Я розпочав знайомитися з українськими п'єсами і зрозумів, що їхнє значення часто залишають без уваги, - поділився Дмитро Богомазов.

Театральний режисер Дмитро Богомазов поділився своїм досвідом постановки перших вистав під час навчання, розповів про те, як виявив для себе українську класику і підняв її до міжнародного рівня, інформує Politeka.

Цю інформацію він поділив на каналі "UKRAINE THE BEST".

Як поділився учасник програми на Politeka, під час свого першого року навчання в університеті Карпенка-Карого, студенти другого курсу, які навчалися на акторських факультетах, звернулися до нього з проханням поставити якусь постановку з української класики. Це було необхідно для їхніх самостійних проектів.

"А українська класика тоді для мене була terra incognita, для мене Сартр, Камю, щось таке було цікаве на той час. Я почав читати українські п'єси і зрозумів, що вони трошки недооцінені взагалі-то. Оскільки не можна було писати про міське життя тоді, український театр був кудись відсунутий, ну, тобто щось таке фольклорне мало бути, етнографічне, але писали це люди міські і освічені, вони ж читали і греків, і Шекспіра", - міркує Дмитро Богомазов.

Режисер розповідає для Politeka, що під поверхнею сюжету криються знання авторів і досвід світового театру. Саме тому він вирішив зняти верхній шар, вивільнивши сенси та образи, що дало йому змогу представити українську класику на сцені на міжнародному рівні.

"На третьому курсі мені доручили поставити п'єсу в театрі на лівому березі. Це був російськомовний театр, але я вирішив адаптувати виставу "Чарівниця" українською мовою. Деякі актори навіть приїхали з Росії, щоб вивчити українську з нуля для участі у виставі. На той момент, у 1993 році, така ситуація виглядала досить незвично. Я отримав київську пектораль за цю роботу, хоча ще навчався на третьому курсі. Після цього я вже не повертався до навчання, а зосередився на своїй професійній діяльності", - ділиться спогадами Дмитро Богомазов.

Як повідомила Politeka, Войтенко підкреслив, що лише кілька країн можуть похвалитися власним кінематографом, і Україні необхідно активно розвивати свою кінематографічну індустрію.