У рідному місті президента Путіна пройшло велелюдне українське віче, де майоріли синьо-жовті прапори.

Еспресо в своєму огляді висвітлить подію, що стала однією з перших масштабних політичних акцій українського народу після скидання царського режиму під час Лютневої революції.

12 березня (25 березня за юліанським календарем) панахида на честь Тараса Шевченка, що відбулася біля Казанського собору, перетворилася на велике віче, де звучали промови про право народів Росії на самостійний вибір. Масштабна демонстрація з українськими прапорами та гаслами на підтримку України пройшла Невським проспектом у напрямку Таврійського палацу.

Серед учасників переважали українські військові, студенти та представники інтелігенції.

Віче стало однією з перших масштабних політичних акцій українців після зникнення царської влади в столиці колишньої Російської імперії. Серед ключових вимог була автономія для України.

У Петрограді, де завершив свій шлях Кобзар, а майже століття потому з'явився диктатор Путін, українська молодь протягом багатьох років активно готувала збройне повстання, як зазначається в статті на Історичній правді. "Саме українські вояки стали тією силою, що зруйнувала царську Росію", - підкреслюється в матеріалі.

Коли виникла можливість, українська громада в Петрограді організувала панахиду на честь Кобзаря в Казанському соборі в неділю, 12 березня. В організаційному комітеті заходу переважали молоді українці.

УСДРП (Українська соціал-демократична робітнича партія) проводила "репетицію" Шевченківських вечорів і привела 12000 солдатів та робітників. Коли ж зійшлись усі запрошені, навіть десята їх частина не змогла поміститись у величезному храмі.

Дипломат і військовий Армії УНР Петро Ковалів, згадуючи події з Женеви через два десятиліття, писав: "Зібралося понад 20 000 українських вояків... Багато жовто-блакитних стрічок. Різні полки принесли численні жовто-блакитні прапори. Коли ця величезна маса стала в строй на Невському проспекті, видовище справляло враження надзвичайної величі та емоційної сили".

Ця подія стала знаковою для старту політичного відновлення української нації у революційний 1917 рік.

До речі, перша велика українська акція протесту в Києві, що відбулася під синьо-жовтими прапорами після революції, сталася через тиждень.

Щоденне незалежне видання "Русская Воля" від 13 березня опублікувало:

...безліч людей заповнила всі тротуари навколо собору, піднесення перед церквою та всю площу. Тут було чимало солдатів з петроградського гарнізону. Деякі з них прибули цілими підрозділами...

В очі впадають групи красунів Чорноморців... У всіх жовто-блакитні стяжки. Радісні обличя. В натовпі стриманий говір, всюди по українськи", - цитували у тогочасних газетних публікаціях.

Оформлення всієї маніфестації прапорами, лозунгами та знаменами з гербами Архангела Михаїла та Галицького Лева було реалізовано Українським Літературно-Художнім Товариством під керівництвом скульптора Сергія Жука, одного з лідерів української спільноти в Петрограді. На полотнах гордо звучали слова: "Хай живе вільна Україна".

Газета "Русская Воля" описала перше українське віче, що відбулося на вулицях рідного міста Путіна, такими словами: "Коли звучить "Заповіт", всі підносять свої головні убори. І глядачі також. Непересічна організованість маніфестації та вражаюча краса цього дійства, безумовно, вражають присутніх".

Газета "Рєчь" характеризує колони таким чином:

Маніфестанти виконували українські мелодії. Під час ходи весь Невський проспект був прикрашений українськими стягами, а попереду тримали величезний портрет Тараса Шевченка.

В той день українська сила виявилася настільки потужною, що з фасаду Зимового палацу було зірвано російський прапор, який публічно було потоптано, - повідомляло видання Історична правда.

У гущі натовпу спостерігачів колона українських військових вирушила до Преображенського Собору. Її метою було повернення "державних символів України", які були "підступно захоплені москалями ще під час Полтавської битви" і зберігались у цьому храмі.

Маніфестація 12 березня 1917 року стала одним із перших відкритих масових проявів українського національного руху після падіння царизму і символізувала початок політичного відродження українців. До слова, мітинг у Петербурзі відбувся через тиждень після створення в Києві Центральної Ради, яка стала головним органом українського національного руху.

Після цієї маніфестації було ще декілька більш масштабних. Так демонстрація 25 червня 1917 року зібрала вже 80-100 тисяч українців - фактично всю громаду Петрограда. Там, зокрема, багатотисячним хором виконували "Ще не вмерла Україна. Проводили маніфестацію на підтримку І Універсалу Центральної Ради під жовто-блакитними і червоними прапорами. Цей універсал проголосив автономію України, затвердивши право українців самостійно порядкувати на своїй землі.