за планом, поки раптом не стається катастрофа на Землі, і Мельник залишається лише одним із двох уцілілих людей у всесвіті. Інша уціліла — француженка Катрін, яка перебуває на своєму кораблі поблизу Сатурна. Тепер їм потрібно терміново зустрітися, адже запаси їжі та кисню невпинно зменшуються.

У виставі Острікова вийшла оригінальна та вражаюча комбінація комедії, психологічної драми й елементів фантастики, причому фонове оформлення вражає своєю точністю – з легкістю, футуристичними інтер'єрами та космічними пейзажами. Глядачі відзначили її з величезною вдячністю: "Ти – космос" зайняв почесне друге місце у прокаті, зібравши понад 50 мільйонів гривень.

Драма "Втомлені" Юрія Дуная, яка стала його дебютом і отримала Гран-прі на цьогорічному фестивалі "Молодість", вражає не стільки жанровими аспектами, скільки глибокою тематикою. Головні персонажі, ветерани війни Люба (Валерія Ходос) та Андрій (Дмитро Сова), зустрічаються в реабілітаційному центрі. Люба має серйозні опіки, тоді як Андрій втратив око та руку, але їхні психологічні травми не менш тяжкі — вони страждають від глибокого посттравматичного стресового розладу. Вони намагаються знайти розраду одне в одному, вважаючи, що ця емоційна близькість допоможе їм зцілитися. Дунай вперше серед українських кінематографістів звернувся до складнощів реінтеграції ветеранів у мирне життя в рамках художнього кіно. Це стало можливим завдяки високій якості роботи з акторами, в яких віриш, що, в свою чергу, робить цю історію переконливою і змушує замислитися над побаченим навіть після закінчення фільму — що є ознакою дійсно вдалого твору.

Якщо ж брати ситуацію в найменш творчому, але найбільш болісному розрізі стосунків митців із державою, то наразі є деякі ознаки реабілітації після ганебної "пʼятирічки Кудерчук". Принаймні новий голова Держкіно Андрій Осіпов має більший стосунок до кінематографа як такого.

Довженко-Центр, який згадана Кудерчук із одержимістю намагалася зжити зі світу, отримав у вересні статус національного, а недавно -- ще й необхідне фінансування. Менш ніж тиждень тому Верховна Рада прийняла законопроєкт № 6194 про державну підтримку кінематографії. Обіцяють кеш-рібейти (30% від зборів) для комерційного кіно на внутрішньому ринку та поворотне фінансування для розвитку сценаріїв, податкові пільги для просування контенту, переведення бюрократичних процесів у цифровий формат через "Дію", вдосконалення кеш-рібейтів для іноземних інвесторів для залучення знімальних груп, освітні програми у сфері кіномистецтва. Подивимося, чи це працюватиме.

Наразі наші режисери успішно працюють без значної підтримки з боку держави, і зацікавленість до України в міжнародному кінематографі залишається на високому рівні. У коротких списках "Оскара"-2026 виявилися шість стрічок, пов'язаних з нашою країною. Фільм "2000 метрів до Андріївки" режисера Чернова претендує на нагороду в категорії "повнометражний документальний фільм". У номінації "короткометражна анімація" змагаються "Я померла в Ірпіні" (реж. Анастасія Фалілеєва, яка вже здобула нагороду на фестивалі в Клермон-Феррані) та "Соромʼязливість дерев" (Франція), одним із співрежисерів якого є українка Софія Чуйковська.

У категорії короткометражних ігрових фільмів премію BAFTA у Великобританії отримала новела "Камінь, ножиці, папір" (режисер Франц Бем), в якій головну роль виконав наш співвітчизник Олександр Рудинський. Що стосується короткометражної документалістики, то тут виділяється фільм "Озброєний лише камерою: життя і смерть Брента Рено", створений американцем Крейґом Рено про його брата-журналіста, який загинув під час обстрілу в Ірпені (фільм підтримується платформою НВО). Окрім того, у основні повнометражні категорії потрапив американський спортивний байопік "Незламний" (режисер Бенні Сафді), який розповідає про бійця змішаних єдиноборств Марка Керра і має нагороду за режисуру з Канн, де в одному з епізодів знявся Олександр Усік. У всіх цих проектах є хороші шанси на отримання статуетки.