Як технології впливають на економічний розвиток? Відповіді надали лауреати Нобелівської премії.

Дослідники, які займаються інноваційним економічним зростанням, стали лауреатами Премії Альфреда Нобеля, що вручається Шведським банком у сфері економічних наук.

"Протягом останніх двох століть, вперше в історії, світ став свідком сталого економічного зростання. Це дозволило величезній кількості людей вийти з бідності та заклало основу нашого процвітання.

У нобелівському комітеті повідомили, що цьогорічні лауреати премії з економічних наук – Джоел Мокір, Філіп Агіон і Пітер Говіт – роз'яснюють, яким чином інновації стимулюють подальший розвиток.

Вже другий рік лауреатами премії імені Альфреда Нобеля у галузі економіки стають дослідники глибоких причин економічного зростання або його відсутності. Якщо минулого року нагороду отримали за опис звʼязку інституцій і економіки та причин наявності або відсутності успіху націй, то у 2025 році лауреатами стали науковці, які вивчають кореляцію між економічним зростанням та інноваціями. Чим саме відзначилися економісти?

Останні два століття стали періодом найбільшого економічного зростання людства. Саме промислова революція у 19 столітті дозволила світу і, найголовніше, Європі дійти до подвоєння чи навіть потроєння своєї економічної ваги за короткий період. Цей феномен зазвичай повʼязують із технологічним прогресом, який рухав світ від початку 19 століття.

Проте значні винаходи, що вплинули на хід історії людства, з'явилися вже до цього часу. Досить згадати про друкарський верстат та ткацькі машини. Тим не менше, справжній приріст добробуту людство почало відчувати лише в 20-му столітті.

Лауреати цьогорічної "нобелівки" досліджували причини, чому останні століття технологічний прогрес був тісно переплетений з економічним зростанням.

Половину цьогорічної премії, що складає 1,16 мільйона доларів, здобув американський економіст Джоел Мокір. Він з'явився на світ 26 липня 1946 року в Нідерландах. Вищу освіту з відзнакою здобув у Єрусалимському університеті, а докторську дисертацію захистив у Єльському університеті в 1974 році.

У свій час Мокір обіймав посаду президента Асоціації економічної історії та виконував обов'язки головного редактора Оксфордської енциклопедії економічної історії. Його дослідження зосереджені на економічній історії Європи, зокрема у період між 1750 і 1914 роками. Серед його найзначніших праць можна виділити: "The Gifts of Athena: Historical Origins of the Knowledge Economy" (Дари Афіни: історичні витоки економіки знань) та "A Culture of Growth: The Origins of the Modern Economy" (Культура зростання: витоки сучасної економіки).

Філіп Агіон і Пітер Говіт були удостоєні другої частини нагороди "за концепцію сталого розвитку через інноваційні зміни".

Агіон з'явився на світ у 1956 році в Парижі. У 1987 році він здобув докторський ступінь з філософії в Гарвардському університеті. Цей видатний економіст обіймає посаду професора в Колежі де Франс та INSEAD, відомій європейській бізнес-школі, а також є запрошеним професором у Лондонській школі економіки.

Говіт з'явився на світ у 1946 році в Канаді. У 1973 році він здобув ступінь доктора філософії в Північно-Західному університеті, розташованому в США. Наразі він обіймає посаду професора в Браунському університеті.

Ключові роботи дослідників – "Модель зростання за допомогою творчого руйнування" та "Теорія ендогенного зростання".

Мокір досліджував, як економічний розвиток набув стабільності в другій половині 19 століття. Він підкреслює, що цьому сприяли певні чинники, які виникли лише після промислової революції. Головним з них є тісний зв’язок між науковими дослідженнями та технологічними нововведеннями: наукові відкриття стали основою для створення інновацій, а їхнє поширення, у свою чергу, відкривало нові можливості для подальших наукових досягнень.

До 19 століття добробут суспільства еволюціонував через чергування етапів підйому та стагнації, які час від часу переривалися короткочасними економічними "бумами", викликаними технологічними інноваціями. Проте ці етапи зростання були недовговічними і поступово втрачали імпульс. Наприклад, хоча винайдення друкарського верстата в 15 столітті стало важливим кроком, його вплив на економіку не можна порівняти з революційними змінами, які принесло масове впровадження парового двигуна в 19 столітті.

На думку Мокіра, між 1500 і 1700 роками європейці усвідомили свою здатність використовувати наукові знання для управління своєю долею, зокрема, і природними явищами. Це усвідомлення призвело до виникнення епохи Просвітництва, а пізніше - до промислової революції. Науковець вважає, що саме ця революція стала початком значних змін, які відкрили еру інтенсивного і стабільного розвитку, що триває й до сьогодні.

Важливою частиною теорії Мокера є суспільно-політичний клімат у Європі, сприятливий для змін. Групи інтересів, які протидіяли впровадженню нових технологій, не змогли їх зупинити. Цю концепцію можна порівняти з інклюзивними інститутами, про які писали торішні лауреати Аджемоглу, Робінсон та Джонсон.

У своїх працях Мокір критикує популярну тезу про те, що Західний світ після світової кризи 2008 року рухається до повільної стагнації та упирається у "стелю інновації". У 2016 році він пояснював, що "з урахуванням стрімкого наукового прогресу є багато підстав вірити, що технологічні досягнення й надалі будуть перевершувати наші найсміливіші мрії та стимулюватимуть зростання".

Сумнів щодо подальшого прогресу в науковій спільноті, як зазначає Мокір, не є новим явищем. Наприклад, на початку 19 століття, перед початком промислової революції, багато вчених вважали, що світ досяг піку свого розвитку і тепер рухається до застою.

"Говорячи про наше технологічне майбутнє, я сподіваюся на подібні результати. Більше того, можу стверджувати, що ми ще не стали свідками всіх можливостей. Інновації в технологіях нададуть значний імпульс для найбільш розвинених економік планети," - зазначає Мокір.

Він зазначає, що наукові знання людства швидко прогресують, що відкриває безліч нових можливостей для застосування. "Безперечно, технології також продовжать еволюціонувати в різноманітних, як очікуваних, так і непередбачуваних напрямках. Це призведе до економічного зростання, хоча, можливо, воно не буде повністю відображене, якщо ми й далі будемо спиратися на застарілі методи обліку національного доходу," - підкреслює вчений.

На відміну від Мокіра, Філіп Агіон та Пітер Говіт фокусувалися не на причинах економічного зростання сучасності, а на його природі. Вони розвинули так звану парадигму Шумпетерівського зростання - концепцію, яка пояснює довгострокове економічне зростання через інновації, технологічні зміни та конкуренцію.

Ця концепція базується на ідеях австрійського економіста Йозефа Шумпетера. Її можна спростити до тези про те, що економіка росте не просто через накопичення капіталу чи праці, а завдяки циклу інноваційності, який створює економічну динаміку.

Агіон і Говіт акцентували увагу на тому, що технологічні трансформації є процесом, здатним завдати значних руйнувань. З появою нових винахідників або компаній виникають інноваційні продукти, відкриваються нові ринки або розширюється виробництво. Проте, в результаті цієї діяльності, старі товари втрачають свою актуальність, а частина ринкових позицій переходить до нових гравців.

Наприклад, після винаходу автомобіля більшість кучерів втратили свою роботу, так само як сотні тисяч або навіть мільйони ткачів, які були вимушені змінити професію після винайдення ткацького верстата. Цей процес Агіон та Говіт називають творчим руйнуванням.

У своїх дослідженнях автори прагнули роз'яснити механізми, що лежать в основі інновацій та конкурентної боротьби. У статті, опублікованій у 1992 році, вони розробили математичну модель концепції творчого руйнування, що дозволяє встановити зв'язок між цим явищем і його довгостроковими економічними наслідками. Спочатку аналізується поведінка окремої компанії в умовах часткової рівноваги, демонструючи, як потенційна загроза нових інновацій, які можуть витіснити її з ринку, впливає на її вартість. Далі розкривається, яким чином цей метод можна застосувати для вивчення більш широких економічних процесів.