Боротьба за самоідентифікацію: вплив російської літератури на найменування ворожих ракет.

Війна, трагедії та гуманітарні катастрофи створюють складні символічні конструкції, метафори та асоціації. Це особливо стосується росії, яка виступає агресором. Ми не можемо з упевненістю стверджувати, чи веде росія війну в Україні відповідно до принципів, наприклад, російської літератури, чи ж дати, коли відбуваються ті чи інші масштабні обстріли, пов'язані з важливими подіями в історії російської імперії, але такий зв'язок потенційно можна виявити та проаналізувати. Деякі тези цього тексту є лише припущеннями, проте війна породжує свої власні наративи, сенси та нові інтерпретації усталених культурних значень росії, які заслуговують на увагу. Існує велика ймовірність, що рф черпає натхнення з російської літератури та культурних традицій у назвах зброї та ракет, якими вона завдає ударів по Україні.

1 березня 2018 року президент Росії зробив заяву про нові досягнення в сфері ракетних технологій під час свого виступу перед Федеральними зборами РФ. Він представив три типи стратегічних озброєнь: ракету з ядерним енергетичним блоком, що має глобальну дальність, безпілотний підводний апарат та лазерний комплекс.

Чи має нова російська зброя зв'язок з елементами класичної російської літератури? Вірогідно, так. Згідно з публічними відомостями, у 2018 році Володимир Путін закликав до креативних пропозицій щодо назв для російської зброї, зокрема через офіційний сайт Міністерства оборони РФ. Як свідчать пропагандистські джерела, навіть Владислав Сурков, тодішній помічник президента, який захоплювався написанням меланхолійних віршів і рок-музикою, висловлював думку, що нові зразки зброї могли б отримати імена на честь російських найманців, які діяли в ОРДЛО. Крім того, звучали пропозиції називати озброєння на честь персонажів із дитячих казок. Однак це були не єдині ідеї, якщо врахувати подальший розвиток ситуації.

Путін зазначив, що, як стверджують, у 2018 році Міністерство оборони Росії перейшло до активного етапу тестування ракетного комплексу з важкою міжконтинентальною ракетою, яку вони назвали "Сармат". За словами російського президента, ця ракета має довжину 35 метрів і здатна літати на відстань до 16 тисяч кілометрів. Серійне виробництво, згідно з інформацією з російських джерел, розпочалося в листопаді 2022 року.

Версія, чому "сармат став сарматом", у публічних висловлюваннях російської еліти розходилися. Одна з класифікацій російської зброї мали назви дерев, протикорабельні - мінералів, але про це пізніше. Одна з версій - ракета начебто може здійснювати атакуючі дії через північний чи південний полюси планети, що корелюється із масштабністю потоків міграції давніх сарматів.

Інша публічна версія була висловлена представницею Міністерства закордонних справ Росії, Марією Захаровою, яка зазначила, що "сармати - це давній народ, що складався з кочових племен, які мешкали на території сучасної Росії та України". Ще одна інтерпретація була озвучена російським командувачем ракетних військ стратегічного призначення (РВСН) Сергієм Караваєвим, який охарактеризував нові важкі міжконтинентальні балістичні ракети (МБР) "Сармат" як російський "меч відплати". За його словами, воїни стародавнього народу сарматів нібито використовували прямий меч у бою, і їхні супротивники були свідомі, що "саме завдяки цьому мечу вони отримають свою кару".

Звертає на себе увагу ще один аспект. У 16 та 18 століттях в Україні та Польщі існувала популярна ідеологія сарматизму, що стала домінуючою в державному дискурсі шляхетського класу. Культура, живопис і спосіб життя шляхти були тісно пов'язані з "сарматськими" традиціями, які, наприклад, трактувалися в 18 столітті на наших землях.

Цікаво, що російська культура та поезія XVIII століття, особливо в аспекті державності, насичені цитатами про підкорених сарматів, особливо в контексті агресії, що супроводжувала руйнування Польщі російською імператрицею. Наприклад, М. Державін активно використовував метафори, описуючи полоненого сармата, над яким "всесильний рос" підняв свій меч. Оспівування подвигів полководця Суворова в цьому контексті також акцентує увагу на його досягненнях у боротьбі проти "сарматів" та підкоренні інших народів. Тому назва сучасної російської ракети може спиратися на зрозумілі історичні наративи імперських перемог, їх літературне втілення і використовувати культурний та літературний меседж росії XVIII століття для відновлення імперських амбіцій, панування та формування ідентичності у XXI столітті.

Цікаво, що у 2022 році Дмитро Рогозін, колишній голова Роскосмосу, створив текст для пісні "Сарматушка", яку виконували військові хори Росії. У цій композиції стилізовано висловлюється тема "матушки" та підкорення НАТО й США.

Існують і інші, не менш чутливі назви. Наприклад, гіперзвукова ракета системи "Кинджал" виділяється серед назв, пов'язаних із рослинами та деревами, якими традиційно називали російські ракети. Чи може це мати зв'язок із російською літературною спадщиною? Цілком можливо.

Згідно з інформацією з відкритих джерел, одним із найулюбленіших поетів президента РФ Володимира Путіна є М. Ю. Лермонтов. Путін неодноразово вдавався до цитувань з його творів під час публічних виступів. У 2023 році він зізнався, що у нього обмаль часу на читання, проте на тумбочці в його спальні завжди можна знайти збірку віршів Лермонтова. Крім того, російський лідер раніше брав участь в відкритих уроках для школярів, де ділився думками про патріотизм Лермонтова та навіть його дисидентські погляди.

У Лермонтова існує знаменитий вірш під назвою "Кинджал". Цей твір можна розглядати як своєрідні нові варіації на тему вірша О. Пушкіна, який також носить ту ж назву і був створений для "рук безсмертної Немезиди". Проте, у своїй поезії Лермонтов, описуючи "кинджал", акцентує увагу на символі вбивства та залізної волі, а не на метафорі боротьби за свободу чи справедливість. Ймовірно, що образ цього улюбленого поета В. Путіна став основою для назви російської ракети, втілюючи ті ж символи, які супроводжували Лермонтова. Адже прислужники повинні вміти вгадувати бажання та капризи своїх панів.

Існують інші терміни та приклади. Це не стосується лише ракети "Воєвода": поняття "воєводи" також згадувалося у перекладах Пушкіна, які стосуються балад А. Міцкевича. Державін, у свою чергу, писав про "воєвод" у контексті перемог російських військ під керівництвом Суворова в Італії XVIII століття, як продовження спадщини Рюриковичів.

Отже, 21 листопада Росія завдала удару по українському місту Дніпро, використавши ракету РС-26 "Рубіж", яку президент Путін охрестив "Орешник". За словами самого Путіна, цю назву придумали військові, які займаються ракетними системами. До цього моменту термін "орешник" не згадувався у публічному контексті. Схоже, що назва зброї слідує традиції надавати їй імена на честь дерев. Орешник, хоча й не є найзначнішим деревом у російській літературі, фігурує в творах, таких як байки Л. Толстого та народні пісні.

У поезії Анни Ахматової "Шелестить, опадаючи орешник", написаній у 1963 році, відображається атмосферний контекст, що виник після Карибської кризи 1962 року. Вірш переносить нас до образів дерева і "семисвічника", тобто Менори: "Шелестит опадая орешник, где алмазний стоял семисвечник, там мне светит одна темнота..." Семисвічник, як відомо, символізує Менору, що робить цю згадку особливо значущою в контексті Дніпра. Включення образів орешника і менори в текст вказує на певні символічні паралелі, які можуть вказувати на наслідки для мирного українського міста. Це лише одна з можливих інтерпретацій, що пов'язують літературні асоціації з сучасною російською зброєю.

Можливо, питання про роль російської літератури, культурних та історичних наративів у контексті агресії Росії проти України потребує більш глибокого аналізу, хоча зв’язок між ними може бути досить зрозумілим. З російської точки зору, це не лише конфлікт із "Заходом", а й цивілізаційна боротьба за "традиційні російські цінності", унікальність, велич, ідентичність та "наш історичний спадок".

Ідентичність, яка в сучасному контексті формує дискурс, переплетений з синкретичними елементами російської імперської колоніальної спадщини, чітко відображеними в російській літературі. У цьому випадку культура та російська література можуть виступати в ролі зброї, в буквальному сенсі цього слова, ставши своєрідними хрещеними знаряддями для реалізації агресивних намірів.