"Случайно Вес Андерсон"

"Випадково Вес Андерсон" - це візуальна подорож у реальний світ, який виглядає так, ніби зійшов зі сторінок сценаріїв Веса Андерсона. Воллі Ковал зібрав у цій книзі унікальні місця з усього світу, що нагадують кінематографічний стиль культового режисера - із симетрією, пастельними тонами та ретельно вибудованими деталями.

Ця книга черпає натхнення з популярного онлайн-проєкту AccidentallyWesAnderson, який об'єднав численну спільноту шанувальників творчості режисера. У ній ви знайдете не лише вражаючі фотографії, але й захоплюючі оповіді про кожну локацію. Це справжня перлина для фанатів Андерсона, мандрівників та всіх, хто цінує естетичну привабливість і незвичайну красу навколишнього світу. Пропонуємо вам ознайомитись з уривком з книги, яка незабаром вийде друком у видавництві ArtHuss.

Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.

Трейлер компанії "Ейрстрим"

Джексон-Сентер, Огайо. 1931 р. Фото Лейн Діттоу

Трейлер компанії "Ейрстрім" (Airstream) був створений Воллі Байамом, людиною з неймовірним баченням і безмежним прагненням до пригод. Він з'явився на світ 4 липня 1896 року в Бейкер-Сіті, маленькому містечку на Орегонському шляху, де його дідусь та бабуся вирішили вирушити в подорож на захід, прив'язавши свій фургон і мула. Перші роки Воллі провів на вівчарській фермі, живучи в дерев'яному трейлері, обладнаному піччю та усіма зручностями – саме з цього почалася історія його легендарного трейлера.

Наприкінці 1920-х років Воллі одружився. Тоді він уже був відчайдушним туристом, хоча його першій дружині ніколи не було так зручно спати на землі, як йому. Завжди прагнучи поліпшити життя, Воллі змайстрував конструкцію, яка дозволила розмістити намет на його "Форді" моделі Т. Попри функціональність, вона була не достатньо стійкою до погодних умов, та й встановлювати її щоразу було не дуже зручно, тож Воллі продовжував працювати над конструкцією. Він замінив намет на шатро краплеподібної форми, і, пішовши далі, додав піч і холодильник, перетворивши його на справжній житловий трейлер. Ця модель мінібудинку зачудувала стількох проїжджих мандрівників, що Воллі вирішив, що масове виробництво мінібудинків може перетворитися на "доволі гарний бізнес".

Задовольнившись своєю конструкцією, Воллі вирішив поділитися інструкціями для виготовлення подібного трейлера в журналі "Популярна механіка". Незабаром він почав отримувати численні запити на створення трейлерів, аналогічних тому, що стояв біля його дому. У 1931 році, після отримання достатньої кількості замовлень (а також скарг на шум від сусідів), Воллі відкрив перший завод "Ейрстрим" у Калвер-Сіті, штат Каліфорнія.

Збудовані там трейлери були ‒ і залишаються донині ‒ візуально впізнаваними завдяки блискучій алюмінієвій обшивці та заокругленим кутам, які і створюють цю знамениту форму сріблястої кулі. Клепані алюмінієві панелі, завдяки яким виникли перші трейлери, були з матеріалу, подібного на той, з якого тоді робили літаки.

Байам вступив у нову етап своїх пригод, коли почав організовувати переправку трейлерів через океан, виконуючи роль головного координатора постачання житлових трейлерів у рамках проєкту "Ейрстрим Караванс". Він очолював численні кавалькади трейлерних мандрівників на інших континентах, які часто разом подорожували складними маршрутами протягом шести місяців безперервно.

Воллі помер у 1962 році і не став свідком висадки людини на Місяць ‒ а заразом і ролі, яку його творіння відіграло в цій історичній події. Не знаючи, які хімічні речовини астронавти можуть привезти на собі додому, НАСА вжило всіх заходів обережності: астронавтів "Аполлона-11" після прибуття доставили просто до трейлера "Ейрстрим", який був переобладнаний під мобільний карантинний блок. За словами представників компанії, НАСА обрало їхній трейлер через його "конструкцію, подібну до літака, автономність і високоякісні житлові приміщення, які можуть витримати труднощі при транспортуванні".

Спадщина "Ейстрим" живе й сьогодні, адже компанія Воллі зі штаб-квартирою в Джексон-Сентер, штат Огайо, продовжує втілювати інновації в його стилі. Прагнучи поєднати традиційне та альтернативне, вони спричинили нову хвилю попиту на вінтажні трейлери, які можна прикрасити відповідно до мінливих смаків.

Пристрасть Воллі до об'єднання людей і натхнення їх на подорожі залишається актуальною й сьогодні. Міжнародний клуб трейлерів Воллі Байама (Wally Byam Caravan Club International), заснований у 1950-х, продовжує активно організовувати регулярні зустрічі та кемпінг-подорожі. Члени клубу носять характерні блакитні берети, як колись сам Воллі, і незмінно слідують своїй місії — бути "різноманітною спільнотою власників трейлерів "Ейрстрим", яка цінує веселощі, дружбу та пригоди".

Легко зрозуміти, чому прихильники цього новатора в кемпінг-культурі так захоплені ним, особливо коли ознайомлюєшся з "Етичним кодексом", що його залишив Воллі. Він відкривається такими словами:

"Ці слова втілюють мою найглибшу мрію. Для тих, хто зможе їх зрозуміти, я передаю цей кодекс... Тепер моя мрія стала вашою."

Представлений нижче кодекс дозволяє усвідомити, чому концепція Байама залишається такою привабливою. Ось кілька ключових принципів:

Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.

Національний gарк "Ґлейшер-Бей"

Ґуставус, штат Аляска, 1794 рік. Знімок Еліс Брукер.

Національний парк "Ґлейшер-Бей", який знаходиться у Внутрішньому проході Аляски, є частиною об'єкта Світової спадщини площею 10 мільйонів гектарів, що робить його однією з найбільших охоронюваних природних зон у світі. Це не лише національний парк, а й динамічна лабораторія, науковий центр, біосферний заповідник, а також важливий морський і наземний заказник міжнародного рівня.

Парк слугує притулком для одного унікального виду тварин: рідкісного блакитного ведмедя, який також відомий як льодовиковий ведмідь. Інформації про ці незвичайні створіння не так багато. Вони є підвидом чорних ведмедів і залишаються однією з найбільших загадок природи. Якщо ви вирішите відвідати цей величезний національний парк і, можливо, зустрінете блакитного ведмедя — чи будь-якого іншого ведмедя — пам’ятайте, що не слід наближатися до них, не дозволяйте їм підходити до вас і, звичайно ж, не намагайтеся зателефонувати другу у цей важливий момент.

Бакстон, штат Північна Кароліна, 1803 рік. Зображення Венді Кіроа.

Води біля мису Гаттерас настільки підступні, що їх навіть називають цвинтарем Атлантики. Невідомо, скільки кораблів тут розбилося, але за приблизними підрахунками, їхня кількість перевищує дві тисячі.

Коли теплі води Гольфстріму стикаються з холодними арктичними течіями Лабрадора, наслідки можуть бути вражаючими. Щільний туман, несподівані штормові вітри, величезні хвилі висотою до десяти метрів та непередбачуване морське дно формують дійсно небезпечну обстановку для мореплавців.

У 1794 році Конгрес виділив вражаючу на той час суму в 44 000 доларів для зведення маяка на мисі Гаттерас.

Протягом наступних двох століть море розмивало берегову лінію, і в 1999 році маяк було перенесено у більш безпечне місце на 880 метрів від берегової лінії. Маяк на мисі Гаттерас заввишки 60,5 метрів і вагою 5 000 тонн став однією з найвищих і найважчих кам'яних споруд, які коли-небудь переносили.