Виставка "Praymobil: Діви Марії та Ісуса в давніх обрядах"

Як можна уявити Різдво? У середньовічні часи віряни втілювали це святкове чуття через фігури Ісуса та його матері, як показує виставка в Аахені. Тут представлені статуя вагітної Діви Марії та колиска для її сина.

У Німеччині готуються до Різдва. У містах різдвяні ярмарки повні відвідувачів, вікна будинків прикрашені вогнями, а в деяких вітринах можна побачити різдвяні ясла, що відтворюють за допомогою дерев'яних або пластмасових фігурок Ісуса Христа, Богородиці, Йосипа, волхвів і тварин сцену народження немовляти, якому через три десятиліття судилося загинути мученицькою смертю на хресті й стати, як вірять християни, спасителем людства.

Сьогодні в Аахені, місті, яке славиться не лише своїм різдвяним ярмарком, а й численними музеями, можна побачити вражаючу статую вагітної Діви Марії. Ця дерев'яна фігура, виготовлена близько 1300 року, має висоту 33 сантиметри і зображає Богородицю з короною на голові, одягнену в помаранчевий одяг, що м'яко спадає. Її обличчя спрямоване прямо на глядача, руки з складеними долонями піднесені до грудей, а в животі є віконце зі вставленим склом. За цим склом можна побачити мініатюрну фігурку її ще ненародженого сина.

Поруч зі статуєю у вітрині музею розміщені невеличкі дерев'яні дверцята. Ними закривали отвір на спині Марії. Із зачиненими дверцятами діва була вагітною, а коли наставав потрібний момент, дверцята відкривали й Ісуса витягали, імітуючи таким чином народження немовляти.

Але хто ж здійснив цю роботу і з якою метою? Відповідь на це питання надає Аахенський музей Сюрмондта-Людвіґа (Suermondt-Ludwig-Museum), відомий, зокрема, своєю колекцією середньовічних скульптур, яка вважається однією з найзначніших у Німеччині. Напередодні Різдва там була відкрита виставка, присвячена досі маловивченій темі. Вона досліджує мобільні скульптури, які не лише можна переносити, але й використовувати в різноманітних ритуалах середньовіччя та їхнє призначення.

Чудово підібрана назва експозиції - "Praymobil. Mittelalterliche Kunst in Bewegung". Неологізм "Praymobil" поєднує два англійські слова: "молитися" і "мобільний" та перегукується з назвою популярних дитячих іграшок-конструкторів Playmobil. Це ключове слово доповнює пояснення - "Середньовічне мистецтво в русі". Поняття "Bewegen" тут центральне - воно перекладається і як "рухати", "пересувати", і як "зворушувати", "хвилювати".

Мобільні предмети сакрального мистецтва допомагали людям не лише усвідомити сенс описаного в релігійних текстах, а й відчути його. Директор музею Сюрмондта-Людвіга Тіль-Гольґер Борхерт (Till-Holger Borchert) так пояснює їхнє призначення: "Ці фігури не були нерухомими образами, а діючими акторами в релігійних інсценуваннях".

Викладена раніше образ Діви Марії спочатку належав монастирю домініканок Святого Христа, розташованому в Регенсбурзі. Іконографія Богоматері була поширена в численних жіночих монастирях, і деякі з таких зображень, зокрема фігурки вагітної Діви Марії, досі зберігаються в цих святинях.

У чудово оформленому каталозі до виставки зазначається, що письмових свідчень про використання скульптур вагітної Богоматері не знайдено. Проте можна висловити припущення, що ці скульптури могли використовуватися під час Різдва — як під час служби, так і для імітації народження Ісуса в ігровій формі. Фігури Ісуса виймали з рук матері та розташовували на вівтарі. Іноді їх укладали в спеціально виготовлені мініатюрні ліжечка та колиски. У ці колиски в різдвяні свята священнослужителі або прихожани, найбільше діти, заколисували немовля Ісуса, супроводжуючи це дійство співами та танцями.

На виставці є й скульптури Діви Марії з немовлям Ісусом на руках. Фігура Богоматері залишається нерухомою, а от фігурку Христа можна зняти. Вони з'єднуються за допомогою штифта на колінах матері, на який можна насадити дитячу фігурку. Скульптури, відомі як "Мадонна на троні", були популярні ще з XII століття й особливо часто зустрічалися на заході Німеччини та в Скандинавії. Їх часто використовували під час святкових процесіях на Стрітення, яке відзначають на сороковий день після Різдва (вважається, що батьки принесли немовля Ісуса до храму в Єрусалимі, коли йому було сорок днів). Після процесій фігури Ісуса встановлювали на вівтарі.

За таким самим принципом створені скульптури "Оплакування Христа" та "П'єта". У них тіло знятого з хреста Ісуса лежить на колінах матері. Їх використовували в літургії Страстей Христових та відповідних інсценуваннях: Христа клали в могилу або перед скорботною матір'ю.

Маленький розмір цих статуеток вказує на те, що вони використовувалися в чернечих келіях. Особливо це стосується чоловічих монастирів, де саме ченці мали більше можливостей для роздумів над Страстями Христовими. У той же час, черниці, як правило, концентрували свою увагу на образі Діви Марії, яка була для них важливим символом і прикладом для наслідування.

На виставці Praymobil представлено безліч окремих статуеток немовляти Ісуса, серед яких одна має дату наприкінці XV століття. Ісус зображений, сидячи на маленькому стільчику, розфарбованому квітами. Сучасним відвідувачам цей предмет може здатися дитячими меблями, однак у Середньовіччі його сприймали як трон, на якому розміщувався правитель світу. Спинка трону прикрашена з одного боку ягням, що символізує жертву Христа, а з іншого - птахом, який також вказує на його майбутні мучення. Цю скульптуру, ймовірно, встановлювали в церкві під час молитви.

В одній із виставкових вітрин - цілий ряд стоячих немовлят. Їхні обличчя обрамлені локонами, одна рука складена в жесті благословення, в іншій - земна куля або держава. Усі вони виготовлені в XV столітті в нинішньому бельгійському місті Мехелен, де їх виробляли у великій кількості й продавали по всій Європі. Фігури немовляти Ісуса користувалися великою популярністю. Їх брали з собою в монастир послушниці й доглядали за "дитиною", як це робила б Богоматір зі своїм сином: брали на руки, цілували й пестили, одягали й вкладали в колиску.

Захоплення постаттю немовляти Ісуса викликане бажанням віруючих глибше зрозуміти людську природу Христа на всіх її стадіях. У канонічних Євангеліях інформації про дитячі роки Ісуса дуже обмаль, що сприяло виникненню потреби дізнатися про цей період більше, як серед звичайних вірян, так і серед церковних служителів.

Очевидно, саме цю потребу мав на увазі Франциск Ассізький, коли вказав на організацію ясел Христових у церкві містечка Греччо, що нині є частиною італійської провінції Рієті, на Різдво 1223 року. Це театральне втілення народження Ісуса Христа, яке мало на меті замінити паломництво до Вифлеєму, дозволяло вірянам емоційно відчути біблійні події і сприяло виникненню співчуття до беззахисної новонародженої дитини.

У пізньому Середньовіччі зображення голого немовляти Ісуса стало звичною практикою. Це відображало його людську сутність, невинність і звільнення від первородного гріха, а також відповідало потребам вірян у більш яскравому уявленні образу дитини Ісуса. Окрім того, його голизна символізувала початок його страждань.

На виставці представлені статуї дорослого Христа, які виглядають більш динамічно в порівнянні з фігурами Ісуса-дитини. Одна з них, датована приблизно 1500 роком і, ймовірно, походить з Італії, має механізм в отворі на спині, який дозволяє відтворювати момент смерті Ісуса на хресті: голова нахиляється до грудей, підборіддя опускається, а очі закриваються. Інша статуя, створена в 1510 році в Саксонії, має рухомі руки та ноги.

Такі скульптури наочно й безжально демонстрували страждання Христа, чим шокували публіку й водночас привертали її увагу. У Страсну п'ятницю за їхньою допомогою інсценували смерть на хресті, а потім укладання Ісуса в могилу. В інсценуваннях брали участь як духовенство, так і прості парафіяни.

Виставка Praymobil, відвідати яку можна до 15 березня 2026 року, є надзвичайно пізнавальною. Найбільш вражаючим є її фінальний розділ, що розкриває теми, які на перший погляд здаються неможливими. Виявляється, існували образи святих, яких віряни карали, б’ючи їх, за непокору у виконанні їхніх прохань.

Одна з експонованих робіт, що походить з регіону річки Неккар у сучасній Німеччині, зображує фігуру Ісуса Христа. Проте, кілька століть тому, віряни вважали її зображенням Святого Урбана, покровителя виноробів. На статуї видно виразні сліди від ударів, завданих у гніві через невдалу погоду та поганий урожай. Як саме відбувалися такі "карати", ілюструє репродукція фрагмента вівтаря Святого Миколая з Словаччини, датованого 1480 роком, на якій чоловік, розчарований святим, люто шмагає його.