Битва за "Оскар-2026": хто має можливість здобути головну нагороду Американської кіноакадемії?

За перемогу в категорії "найкращий фільм року" змагаються десять фільмів, але виглядає так, що це лише двобій.

Оголошення номінантів на премію "Оскар" 2026 року можна порівняти з оголошенням війни, адже тут змагаються не лише окремі фільми та їх автори, а й цілі художні та політичні напрямки. Які ж фільми мають найбільші шанси на перемогу в умовах глобальних міжконтинентальних конфліктів?

Битва вже розпочалася: з одного боку - BAFTA, що присуджується Британською академією телебачення та кіномистецтва, а з іншого - "Золотий глобус", який вручає Голлівудська асоціація іноземної кінопреси. І між цими двома нагородами існують суттєві відмінності.

BAFTA — це не лише "британські фільми", а радше "європейські", і сьогодні, особливо після подій у Давосі, це визначення набуває нового значення в умовах протистояння з Америкою. Незважаючи на те, що молоді люди з країн, таких як Німеччина та Франція, можуть заявляти про бажання залишити свої країни, вони навряд чи залишаться без дій, якщо росіяни спробують захопити їхні території. У короткому списку претендентів на BAFTA з'явився європейський представник, що спочатку був одним із головних кандидатів на номінацію, а згодом і на перемогу — норвезький фільм Йоахіма Трієра "Сентиментальна цінність". Номінантів на BAFTA оголосять 27 січня, а церемонія нагородження відбудеться 22 лютого.

На відміну від BAFTA, "Золотий глобус" не обмежується лише національними рамками, оскільки його вручає іноземна преса, акредитована в США, а не американці. Проте, варто зазначити, що близько 70% лауреатів "Золотого глобусу" в подальшому отримують і "Оскар". Після завершення всіх етапів відбору та номінацій, 11 січня Голлівудська асоціація іноземної кінопреси оголосила переможців: найкращим фільмом у категорії мюзикл або комедія став "Одну битву за іншою" режисера Пола Томаса Андерсона, а найкращим драматичним фільмом визнали "Гамнета" Хлої Чжао.

Серед номінантів на "Оскар" виявилися всі три згадані фільми, проте тепер постає ключове питання: на чий бік стануть американські члени кіноакадемії. Відомо, що їхні погляди, висловлювання та спільні рішення схиляються до лівої політичної орієнтації. Це означає, що їх вибір, ймовірно, буде протилежний позиції чинного президента США. Відповідно, головний "Оскар" серед десяти кандидатів має всі шанси отримати фільм "Одна битва за іншою", хоча це лише припущення.

Наприклад, незважаючи на те, що фільм "Битва" здобув найбільшу кількість нагород на премії Гільдії кіноакторів (Screen Actor Guild Awards, SAG Awards) — аж сім відзнак, остаточне рішення в категорії "фільм року" все ж залишиться за Американською гільдією продюсерів (Producers Guild of America, PGA). Вони оголосять свої результати 28 лютого, за два тижні до вручення "Оскарів". Однак "Битва" має певні проблеми: як найдорожчий проект Полом Андерсоном з бюджетом у 130 мільйонів доларів (додатково 70 мільйонів на маркетинг), він зазнав значних фінансових втрат, зібравши лише 72 мільйони в американському прокаті та всього 206 мільйонів у світовому. Це може призвести до збитків для Warner Bros. Discovery у розмірі близько 100 мільйонів доларів, що, безумовно, не свідчить про успішність фільму — саме це і враховує Гільдія.

Та головна проблема "Битви" не фінансова, а ідеологічна. Може, як стверджував Лео Ді Капріо, виконавець головної ролі, "вони не намагалися зробити політичний фільм", але він є саме політичним. Порушуючи питання ліворадикальних рухів у Америці 70 -- 80-х років, Андерсон показує, які ліваки є небезпечно наївними та примітивно-агресивними, виступаючи проти наявного стану в демократичному суспільстві зі зброєю в руках. При цьому Андерсон переносить сюжет в часі в наші дні й надає слово вже озброєним правим. І хоч тенденційність режисера пролазить на зовні зрозумілістю його позиції, глядач зі сторони сам бачить результат двобою лівих і правих, від зіткнення яких світло іскор освітлює трупи. Такий поворот призводить до глядацької неоднозначності, бо у фільмі, зробленому за лекалами "про уродів і людей", по факту людей не залишається. І що ж тоді -- обирати бік когось із нелюдей?

Отже, радикальна природа "Битви" в часи радикальних змін надає їй суттєві переваги. Це визнають як критики, так і букмекери. Проте, глядачі мають іншу думку. У контексті бізнесового змагання "Грішники" Раяна Куглера, який є одним із основних претендентів на нагороду "Оскар" у категорії "Фільм року", значно перевершує стрічку Андерсена за популярністю серед глядачів. З бюджетом у 90 мільйонів доларів, цей фільм заробив 280 мільйонів у США та 368 мільйонів у всьому світі. Відповідно до оцінок Гільдії продюсерів, він більш ніж заслуговує на звання кращого фільму.

Фільм Куглера також не позбавлений гріхів, оскільки містить ідеологічні елементи, здатні завдати шкоди будь-кому. Насправді, це своєрідний перевертень класичного німого шедевра Девіда Ворка Ґріффіта "Народження нації" 1915 року. Тоді картина здобула популярність і комерційний успіх, але була охарактеризована як "гімн білого расизму". "Грішники" також стали касовим хітом, але в їхньому випадку проявляється расизм уже з іншого боку: у сюжеті містечко, населене афроамериканцями, піддається нападу вампірів, які є виключно білошкірими, а герої протягом більшої частини фільму займаються знищенням білих. Чи вплине чорний расизм на популярність "Грішників" так, як білий расизм не завадив "Народженню нації" стати комерційно успішним та національним хітом?

Технічно і жанрово досконалі "Ф1" Джозефа Косинські та "Франкенштейн" Гільєрмо дель Торо не дотягують до визначення "фільм року", як і до самої номінації, долучені до неї в силу черчилльової "неідеальності демократії". "Бугонія" Йоргоса Лантімоса та "Марті Супрім. Геній комбінацій" -- із тієї ж опери. Вони вже не формально сильні, а формально прикметні, і в наш час, коли й хрущ -- м'ясо, це теж не абищо, тому внесення цих фільмів до номінації можна зрозуміти. А от преміювання зрозуміти буде неможливо.

Бразильський фільм "Таємний агент" режисера Клебера Мендонсо Фільо та "Потяг у снах" Клінта Бентлі не змагатимуться за головну нагороду, адже перший є іншомовним, що вже передбачає окрему номінацію на "найкращий міжнародний повнометражний фільм". Другий, хоча й вражаючий візуально, не має достатніх підстав для "Оскара". Ця премія традиційно балансує між визнанням професійних та технічних досягнень (як у випадку з "Опенгеймером" або "Бердменом") і необхідністю відзначати соціальні зміни та історичні події (як це робилося з "Зеленою книгою" чи "Життя прекрасне"). Хоча елементи переслідування в "Таємному агенті" та трагедія в "Потягу у снах" могли б відповідати критеріям нагородження, стилістичні паралелі між "Потягом" та "Землею кочівників" Чжао, а також "З Африки" Поллака, підкреслюють їх особливий контекст.

Фактично залишаються два фільми, реалістичність яких бути названими "найкращими" визначається не так і не тільки технічним виконанням, роботою режисера, оператора й акторів, як самим сюжетом. І в "Сентиментальній цінності", і в "Гамнеті" йдеться про найменший елемент суспільства, і водночас елемент суспільнотвірний -- родину. Ба більше -- саме родина тут стає прообразом суспільства, суб'єктивно вічно болючого місця для зростання, але об'єктивно єдино правильного. Прожити разом, але зберегти себе, втратити цілісність, та все ж віднайти спосіб залагодити власні пробоїни. Модель сім'ї лежить в основі будь-якої країни, як модель атома -- в основі Сонячної системи, а переживання конфліктів, сварок, втрат і здобутків у одній окремо взятій родині -- в основі всього життя.

У фільмі "Сентиментальна цінність", який вирізняється своєю тендітністю та відсутністю сентиментальності, батько та донька намагаються відновити те, що було зламано, у атмосфері вишуканих деталей і тривалих діалогів. У "Гамнеті" відновлення стосунків відбувається між чоловіком і дружиною, чиї почуття поступово розкриваються з моменту їхньої першої зустрічі на фоні природної краси. У творчості Трієра (не плутати з Ларсом) героям значно легше виконати свої завдання, адже всі вони живі. Проте між персонажами "Гамнета" та їхнім розумінням існує тіло мертвої дитини, що ускладнює їхнє спілкування. У цій, здавалося б, безвихідній ситуації, режисерка Хлої Чжао за допомогою мистецтва вносить проблиск надії у життя жінки, яка занурена в глибоку печаль через втрату сина. Виявляється, що її чоловік також переживає страждання. Наприкінці фільму стається маленьке диво, викликане самим мистецтвом: спектакль "Гамлет", поставлений чоловіком, відкриває дружині нові горизонти, буквально і в переносному сенсі. Її відкриті очі, що тепер бачать світ у всіх його аспектах, залишаються в пам’яті глядачів навіть після завершення фільму. Тепер залишиться дізнатися, чи стане "Гамнет" визнаним кращим фільмом року.