Як наше телебачення планує протистояти гомофобії. Під прикриттям.

Вже за через рік побачимо результати.

Антоніну періодично запрошують на різноманітні заходи. Я завжди трохи нервую, чи не підкладуть мені щось у келих з ігристим, але все ж йду. Адже моя професія насичена ризиками та незвичайними ситуаціями.

Отже, я опинилася на читанні сценарію першого епізоду нового серіалу "Обмежено придатні", який планується до виходу на СТБ приблизно через рік. Якщо, звісно, ми не станемо жертвами ядерного апокаліпсису, як це часто передбачають клікбейтні заголовки наших колег. Цей проект можна вважати розширеною версією "Уроків толерантності" Аркадія Непиталюка, який є також режисером серіалу. Продюсером виступає Сергій Лавренюк, який також працював над згаданим фільмом.

У фільмі виникали кілька неприємних моментів. На мою думку, це картина з великим потенціалом стати народною ліричною комедією, яка відображає життя звичайних людей. Глядачі мали можливість побачити знайомі образи, яких творці не осуджували та не висміювали, а натомість демонстрували, що жити в такому руслі більше не є можливим.

У центрі оповідання розгортається історія сім'ї Найдюків, яка живе в умовах обмежених фінансових ресурсів і не надто гармонійно. Уся надія на зміни покладається на Надію (Олена Узлюк), дружину, яка вирішує знайти нестандартний вихід із ситуації. Вона реєструється в державній ініціативі "Уроки толерантності", яка передбачає надання гранту в обмін на проживання у себе вдома відкритого гея. Протягом певного часу новий мешканець навчає їх приймати різноманітність людських сутностей і вибору. Так у житті Найдюків з’являється Василь — доброзичливий і харизматичний чоловік, який абсолютно не відповідає традиційним уявленням про гомосексуалів. Під час першої зустрічі батько сімейства, не стримуючи здивування, запитує у Василя: "А де ж гомосексуал?"

Отже, незважаючи на всі переваги фільму, він не здобув популярності серед глядачів — касові збори не перевищили навіть два мільйони. У чому ж причина? Всі мої дослідження вказують на одне — це гомофобія. Таку думку висловив і Сергій Лавренюк після ознайомлення зі сценарієм серіалу. Він зазначив, що після прем'єри було проведено аналіз, і прийшли до висновку, що не врахували цей аспект. Промоція фільму базувалася на темі толерантності до ЛГБТК+, хоча насправді його варто було презентувати як сімейну комедію. Адже в основі сюжету лежать проблеми родини та їх розв'язання. А персонаж Василя виступає лише своєрідним лакмусом і тригером для цих тем.

Тому вийшла ось така фігня - стрічка великою мірою була для гомофобів, які б після перегляну мали трішки пом'якшити свої погляди. Але хіба гомофоби йтимуть на стрічку про гея? Звісно ні. Та й таке. Тому із серіалом усе переглянули. "Обмежено придатні" позиціонуватимуть як історію про родину Найдюків та їхні перипетії до та після повномасштабного вторгнення.

Лінію ЛГБТК+ лишать, але глядачам про це особливо наголошувати не будуть. Це лесбійська пара, яка з'явиться одразу в першому епізоді. Аудиторія у нас на телику ще більш консервативна, ніж у кінотеатрах, тому треба зважати.

Вже після того, як прочитав сценарій, я помічаю режисера Олексу Гладушевського, який виглядає неймовірно в своїй розкішній шубі, що може сміливо змагатися з білою шубою вашої Антоніни. І так, мені не вистачає білого пальта — це занадто малий масштаб. До речі, Гладушевський раніше був генеральним продюсером "Нового каналу" і працював над серіалом "Перші ластівки", в якому також був гей-персонаж, але зовсім не стереотипний.

Фейл "Уроків толерантності" у прокаті він також списує на гомофобію у нас в країні і нагадує мені мій же пост про дослідження кінотеатральної аудиторії. Його я слухала на цьогорічній KMW. Нам там заявили, що серед тем, які дратують наших глядачів, впевнено і з відривом лідирує саме ЛГБТК+. Свічечка, гіфка, позорисько.

Так ось, розповім же вам, нарешті, про майбутній серіал. Персонажі - здебільшого ті самі, але додалося ще кілька. Все починається 23 лютого 2022 року, сім'я святкує "День захисника вітчизни". За цим бачимо, що родина має теплі спогади про СРСР. Але не вся - донька Діана (Кароліна Мруга) має яскраві феміністичні погляди і активно їх висловлює. Це має водночас кумедний вигляд (через нарочитість фраз та їхній пафос), але і тверезий. Бо не погодитися з Діаною складно.

Її брат Денис (Олександр Піскунов) наразі здається нам бездіяльним ледарем ("Робота — це мука") та невдахою, який прагне лише висловлювати тривіальні філософські думки, не маючи жодного бажання діяти. Водночас, у стрічці він постає як найагресивніший гомофоб, що, як виявляється, приховує свою латентну гомосексуальність.

Святкування 23 лютого відзначають лише глава родини Зеник (Олександр Ярема) та його друг Гриша (Борис Георгієвський). Обидва вони мають військовий досвід і відчувають ностальгію за минулим. Гриша - типовий представник токсичної маскулінності, який без упину ділиться вульгарними жартами і не підлягає змінам. А ось Зеник - інша історія. Хоча він і має радянські погляди, в його серці живе доброта та толерантність.

Зрештою, посеред усього цього святкування з роботи приходить дружина. У неї сьогодні День народження, про який усі забули. "Через мужський день ми забули День народження Надєжди!", - констатують "захисники отєчєства". Та не бачать у цьому нічого поганого, а Зеник говорить Надєжді: "Чого ти витріщаєшся? Закатуй рукави і берися за готовку!".

Надія не витримує, гримнувши дверима, залишає квартиру. Вона йде до подруг, які стають для неї справжнім джерелом підтримки, запевняючи, що вона "жінка, а не просто засіб для відтворення". Згодом ці слова Надія виголошує і своїй родині.

Однак джерело проблеми в цій історії криється в новій персонажці - матері Зеника. Її роль виконала талановита Ніна Набока. У фільмі вона виступала в ролі сусідки. У "Обмежено придатних" її персонаж несе подібності до токсичної бабусі з "Припутнів".

Відразу після цього вона навідується до сина і починає вказувати йому на те, як невдалий вибір він зробив, обравши свою дружину. Каже, що вона з міста, ледача, не знає, що таке – справжня праця. А при цьому Надія важко працює, як ніхто інший.

Бабця - яскравий приклад не лише домінантної матері, але і глибоко травмованої жінки, яка вважає, що треба сконати в праці, не любить себе й інших. І, звісно, не розуміє кордонів, бо лізе вічно до сина з репліками штибу: "Ну наче в Наді у трусах було щось бріліантове!".

Син, своєю чергою, дуже дивується, що його мати когось любила. Ще й його батька, який давно кудись вшився. Словом, вже в першій серії ми бачимо те, що, на жаль, нерідко спостерігаємо в житті. Це перегукується із сюжетом "Спіймати Кайдаша" і, сподіваюся, "Обмежено придатні" теж стануть такою народною історію з елементами психотерапії.

Аркадій Непиталюк має цілком розумний підхід до свого твору. Він визнає, що його проект є легким і без амбіцій на глобальне визнання чи космічні висоти, як це часто обіцяють у нашій галузі. Проте він має намір підійти до роботи над ним з більшим рівнем серйозності, ніж це зазвичай спостерігається на телебаченні. Непиталюк зазначає, що тема війни, звісно, присутня, хоча і в обмеженому обсязі. Про подібний підхід розповідали телеменеджери ще в перший рік вторгнення.

Дехто вважав, що глядачі можуть уникати теми війни, і їх слід відволікати чимось іншим. Однак Непиталюк спирається на свій особистий досвід і стверджує, що не бачить жодних моральних перешкод у своєму підході до цього питання. Нагадую, що у нас триває обговорення на тему "чи мають цивільні право писати чи знімати про війну". "Цей серіал стане простором для дослідження людських стосунків, на які вплине війна", - запевняє нас Непиталюк.

Сценарій буде створюватися спільно з Ігорем Білицем, який є автором п'єси "Гей парад", що перетворилася на "Уроки толерантності". Автори планують приділити значну увагу мовним аспектам. Зокрема, персонажі говоритимуть на подільському діалекті. На мою думку, це важливий аспект, оскільки в українському кінематографі та серіалах рідко звертають увагу на мовне різноманіття. Зазвичай герої спілкуються у традиційній, так званій, "правильній" українській. Навіть якщо така мова звучить досить природно, все ж таки хочеться почути регіональні особливості. Однак, працювати з ними може бути складно, тому, можливо, від цього часто відмовляються.

Дозвольте розповісти про одну з найкурйозніших сцен, яка сталася під час читання, не передбаченого сценарієм. Ірина Мак, що грає подругу Надії та пропонує їй вирушити за кордон, раптом починає критикувати персонажа Зеника. «Не можу зрозуміти, як можна забути про День народження дружини!» — вигукує вона. «Який ж це чоловік, щоб таке допустити!»

І ось Аркадій зізнається, що це він просто відтворив власний досвід. Адже в минулому він також забув про День народження своєї дружини та акторки Євгенії Непиталюк. Він згадав про це лише тоді, коли почув вранці розмову між дружиною та донькою, які в коридорі обговорювали його.

Глядачі розсміялися. Ірина Мак трохи зменшує рівень свого обурення і зазначає, що творчим особистостям можна дати певну поблажливість.

Це яскравий приклад того, як зміна особистого сприйняття явищ може статися, коли ми отримуємо індивідуалізований підхід. Головний герой Зеника, здається, не діє з ненависті. Він щиро любить свою дружину, просто в багатьох сім'ях існують незвичайні способи вираження своїх почуттів.

Антоніна з великим нетерпінням очікує на "Обмежено придатних", особливо враховуючи, що Аркадій запевнив, що це буде не просто телесеріал, а справжній кіносеріал. Раніше їм вдалося здійснити подібний проект разом з Євгеном Туніком — маю на увазі "Перевізницю". Тому вся редакція щиро вірить у успіх цього нового проекту.