Конфлікт, демонстрація та нецензурна лексика.

Останні великі вуличні акції в Україні висвітлили проблему широкого використання ненормативної лексики в суспільстві. Що стало причиною цього явища і як реагувати на нього?

В Україні нещодавні вуличні протести проти спроб обмежити повноваження НАБУ та САП були наповнені численними картонками з гаслами, що містять нецензурні слова. Це викликало новий сплеск обговорень щодо використання ненормативної лексики в публічному просторі. Деякі люди вважають це абсолютно неприйнятним, інші бачать в цьому вираз свободи та емоцій суспільства, а деякі пояснюють цю тенденцію наслідками війни.

За час війни Росії проти України окремі нецензурні фрази в публічному просторі стали масово поширеними. Першим з українських дипломатів, хто прилюдно вжив матюк, був колишній міністр закордонних справ Андрій Дещиця, коли біля посольства РФ під час протестів проти російської агресії 2014 року він процитував кричалку харківських футбольних ультрас "Путін - х...о". Вже після повномасштабного вторгнення РФ в Україну масового поширення набула фраза "Русскій воєнний корабль іді на..." (відповідь українського прикордонника на острові Зміїний російському крейсеру "Москва" на пропозицію здатися 2022 року - Ред.), яку друкували великими літерами на бігбордах та навіть випускали великим накладом на поштових марках.

Ненормативна лексика в Україні нині лунає і з вуст політиків - як представників влади, так і опозиції. Наприклад, у січні 2025 року президент України Володимир Зеленський в інтерв'ю американському подкастеру Лексу Фрідману, коментуючи санкції проти президента РФ, дозволив собі емоційний вислів: "Це х...ня, вибачте!". А за кілька тижнів після цього експрезидент Петро Порошенко, депутат опозиційної фракції "Європейська солідарність", у Верховній Раді під час сварки з депутатом від правлячої "Слуги народу" Богданом Яременком теж вдався до нецензурної лайки, за що регламентний комітет одразу ж рекомендував відсторонити його від сесійних засідань на пів року.

Проте під час недавніх вуличних акцій протесту проти спроб обмеження повноважень НАБУ та САП, вживання ненормативної лексики, особливо серед молоді, стало настільки поширеним явищем, що питання про використання грубих слів у публічному просторі та можливість його регулювання почали активно обговорювати як митці, так і науковці. На плакатах протестувальників можна було побачити фрази на зразок "Якого х...я?", "Ви ох...ли?", "За..ли", "Коли виросту — дам п..и", "Нах..." "Б...я", а також цитату з пісні рок-гурту "Жадан і собаки": "На х..я мені система, що працює проти мене" та багато інших подібних висловлювань.

Творці та культурні діячі, аналізуючи появу нецензурних слів на протестних плакатах, акцентують на соціальних причинах цього феномену. Письменниця Оксана Забужко, зокрема, відзначила вплив війни на цю ситуацію. "Так, мені також не подобається використання матюків на картонках (особливо тих, що не мають сенсу). Але це результат війни, шановні: вперше матюки з’явилися в українському публічному просторі завдяки харківським ультрас... у 2014 році — це була мова нашого глузування над ворогом, мова, подібна до 'листа запорожців турецькому султану', яка почала ширитися, а після подій на острові Зміїний навіть здобула певну популярність, і нічого з цим не вдієш, поки триває активна війна", — написала авторка у Facebook. Вона вважає, що після завершення війни знадобляться заходи для очищення публічного мовлення.

Схожу позицію висловлює український видавець та культурний діяч Віталій Капранов. "Я також не прихильник вульгарних слів, особливо коли їх вживають школярі чи молоді дівчата, та й узагалі мені не подобається публічна лайка. Я починаю злитись, коли згадую, що під час нічного обстрілу вся країна вдавалася до лайки, на кожному другому автомобілі пишуть про російський військовий корабель, а пісня про Путіна вже стала мемом. І тоді я усвідомлюю, що вульгарність — це наслідок війни, такий же, як руйнування, мінні поля і окопи. Так само, як нам потрібно буде розміновувати ліси та моря від російських мін, після війни нам доведеться "розміновувати" свідомість від матюків," — зазначив Капранов у своїй публікації на Facebook.

З початку російської агресії в 2014 році в Україні спостерігається неформальне прийняття ненормативної лексики, на думку мовознавця та дослідника матюків Оксани Гаврилів. "Хоча деякі вирази є традиційно вживаними, для української мови характерним не є широке використання нецензурної лексики, і це явище стало наслідком русифікації", — зазначила Гаврилів у інтерв'ю DW. Вона також підкреслила, що матюки мають праслов'янське коріння. Проте, на її думку, ненормативна лексика є "символом російського імперіалізму", і її потрібно витісняти, оскільки "мат, так само як російська мова, виконує роль маркування території та слугує інструментом домінування і контролю, представляючи "руський світ". Водночас вона вважає, що в деяких ситуаціях вживання матюків може бути виправданим, наприклад, у контексті акцій протесту проти Путіна.

Коментуючи використання нецензурної лексики на недавніх вуличних акціях, вона зазначає, що коли плакати з грубими словами присутні лише в окремих випадках, це може привернути увагу та підсилити інші гасла. "Проте, якщо таких висловлювань стає занадто багато, це може звести нанівець суть протестів, перетворивши їх на своєрідний фестиваль ненормативної лексики, змагання у мовній винахідливості, карнавальне дійство", - зазначає Гаврилів.

У інтерв'ю DW директор Інституту української мови Національної академії наук України Павло Гриценко підкреслив, що "нецензурна лексика або позанормативні вирази є універсальним явищем для всіх мов і культур". Проте професор вважає, що вживання такого роду висловлювань, як лайка, у публічному просторі не є доцільним. "Коли ми звертаємося до образливих виразів і різноманітних неприйнятних словесних форм, ми сприяємо зниженню якості мовного спілкування", - зазначив науковець.

Однак потрібно розрізняти контекст, наголошує він. "Коли ми спілкуємося з відвертим ворогом нашої держави, і у нас є узагальнений мовний портрет загарбника, пов'язаний з матюками як типом комунікації, - це одна ситуація, а коли ми стоїмо з плакатом і за його допомогою комунікуємо зі співгромадянами, - це зовсім інша ситуація" - каже Гриценко.

Соціальний психолог, доктор психологічних наук, професор Вадим Васютинський, який є головним науковим співробітником відділу психології мас і спільнот Інституту соціально-політичної психології Національної академії педагогічних наук України, розглядає проблему поширення ненормативної лексики серед молоді через призму загальноєвропейських тенденцій, що виникають у контексті зростання рівня індивідуальної свободи.

"Свобода має дуже різні аспекти, в тому числі такі, коли люди поводяться всупереч моральним нормам, поводяться так, як хочеться їм, і не зважають на оточення. Це нормальний, на жаль, стан для теперішнього етапу суспільства". Молодь завжди була більш революційною, і тепер матюки стали для неї нормою спілкування навіть у присутності дівчат чи дітей, зазначає Васютинський. "Як представник старшого покоління я засуджую, коли хлопці і дівчата на весь голос матюкаються, бо коли я був студентом, то ми ніколи не матюкалися в присутності дівчат. Сьогодні це абсолютна норма". Однак, з огляду на гендерну рівність, напевно, це теж нормально, каже він. Науковець припускає, що надалі матюки дедалі більше легалізуватимуться, доки суспільство не втратить до них чутливість.